ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/236

26.09.08

За позовом

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»

До Третя особа

Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про	стягнення 4 033 275,83 грн.

                                                                                  Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В судових засіданнях приймали участь представники сторін :

Від позивача : Павленко О.С.- представник за довіреністю № б/н від 07.07.2008 року; Петрова О.Є.- представник за довіреністю № б/н від 07.07.2008 року;

Від відповідача : Лебедюк Ю.А.- представник за довіреністю № 106/10 від 15.07.2008 року;

Від третьої особи : не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 4 033 275,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2008 р. порушено провадження у справі № 37/236, розгляд справи було призначено на 07.07.2008 року о 14-50.

Представники сторін в судове засідання 07.07.2008 року не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 05.06.2008 року № 37/236 не виконали, проте відповідач на адресу Господарського суду міста Києва надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2008 року розгляд справи було відкладено до 22.07.2008 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 22.07.2008 року заявив клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет позову на стороні позивача ДК «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Обґрунтовуючи своє клопотання тим, що її участь у справі надасть змогу встановити фактичні обставини, які склались між сторонами з приводу постачання газу, оскільки  ДК «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»є суб’єктом правовідносин, викладених в обґрунтування позовних вимог, а кошти, що є предметом позовних вимог були фактично сплачені ДК «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Подане клопотання судом було задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні 22.07.2008 року надав суду доповнення до позовної заяви та зазначає, що з урахуванням встановленого законодавством на той час порядку оплати за природний газ та у зв’язку з тим, що позивач в цей період ще не був постачальником природного газу населенню Одеської області (за відсутності ліцензії) у січні та лютому 2000 року в обсязі 68877,022 тис м. куб. та 60394,639 тис м. куб. відповідно, а також зазначені обсяги не належали позивачу, відсутні підстави для оплати позивачем послуг з транспортування вказаних обсягів природного газу в січні-лютому 2000 року. Позивач вважає, що враховуючи той факт, що підписаними актами приймання-передачі сторонами була досягнута домовленість про переоформлення на Одеську філію відповідача спожитих населенням обсягів природного газу населенням у січні-лютому 2000 року, та фактичну сплату вказаних сум замість відповідача за транспортування газу позивачем, ВАТ «Одесагаз»вважає, що дані витрати понесені ним, повинні бути йому відшкодовані в повному обсязі.

Крім того, позивач вважає, що враховуючи норми чинного законодавства, слуханням справи № 35/202 фактично щодо вимог по справі № 37/236 був перерваний, а отже з моменту закінчення розгляду справи строк позовної давності повинен починатись з початку. Позивач зазначає, що остання постанова ВГСУ по справі № 35/302 була прийнята 18.07.2006 року, а тому є підстави вважати, що строк позовної давності є перерваним та таким, що почався з початку з 18.07.2006 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.07.2008 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що позивач пропустив строки позовної давності, реалізацію газу населенню здійснювало ВАТ «Одесагаз», а особисто ДК «Газ України»жодним чином не поставляло газ безпосередньо населенню, тим більше й не отримувало від нього грошові кошти, між ДК «Газ України»та ВАТ «Одесагаз»не укладалось договорів на транспортування природного газу, відсутність ліцензії у позивача протягом січня –лютого 2000 року не перешкоджала його діяльності з постачання природного газу, а тому за твердженням відповідача позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, суперечать нормам чинного матеріального права та не підлягають задоволенню.

Крім того, в судовому засіданні 22.07.2008 року представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по  справі № 37/236. Судом подане клопотання було задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2008 року продовжено строк вирішення спору, залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –ДК «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», розгляд справи було відкладено до 09.09.2008 року на підставі ст.ст. 27, 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання 09.09.2008 року не з’явився, проте через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заявив клопотання про витребування доказів. Судом подане клопотання було задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2008 року розгляд справи було відкладено, в зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також необхідністю витребування нових доказів, зокрема ухвалою було зобов’язано надати суду належним чином завірену копію додаткової угоди № 1 від 12.01.2000 року.

Відповідач належним чином завірену копію додаткової угоди № 1 від 12.01.2000 року не надав, зазначивши, що дана додаткова угода відсутня у нього.

Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2008 року заявив клопотання про витребування у відповідача виписки з консолідованого розподільчого рахунку за період січень-лютий 2000 року. Судом подане клопотання було розглянуто та відхилено, оскільки з наданих усних пояснень представника відповідача було встановлено, що дані документи відсутні у відповідача, в зв’язку зі знищенням, як такі, що не підлягають подальшому зберіганню.

