ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  35/375

15.09.08

         

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю „Рибоконсервний завод „Екватор”

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Мерск Україна”  

про                 стягнення 129 393,41 грн.     

                                                                              Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача                Маслова О.Г. - предст. за довір. №30/08/08 від 27.08.2008р.;  

від відповідача            Рудой В.В. –предст. за довір. б/н від 14.12.2007р.;

          Паєв В.І. –предст. за довір. б/н від 14.12.2007р.;

 

Рішення прийнято 15.09.2008р. у зв’язку з тим, що в судовому засіданні 10.09.2008р., на підставі ч.3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 15.09.2008р.

В судовому засіданні 15.09.2008р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

                         

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Рибоконсервний завод „Екватор” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мерск Україна” про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 129 393,41 грн. та судових витрат.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок затримки відповідачем доставки товару, яка була зумовлена несвоєчасним оформленням відповідачем документів, необхідних для подальшого транспортування товару, позивачу було завдано збитки.  

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.0.73.2008р. було порушено провадження у справі №35/375, розгляд справи призначено на 13.08.2008р.

11.08.2008р. через Відділ документального забезпечення Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

          Сторони в судове засідання 13.08.2008р. не з’явились, своїх представників не направили, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/375 від 11.07.2008р. не виконали, витребуваних документів суду не надали.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва №35/375 від 13.08.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 01.09.2008р.

          В судовому засіданні 01.09.2008р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/375 від 11.07.2008р.

          Відповідач в судове засідання 01.09.2008р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез‘явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/375 від 11.07.2008р. та ухвали суду №35/375 від 13.08.2008р. не виконав, витребуваних документів суду не надав.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва №35/375 від 01.09.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.09.2008р.

          В судовому засіданні 10.09.2008р. представник позивача підтримав позов та просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

          Представник відповідача у судовому засіданні 10.09.2008р. надав документи на виконання вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі №35/375 від 11.07.2008р., ухвалі №35/375 від 13.08.2008р. та ухвалі №35/375 від 01.09.2008р. Проти позовних вимог заперечував, зазначаючи про те, що на виконання умов Контракту, укладеного між позивачем та компанією „FINMORE INVESTMENTS LTD”, між відповідачем та компанією „FINMORE INVESTMENTS LTD” було укладено договір перевезення, згідно з яким відповідач є перевізником, а компанія „FINMORE INVESTMENTS LTD” –вантажовідправником. Правовідносини щодо перевезення вантажу (мороженої риби), в т.ч. підстави відповідальності за прострочення доставки вантажу, виникають виключно між перевізником та вантажовідправником, тому на думку відповідача, ані компанія „MАЕRSК LINE”, ані компанія „Мерск Україна ЛТД” (відповідач) яка є її представником, не мають ніяких обов’язків (зобов’язань) перед позивачем та не несуть відповідальності за їх порушення.

В судовому засіданні 10.09.2008р., на підставі ч.3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 15.09.2008р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Рибоконсервний завод „Екватор” (далі –позивач, Покупець) та Компанією „FINMORE INVESTMENTS LTD” (далі –Продавець) було укладено контракт №UKR-23/05-2006 (далі - Контракт) .

Умовами Контракту (п.1.1)  передбачено, що Продавець продає, а Покупець приймає і оплачує на умовах С&F контейнерний порт Іллічівськ  (Україна) рибу свіжеморожену (далі –Товар).

Згідно з п.4.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах С&F контейнерний порт Іллічівськ у відповідності з міжнародними правилами тлумачення термінів „ІНКОТЕРМС-2000 рік”.

Партія товару повинна бути поставлена Продавцем не пізніше 60 календарних діб з моменту оплати даної партії (п.6.1 Контракту).

Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту його доставки до пункту призначення, тобто після виконання умов поставки і відповідно п.4 Контракту (п.11.1 Контракту).

