ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/316

29.09.08

За позовом

Державного комітету України з державного матеріального резерву

додо	Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія  «Центренерго»

п ро	стягнення 42 892,72 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових  засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача  Ємельянова Л.С.- представник за довіреністю № 8-2/959 від 05.03.2008 року;

Від відповідача Формагей О.Л.- представник за довіреністю № 1330/08 від 27.12.2007 року;

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.09.2008 р. оголошувалась перерва.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву до Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія  «Центренерго» про стягнення 42892,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2008 р. порушено провадження у справі № 37/316, розгляд справи було призначено на 08.09.2008 р. о 14-55.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.09.208 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає вимоги позивача незаконними та необґрунтованими. Відповідач зазначає, що оскільки відповідно до п. 9.1 договору термін дії договору № 412/27 встановлений до 01.06.1998 року, на сьогоднішній день відсутні зобов’язальні правовідносини, які б регулювали сплату відповідачем відсотків за користування тимчасовою позикою. Зважує на вищезазначене, відповідач вважає, що без врегулювання договірних взаємовідносин щодо розміру та порядку сплати процентів за користування матеріальними цінностями у Державного комітету України з державного матеріального резерву відсутні підстави для стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія  «Центренерго»суму відсотків за користування тимчасовою позичкою та нарахованих на дану суму інфляційних втрат та 3 % річних по договору № 412/27.

Крім того, відповідач зазначає, що постанова КМУ № 2045  від 28.12.2002 року не регулює питання сплати ВАТ «Центренерго»відсотків за користування тимчасовою позичкою по договору 412/27.

Крім того, в судовому засіданні 08.09.2008 року представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по  справі № 37/316. Подане клопотання судом було задоволено.

У судовому засіданні 08.09.2008 р., відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 29.09.2008 року о 10-20.

В судовому засіданні 29.09.2008 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а також надав суду заперечення на відзив.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, які письмово викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.09.2008 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На виконання розпорядження КМУ від 16.10.1997 року N 1138 24.12.1997 року між Державним комітетом України по матеріальних резервах (на підставі постанови КМУ N 1041 від 30.06.2000 року , Указу Президента України N 603 від 07.08.2001 року Державний комітет України з державного матеріального резерву є правонаступником Державного комітету України по матеріальних резервах) та Державною акціонерною енергогенеруючою компанією «Центренерго»(правонаступником якої є  відповідач) укладено договір N 412/27.

За умовами зазначеного договору позивач зобов'язався відпустити відповідачу з державного резерву в порядку тимчасового позичання 951 млн. природного газу по ціні 96 дол. США., за зберігання 1,8 дол. США, загальною вартістю 97,8 дол. США., а відповідач повернути в термін до 01.06.1998 року до державного резерву шляхом закачки до ПСГ «Укргазпром»природний газ в обсязі 951 млн. куб. м або, як виняток, розрахуватися іншими матеріальними цінностями по номенклатурі в кількості та асортименті згідно узгоджених з комітетом цін та специфікацій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2003 року у справі N 31/200 за участю тих же сторін, що і у даній справі, стверджується факт відпуску позивачем відповідачу з державного резерву 949182000 м3 природного газу вартістю 187 488 497,94 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов'язання згідно договору, укладеного між ним як правонаступником Державного комітету України по матеріальних резервах і відповідачем, та не повернув в термін до 01.06.1998 року  до державного резерву 949182000 м3 тимчасово позиченого природного газу, внаслідок чого  позивач просить стягнути з відповідача на свою користь плату за позичання природного газу з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 42892384,72 грн., розмір якої визначений за період з 01.05.2006 року по 16.07.2008 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідно до п. 9.1 договору термін дії договору № 412/27 встановлений до 01.06.1998 року, на сьогоднішній день відсутні зобов’язальні правовідносини, які б регулювали сплату відповідачем відсотків за користування тимчасовою позикою. Зважаючи на вищезазначене, відповідач вважає, що без врегулювання договірних взаємовідносин щодо розміру та порядку сплати процентів за користування матеріальними цінностями у Державного комітету України з державного матеріального резерву відсутні підстави для стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія  «Центренерго»суму відсотків за користування тимчасовою позичкою та нарахованих на дану суму інфляційних втрат та 3 % річних по договору № 412/27. Крім того, відповідач зазначає, що між сторонами не було врегульовано питання щодо реструктуризації заборгованості по договору № 412/27 та не визначено порядок та розмір сплати відсотків за користування тимчасовою позичкою. У відзиві на позовну заяву, відповідач також наголошує на тому, що постанова КМУ № 2045 від 28.12.2002 року не регулює сплати Відкрити акціонерним товариством «Центренерго»відсотків за користування тимчасовою позичкою по договору № 412/27.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню  з наступних підстав.

Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового запозичання провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувач, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного бюджету, а також строки їх повернення.

У відповідності з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України N 2045 від 28.12.2002 року «Про погашення заборгованості та впорядкування розрахунків підприємстві електроенергетики з Державним комітетом з державного матеріального резерву»продовжено строк повернення природного газу, відпущеного на підставі рішень Кабінету Міністрів України, у тому числі і розпорядження N 1138 від 16.10.1997 року, до 01.01.2023 року.