В судовому засіданні 23.09.2008 року представник позивача заявив клопотання про оголошення повного тексту рішення. Подане клопотання судом було задоволено

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.09.2008 року оголошено перерву до 26.09.2008 року для виготовлення повного тексту рішення по справі № 37/236, про що представники сторін повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.09.2008 року було оголошено повний текст рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»звернулось до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути вартість послуг з транспортування газу для потреб населення у сумі 4033275,83 грн. магістральними газопроводами та 1396133,93 грн. для потреб населення розподільчими газопроводами. При цьому в позовній заяві позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ці кошти є заборгованістю  за послуги, які надані по транспортуванню газу, збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 229 Господарського кодексу України, а також безпідставно отриманим майном в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу Україна.

Ухвалою суду було запропоновано позивачу визначитись щодо правової природи заявлених позовних вимог.

На виконання вимог ухвали суду позивач надав суду додаткові пояснення (від 09.09.2008 року), відповідно до яких зазначив, що позивач просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 4033275,83 грн. за транспортування повернутого позивачем газу відповідно актів подачі-приймання природного газу за січень –лютий 2000 року від 31.08.2000 року, який фактично був повернутий позивачем відповідачу, а відповідачем реалізований населенню шляхом транспортування магістральними газопроводами ДК «Укртрансгаз»та розподільчими газопроводами позивача.

В наданих поясненнях позивач посилається на те, що склалась така ситуація, коли відповідач поставляв газ населенню у січні –лютому 2000 року, проте рішенням Господарського суду Одеської області від 12.12.2007 року № 5-25/91-06-2127 послуги з транспортування були стягнуті з позивача на користь ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», при цьому рішення суду обґрунтовано наявністю «нібито договірних відносин, які існували в січні-лютому 2000 року між позивачем та  ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України». Позивач не погоджується з фактами, які встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 12.12.2007 року № 5-25/91-06-2127, проаналізував обставини, які існували саме в січні-лютому 2000 року та зазначає, що на той час не існувало договору по транспортуванню між позивачем та третьої особою, адже договір остаточно був підписаний між ними з протоколом розбіжностей лише у березні 2000 року.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 139133,93 грн., то позивач зазначає, що ці кошти є заборгованістю відповідача перед позивачем за послуги з транспортування, які надані позивачем відповідачу відповідно до договору № 245 від 02.03.1999 року про надання послуг по транспортуванню природного газу по території України в 1999 році та додаткової угоди.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вже було встановлено судом позовні вимоги позивача складаються з двох частин.

По-перше, позивач просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 4033275,83 грн. за транспортування повернутого позивачем газу відповідно актів подачі-приймання природного газу за січень –лютий 2000 року від 31.08.2000 року, при цьому ці кошти за твердженням позивача неправомірно стягнуті з нього рішенням Господарського суду Одеської області від 12.12.2007 року № 5-25/91-06-2127, оскільки на той час у нього не існувало договірних відносин з ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України».

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 12.12.2007 року № 5-25/91-06-2127 частково задоволено позов ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 4033275,81 грн. за послуги з транспортування природного газу у 2005 році.

Вищевказаним рішенням було встановлено, що між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України»та ВАТ «Одесагаз»20.01.2005 року було укладено договір № 115-9 на транспортування природного газу. Відповідно до вказаного договору ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»зобов’язався здійснити транспортування трубопровідним транспортом природного газу, від пунктів прийому –передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення –газорозподільчих станцій, а ВАТ «Одесагаз»зобов’язався сплатити за транспортування встановлену плату.

Судом було встановлено, що у період з січня по грудень 2005 року на виконання своїх зобов’язань за договором ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»було здійснено транспортування природного газу для потреб населення за договором на суму 7434770,36 грн. ВАТ «Одесагаз»же свої зобов’язання по оплаті за транспортування газу не здійснив, на час подання позову у ВАТ «Одесагаз»була наявна заборгованість за транспортування газу з січня по грудень 2005 року в сумі 7434770, 36 грн., яка частково погашена  в процесі розгляду справи. Залишок несплаченого боргу за транспортування газу становить   4033275,81 грн., в зв’язку з чим вищевказану суму з ВАТ «Одесагаз»було стягнуто на користь ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»4033275,81 грн. за послуги з транспортування природного газу у 2005 році.

Отже вищевказаним рішенням встановлено, що заборгованість в розмірі

4033275,81 грн. виникла саме в зв’язку з невиконанням позивачем своїх зобов’язань перед ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»за договором № 115-9 на транспортування природного газу від 20.01.2005 року. Рішення суду не містить жодних посилань на те, що це є заборгованість за транспортування газу, яка виникла в січні-лютому 2000 року, навпаки рішенням суду встановлено, що ця заборгованість виникла за послуги з траспортування, які надані ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»з січня по грудень 2005 року.