За невиконання зобов’язань, передбачених даним Контрактом, винна сторона несе майнову відповідальність у розмірі фактично завданих збитків іншій стороні (п.10.1 Контракту).

Пізніше сторонами були прийняті доповнення до Контракту, а саме №7 від 17.10.2007р. та №8 від 26.12.2007р., згідно з якими Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує на умовах С&F - м. Богодухів, вул. Желізнодорожня, 14, Харківська область, Україна, рибу свіжоморожену (далі –Товар). Поставка Товару здійснюється на умовах С&F - м. Богодухів, вул. Желізнодорожня, 14, Харківська область, Україна, у відповідності з міжнародними правилами тлумачення термінів „ІНКОТЕРМС-2000 рік”.

Окрім того, 17.10.2007р. між сторонами було укладено Додаткову угоду до Контракту, згідно з п.2.1 якої Продавець зобов’язався погасити заборгованість перед Покупцем у сумі 125 534 доларів США 55 центів товаром (риба свіжеморожена) на умовах С&F місто Богодухів, Україна. При цьому, всі витрати, що стосуються перевезення, експедирування до пункту призначення, відвантаження, а також витрати на обслуговування вантажу в порту, оплачує Продавець.  

На виконання умов Контракту, з урахуванням Додаткових угод та доповнень до нього, Продавець уклав договір перевезення з Компанією „MАЕRSК LINE”, що підтверджується коносаментом РТЕ007725.

У згаданому коносаменті вказано, що представником Компанії „MАЕRSК LINE” є Товариство з обмеженою відповідальністю „Мерск Україна” (далі –відповідач), пункт призначення доставки товару –місто Богодухів Харківської області.

08.01.2008р. позивач звернувся до відповідача з листом вих.№01/01/08, в якому просив останнього повідомити причину затримки доставки вантажу (товару) та зазначив, що повідомить Постачальника товару про порушення відповідачем строків поставки позивачу контейнерів з вантажем.

Листом вих.№2141 від 11.01.2008р. відповідач повідомив позивача про те, що контейнери з товаром по коносаменту РТЕ007725 прибули та були відвантажені з борту судна ANTJE SCULTE 30.12.2007р. Однак, у зв’язку з об’єктивними обставинами, експедитор відповідача не встиг пройти оформлення митниці та СЕС, що призвело до понаднормового зберігання контейнерів в порту Іллічівська і, як наслідок, необхідності оплати демереджа (простою).

11.01.2008р. відповідачем було виставлено позивачу до сплати рахунок-фактуру №ОУ-0000083 на 40 237,70 грн. за зберігання контейнерів в порту.

Вказаний рахунок-фактура був оплачений позивачем в той же день, що підтверджується платіжним дорученням №9 від 11.01.2008р. на суму 40 237,70 грн. (належним чином засвідчені копії вище перелічених документів наявні в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про те, що затримка в доставці товару виникла з вини відповідача, у зв’язку з несвоєчасним оформленням відповідачем документів, необхідних для подальшого транспортування товару, внаслідок чого позивачу було завдано значних збитків.

           Відповідач позов не визнав, зазначаючи про те, що правовідносини з перевезення вантажу (мороженої риби), зокрема, підстави відповідальності за прострочення доставки вантажу, виникають виключно між перевізником та вантажовідправником, тому на думку відповідача, ані компанія „MАЕRSК LINE”, ані компанія „Мерск Україна ЛТД” (відповідач) яка є її представником, не мають ніяких обов’язків (зобов’язань) перед позивачем та не несуть відповідальності за їх порушення, оскільки договір було укладено з компанією „FINMORE INVESTMENTS LTD”.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до пп. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у в’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором (п. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між Перевізником та Отримувачем товару врегульовані коносаментом, згідно з п.15 та п.15.2 якого всі сторони, які підпадають під визначення „Власник вантажу” (означає особу, в розпорядженні якої знаходиться в теперішній час даний коносамент, або якому у відповідності з даним коносаментом були передані права власності на товари або будь-яка інша уповноважена особа) разом або окремо, будуть нести відповідальність перед Перевізником за належне виконання всіх зобов’язань, взятих на себе клієнтом за даним коносаментом.