Таким чином, уповноваженим державним органом в установленому порядку вирішено питання про продовження строку повернення до державного резерву матеріальних цінностей, позичених на підставі спірного договору.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те,  що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України N 2045 від 28.12.2002 року «Про погашення заборгованості та впорядкування розрахунків підприємств електроенергетики з Державним комітетом з державного матеріального резерву»лише при укладенні угоди про реструктуризацію заборгованості можливо стягувати плату за користування позичкою, з огляду на наступне.

У п. 4 постанови Кабінету Міністрів України N 2045 від 28.12.2002 року «Про погашення заборгованості та впорядкування розрахунків підприємстві електроенергетики з Державним комітетом з державного матеріального резерву»відсутній імперативний припис обов'язкового укладання угод по реструктуризації боргу, проте наявність обов'язку укладання або переукладання таких угод є правовою основою регулювання механізму повернення позивачу природного газу до 01.01.2023 року на підставі добровільно узгоджених умов такого повернення.

Оскільки, як було встановлено судом, сторони не уклали угоду про реструктуризацію боргу, слід виходити з норм, що регулюють підстави припинення угод, визначених у главі 19 ЦК УРСР (чинної на момент укладання спірної угоди і її дії), глави 50 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України.

Матеріали справи не надають підстав визнати договір припиненим з обставин, визначених законодавством, враховуючи, що господарські відносини між сторонами продовжені постановою Кабінету Міністрів України N 2045 від 28.12.2002 року, або зробити висновок, що передбачені угодою зобов'язання належним чином виконані сторонами або підстави для їх виконання відсутні.

За таких обставин, договір N 412/27 від 24.12.1997 року визнається судом продовженим   до 01.01.2023 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України N 2045 від 28.12.2002 «Про погашення заборгованості та впорядкування розрахунків підприємстві електроенергетики з Державним комітетом з державного матеріального резерву».

Відповідно до п. 2.3 договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату на поточний рахунок позивача щомісячно 1,3 % вартості фактично поставленого природного газу за користування тимчасовою позичкою.

Відповідачем не надано суду доказів повернення державного резерву 949182000 м3 тимчасово позиченого природного газу, а отже у відповідності до норм чинного законодавства у нього існує обов’язок сплатити позивачу 1,3 % від вартості отриманого природного газу.

Відповідач не довів обставин зміни умов цього договору у порядку, визначеному законодавством, а тому це зобов'язання є чинним на момент прийняття рішення у справі.

Судом встановлено, що вартість природного газу, який знаходиться у відповідача у відповідності до договору N 412/27 становить 94728105,64 грн., що визнається та не оспорюється сторонами, а також підтверджується актом звірки заборгованості, який підписаний уповноваженими головами правління та головними бухгалтерами сторін.

В свою чергу розмір щомісячного платежу за природний газ становить 1231465,37 грн. (94728105,64 грн. Х 1,3 %).

За розрахунком позивача термін користування природним газом з 01.05.2006 року по 16.07.2008 року становить 26 місяців 16 днів.

Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв»за позичання матеріальних цінностей з державного резерву передбачається плата, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не може перевищувати розміру облікової ставки Національного банку України.

Згідно п.п. 12, 16 постанови КМУ «Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву»після прийняття рішення про відпуск матеріальних цінностей із державного резерву в порядку тимчасового позичання Держкомрезерв забезпечує укладення договору з позичальником, в якому зазначаються умови та терміни відпуску (повернення) матеріальних цінностей, види забезпечення зобов'язань щодо своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей до державного резерву, а також інші необхідні умови. Розмір плати за тимчасове позичання матеріальних цінностей із державного резерву встановлюється у відсотках до їх вартості в межах розміру облікової ставки Національного банку, що діє на момент позичання, і фіксується в договорі. В разі зміни облікової ставки Національним банком розмір зазначеної плати може бути переглянутий за домовленістю сторін договору з внесенням до нього відповідних змін.

Судом встановлено, що в договорі сторони погодили, що відповідач зобов'язався здійснювати оплату на поточний рахунок позивача щомісячно 1,3 % вартості фактично поставленого природного газу за користування тимчасовою позичкою (п. 2.3 договору).

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем природного газу в порядку тимчасового позичання з державного резерву, доказів здійснення відповідачем належної оплати за позичання матеріальних цінностей суду не було надано, з відповідача на користь позивача відповідно вимог договору та абз. 3 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв»підлягає стягненню 94728105,64 грн. боргу по оплаті за позичання природного газу з державного резерву за період з 01.05.2006 року по 16.07.2008 року в розмірі 32713118,43 грн. відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача (1231465,37 грн. Х 26 місяців і 16 днів).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі -  1123514,83 грн. та інфляційні витрати в розмірі 9055751,46 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 1123514,83 грн. - три проценти річних від простроченої суми та 9055751,46 грн. – інфляційні витрати,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті  49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 25500,00 грн. та 118,00 – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32,  33, 34, 44, 49,  82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, —

В И Р І Ш И В:                           

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 код ЄДРПОУ 229270451) на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву  (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) 32 713 118 (тридцять два мільйона сімсот тринадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 43 коп. –плати за позичання природного газу, 1 123 514 (один мільйон сто двадцять три тисячі п’ятсот чотирнадцять) грн. 83 коп. –3 % річних, 9055751 (дев’ять мільйонів п’ятдесят п’ять тисяч сімсот п’ятдесят одна) грн. 46 коп. - інфляційних витрат.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 код ЄДРПОУ 229270451)  з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. - державного мита та  118 (сто вісімнадцять) грн.  00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 01.10.2008  року