          Суд відзначає, що правовідносини, які виникли між позивачем та ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»в січні –лютому 2000 року, в зв’язку з наданням  послуг з транспортування газу відповідно до договору № 3-18 від 12.01.2000 року не стосуються прав та обов’язків ДК «Газ України».

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від № 35/302-42/464 від 08.11.2005 року вбачається, що відповідно до двосторонніх актів виконаних послуг з транспортування газу від 31.01.2000 року та 29.02.2000 року підтверджується факт належного виконання ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»за договором № 3-18 від 12.01.2000 року з транспортування природного газу для населення протягом січня-лютого 2000 року.

Дані двосторонні акти виконаних послуг з транспортування газу від 31.01.2000 року та 29.02.2000 року та договір № 3-18 від 12.01.2000 року є дійсними та обов’язковими для виконання для позивача та ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України». Жодним чином не стосуються прав та обов’язків ДК «Газ України»та не породжують у нього обов’язок сплачувати послуги за транспортування природного газу для населення в січні –лютому 2000 року в розмірі 4033275,83 грн.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в розумінні даної норми не довів та не надав суду жодних доказів в силу яких у відповідача виникає обов’язок сплатити позивачу 4033275,83 грн. - вартість послуг з транспортування газу для потреб населення магістральними газопроводами, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 1396133,93 грн. вартості наданих послуг з транспортування газу розподільчими газопроводами у січні –лютому  2000 року суд відзначає наступне.

Судом встановлено, згідно актів виконання послуг з транспортування від 31.08.2000 року на виконання додаткової угоди № 1 від 12.01.2000 року до договору № 245 від 02.03.1999 року ВАТ «Одесагаз»у січні 2000 року надала послуг з транспортування природного газу споживачам Одеської філії ДК «Торговий дім «Газ України»(правонаступником якої є відповідач) для населення в обсязі 68877,022 тис.куб.м, а у лютому 2000 року –60394,639 тис.куб.м.

Ухвалою суду було зобов’язано сторін надати суду вищевказану додаткову угоду № 1 від 12.01.2000 року до договору № 245 від 02.03.1999 року, проте сторони не надали дану додаткову угоду, зазначивши, що  дана угода у них відсутня.

За таких обставин, суд не має можливості встановити на яких умовах були підписані вищевказані акти виконання послуг з транспортування від 31.08.2000 року.

В свою чергу предметом договору № 245 від 02.03.1999 року до якого була додаткова угода № 1 від 12.01.2000 року є надання послуг позивачем відповідачу щодо транспортування по системам газопроводів, що знаходяться в господарському підпорядкуванні позивача, природного газу  ДК «Торговий дім «Газ України»для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також підприємств комунальної теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які відпускають теплову енергію для цих споживачів в обсягах і додатках до них, укладених між сторонами.

Відповідно до п. 5.2 договору № 245 від 02.03.1999 року сторони погодили, що оплата послуг ВАТ «Одесагаз» по транспортуванню газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів згідно наказу НАК «Нафтогаз України»від 19.11.1998 року № 80 та Порядку розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні та консолідований розподільний рахунки, відкриті газозбутовим та газотранспортним підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та дочірній компанії "Торговий дім "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", погодженого Державним комітетом нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України, Державною податковою адміністрацією України та Національним банком України (далі Порядок). 

Згідно п. 2 даного Порядку газозбутові та газотранспортні підприємства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відкривають розподільні рахунки в уповноважених банках для зарахування коштів, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, з якими газозбутові та газотранспортні підприємства перебувають у договірних відносинах на поставку газу, та перерахування їх на консолідований розподільний рахунок дочірньої компанії "Торговий дім "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". 

При цьому судом встановлено, що вищевказаний Порядок та постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13 листопада 1998 року N 1785 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ", на виконання якої був розроблений даний Порядок, визначають лише послідовність дій підприємств та банків при надходженні коштів за поставлений природний газ на розподільчі рахунки підприємств. Вищезазначені нормативні акти не встановлюють взаємовідносини  відповідача з контрагентами щодо оплати наданих ними послуг, не регулюють питання підстав та строків оплати підприємствами НАК «Нафтогаз України»послуг, наданих контрагентами за договорами, а також не впливають на домовленість сторін договору щодо строків оплати вартості наданих послуг з транспортування природного газу та не припиняють зобов’язань боржника щодо сплати боргу.