Клієнт (власник вантажу) несе відповідальність за відшкодування Перевізнику витрат, обумовлених завданням якої-небудь шкоди, затримки, штрафів, гонорарів адвокатам та/або витрат, понесених в наслідок якого-небудь порушення будь-якої з гарантій, наданих Власником вантажу або в результаті будь-якої іншої причини у зв’язку з вантажем, за який перевізник не відповідає.  

При цьому, згідно з п.2.1 Додаткової угоди від 17.10.2007р. до Контракту всі витрати, що стосуються перевезення, експедирування до пункту призначення, відвантаження, а також витрати на обслуговування вантажу в порту, оплачує Продавець - компанія „FINMORE INVESTMENTS LTD”.   

До того ж, відповідно до коносаменту та Контракту обов’язок відшкодувати витрати, пов’язані, зокрема, з перевезенням та обслуговуванням вантажу в порту, покладено на Власника вантажу, тобто Продавця - компанію „FINMORE INVESTMENTS LTD” .

Згідно з п.11.1 Контракту право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту його доставки до пункту призначення, тобто після виконання умов поставки і відповідно п.4 Контракту.

Згідно з п.4.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах С&F контейнерний порт Іллічівськ у відповідності з міжнародними правилами тлумачення термінів „ІНКОТЕРМС-2000 рік”.

Позивач стверджує, що на момент оплати демереджу (простою), він ще не набув право власності на товар, який перевозився в контейнерах, отже, на дату пред’явлення відповідачем до сплати рахунку-фактури фактичним власником вантажу був не позивач, а компанія „FINMORE INVESTMENTS LTD”, тому згідно з умовами Контракту, доповнень та Додаткових угод до нього і коносаменту саме компанія „FINMORE INVESTMENTS LTD” повинна була відшкодовувати витрати, пов’язані з понаднормовим зберіганням вантажу в порту (демередж).

За таких обставин, твердження позивача про те, що оплативши рахунок-фактуру відповідача, позивач зазнав збитків саме з вини відповідача є необґрунтованими, оскільки виходячи із правової позиції позивача, обов’язок щодо відшкодування Перевізнику (відповідачу) витрат, понесених в наслідок якого-небудь порушення будь-якої з гарантій, наданих власником вантажу (в даному випадку – Продавцем), покладено на Клієнта (власника вантажу), а всіх витрат, що стосуються перевезення, експедирування до пункту призначення, відвантаження, витрати на обслуговування вантажу в порту, покладено на Продавця. В даному випадку на момент сплати Власником вантажу та  Продавцем виступала компанія „FINMORE INVESTMENTS LTD”.  До того ж, договір перевезення було укладено не з позивачем, а між компанією „FINMORE INVESTMENTS LTD” (вантажовідправником) та відповідачем (перевізником), тому правові підстави відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за  вказаним договором можуть виникнути виключно між компанією „FINMORE INVESTMENTS LTD” та відповідачем.

Крім того, виходячи з положень ст. 224 Господарського кодексу України,

ст. 22 Цивільного кодексу України, шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності).

Відсутність причинного зв'язку як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

Згідно з ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень господарського процесуального судочинства обов’язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Натомість, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених ним в позовній заяві. Будь-яких заяв або клопотань щодо необхідності надання позивачем або витребування судом яких-небудь інших доказів на підтвердження позовних вимог, окрім тих, що наявні в матеріалах справи, від позивача до суду не надходило.

З огляду на вищевикладені обставини в їх сукупності та виходячи з системного аналізу норм законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача з підстав, викладених у позові, є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -  

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

         

      Суддя                                                                                           М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 03.10.2008р.