В свою чергу, про що також зазначає позивач у позовній заяві, відповідно до Порядку забезпечення галузей національної економіки і населення природним газом у 2000 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 1999 р. N 2184, газотранспортні та газорозподільні підприємства НАК "Нафтогаз України" та ДКП "Київгаз":

забезпечують транспортування природного газу згідно з порядком використання газотранспортної системи за договорами із споживачами газу та обласними філіями дочірньої компанії "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України";

виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу;

відповідно до порядку оформлення актів приймання-передачі газу до 5 числа місяця, що настає за звітним, підписують акти приймання-передачі природного газу, що пройшов через газорозподільні станції і разом із споживачами та постачальниками складають акти про обсяги використаного газу за місяць, які є підставою для остаточних розрахунків споживачів за використаний газ і надані послуги з його транспортування;

на підставі актів про обсяги використаного газу за звітний місяць до 10 числа місяця, що настає за звітним, складають загальні реєстри обсягів реалізації газу за регіонами з розподілом між постачальниками. За наявності у підприємств комунальної теплоенергетики і прирівняних до них організацій декількох об'єктів з окремими вузлами обліку спожитого газу розрахунки здійснюються окремо кожним об'єктом з урахуванням проплат населення, фінансування житлових субсидій і пільг населення за спожиту теплову енергію;

забезпечують рівні права стосовно доступу до газотранспортної системи для всіх, незалежно від форми власності, суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали ліцензію НКРЕ на право постачання природного газу.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до Порядку забезпечення галузей національної економіки і населення природним газом у 2000 році акти виконання послуг з транспортування природного газу від 31.08.2000 року на виконання додаткової угоди № 1 від 12.01.2000 року до договору № 245 від 02.03.1999 року є підставою для остаточних розрахунків споживачів за надані послуги з транспортування природного газу.

А отже з дня підписання даних актів у відповідача виник обов’язок оплати послуги з транспортування природного у відповідності до актів виконання послуг з транспортування природного газу від 31.08.2000 року на виконання додаткової угоди № 1 від 12.01.2000 року до договору № 245 від 02.03.1999 року.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи те, що строк пред’явлення позову сплив до набрання чинності ЦК України до даних правовідносин застосовуються правила про позовну давність, встановлені Цивільним кодексом Української РСР.

Згідно з статтею 161 Цивільного кодексу Української РСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору. Згідно зі ст. 162 Цивільного кодексу Української РСР одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу Української РСР захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку, а статтями 72 і 73 цього Кодексу встановлено строки для захисту права за позовом особи, право якої порушено.

Особі, право якої порушено, законом надано право звернутися до суду за захистом свого права. Таке право може бути реалізоване в межах трирічного строку позовної давності, встановленого у статті 71 Цивільного кодексу Української РСР. Перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 Цивільного кодексу Української РСР).

Відповідно до статті 75 Цивільного кодексу Української РСР суд повинен при розгляді спору застосовувати позовну давність незалежно від заяви сторін.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, заборгованість у відповідача виникла після підписання актів з транспортування природного газу від 31.08.2000 року на виконання додаткової угоди № 1 від 12.01.2000 року до договору № 245 від 02.03.1999 року, тобто починаючи з 31.08.2000 року позивач знав про своє порушене право та міг звернутись до суду щодо стягнення з відповідача заборгованості згідно даних актів.

Таким чином, перебіг позовної давності починається з 31.08.2000 року, а закінчується 31.08.2003 року.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

В позовній заяві позивач просить визнати поважною причину пропуску позовної давності та поновити строки позовної давності, при цьому причини вказує на те, що встановлені строки пропущено не з вини позивача.

Суд встановлено, що позивачем не наведено жодних поважних причин в силу яких він не мав можливість звернутись до суду з позовом щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмір 1396133,93 грн., не зазначено чому раніше він не мав можливість звернутись за захистом свого порушеного права, а тому суд не вбачає підстав для поновлення строків позовної давності.

Судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що строк позовної давності прервався в зв’язку з поданням позивачем в вересні 2004 року позову до ДК «Укртрансгаз»про стягнення 4592348,38 грн. Суд відзначає, що дані твердження є безпідставними, оскільки позов подавався до іншої особа, а не до відповідача, більш того даний позов був поданий вже після спливу позовної давності, а отже відсутні підстави стверджувати, що строк позовної давності прервався в розумінні статті 79 Цивільного кодексу Української РСР.

За таких обставин, в зв’язку з закінченням строку позовної давності суд відмовляє в позові щодо стягнення з відповідача заборгованості 1396133,93 грн. вартості наданих послуг щодо транспортування розподільчими газопроводами природного газу спожитого населенням Одеської області у січні –лютому 2000 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 44, 49, 82 –85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити повністю.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

І.Д. Кондратова