УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Русакової І.Ю.

суддів Мажари С.Б., ВОловик Н.Ф.

за участю прокурора Буйленкової І.М.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченої ОСОБА_3

при секретарі Євтодій К.М.

розглянула 1 жовтня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12013040760000653 за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_1 ОСОБА_2 на вирок суду Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2013 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження,

уродженка м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області,

проживає АДРЕСА_1

засуджена

- за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.ст.79, 75 КК України звільнена від відбування покарання з встановленням іспитового строку терміном на 3 роки.

На підставі ст.76 КК України на обвинувачену покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

З обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави стягнуто документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 586,80 грн.

З обвинуваченої ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто 6300 грн. матеріальної шкоди, та 100 000 грн. моральної шкоди, а всього стягнуто на користь потерпілої - 106 300 грн.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, з таких обставин.

ОСОБА_3 07.03.2013 р., приблизно о 19.30 год., керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Transport», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухалась по проїзній частині вул. 23 Лютого за сторони вул.. Косигіна у напрямку вул. Конституційна в Тернівському районі м. Кривого Рогу.

При наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований навпроти буд. № 22 по вул.. 23 Лютого і позначений дорожньою розміткою 1.14.1 і дорожнім знаком 5.35.2 Правил дорожнього руху України, керований ОСОБА_3 автомобіль рухався у середній( другій) смузі свого напрямку руху.

В цей же час, по дорожній розмітці пішохідного переходу, зліва направо по ходу руху автомобіля «Volkswagen Transport» проїзну частину дороги вул. 23 Лютого, переходив пішохід ОСОБА_4

Водій ОСОБА_3, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, проявила неуважність до дорожньої обстановки, не зменшила швидкість, а при необхідності не зупинила керований нею автомобіль перед пішохідним переходом, для того, щоб надати дорогу пішоходам, які можуть знаходитись на нерегульованому пішохідному переході, чим порушила правила безпеки дорожнього руху, а саме: п.п.1.5; 2.3 б); 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Внаслідок зазначених порушень вимог Правил дорожнього руху України, виконання яких було необхідною та достатньою умовою для запобігання ДТП, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Volkswagen Transport», на нерегульованому пішохідному переході, який розташований навпроти буд. № 22 по вул. 23 Лютого в Тернівському районі м. Кривого Рогу, допустила наїзд, керованого нею автомобіля на пішохода ОСОБА_4

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохода ОСОБА_4 було смертельно травмовано.

Згідно висновку експерта № 500 від 08.04.2013 р. смерть ОСОБА_4 настала від сполученої травми голови, тулуба та кінцівок, яка супроводжувалась множинними переломами кісток скелету та ускладнилася гострою крововтратою, що підтверджується морфологічними змінами з боку внутрішніх органів, даними судово-гістологічного дослідження.

Згідно висновку експерта № 58/27-97 від 12.04.2013 р. водій автомобіля «Volkswagen Transport» ОСОБА_3 мала технічну можливість запобігти наїзду на пішоході ОСОБА_4, шляхом своєчасного виконання нею п. 18.1 Правил дорожнього руху України.

В діях водія ОСОБА_3 по керуванню автомобілем «Volkswagen Transport», вбачається невідповідність вимогам п. 18.1 ПДР України.

Між порушенням водієм ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України й наслідками, що наступили, - смертю потерпілого ОСОБА_4, є прямий причинний зв'язок.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_2 просить змінити вирок суду у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої і призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

В обґрунтування апеляційної скарги представник потерпілої ОСОБА_2 вказує, що суд першої інстанції, взяв до уваги таку пом'якшуючу обставину, як її розкаяння, яка не відповідає дійсності, оскільки, під час досудового розслідування і в судовому засіданні давала свідчення, які не відповідали встановленим у справі обставинам, а саме, що не бачила перед наїздом потерпілого, намагаючись таким чином зменшити свою вину.

Захисник зазначає, що обвинувачена ОСОБА_3 була вимушена визнати себе повністю винною і цей факт не є розкаянням, окрім того, обвинувачена сплатила потерпілій ОСОБА_1 5000 грн. матеріальної шкоди, що свідчить про байдужість останньої до скоєного злочину та його тяжких наслідків, які настали з її вини.

Вважає, що суд першої інстанції формально пославшись на ступінь тяжкості вчиненого злочину фактично її не врахував, не надав значення наслідкам злочину, не врахував суспільну небезпечність вчиненого діяння і безпідставно звільнив обвинувачену від відбування основного покарання з випробуванням, прийняв несправедливе в силу м'якості рішення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши потерпілу ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити в повному обсязі, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, обвинувачену ОСОБА_3, яка також заперечувала проти задоволення апеляційної скарги і просила вирок суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника потерпілої не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2, в інтересах, представника потерпілої ОСОБА_1, щодо м'якості, призначеного обвинуваченій ОСОБА_3 покарання колегія суддів вважає безпідставними.

У відповідності до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

У даній справі, як видно з її матеріалів, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання обвинуваченій ОСОБА_3 призначено з порушенням визначених законом загальних засад.

Суд першої інстанції поряд із ступенем тяжкості вчиненого злочину врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_3, унаслідок яких настала смерть потерпілого.

В оцінці даних про особу обвинуваченої ОСОБА_3 суд першої інстанції взяв до уваги, що вона позитивно характеризується за місцем проживання та роботи ( а. кр. пр. 117-118), має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.кр. пр.115-116, 212), частково відшкодувала потерпілій матеріальну шкоду, скоїла кримінальне правопорушення, перебуваючи в стані вагітності, її ставлення до скоєного, визнання нею вини і щире каяття.

Колегії суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_7 ч.1 ст.79, ст.76 КК України.

Згідно з ч.1 ст.79 КК України у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_3 має двох дочок віком до семи років, це ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а. кр. пр. 115, 212).

Злочин вчинений обвинуваченою ОСОБА_3 є необережним, вона має сім'ю, є матір'ю трьох малолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває ( ар. кр. пр. 112, 114), працює, що в сукупності знижує ступінь її небезпечності для суспільства.

Колегія судів вважає, що суд першої інстанції, проаналізувавши усі докази у справі та наведені обставини, у сукупності, дійшов обґрунтованого рішення звільняючи обвинувачену ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком взявши до уваги характер вини, обставини, що характеризують особу винної, відсутність судимості, спосіб життя, сімейний стан, що вона є матір'ю трьох дітей, двоє із них віком до семи років, а також її щире каяття та повне відшкодування матеріальної шкоди і часткове моральної.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при призначені обвинуваченій ОСОБА_3 покарання дотримано вимоги ст.ст.50, 65, 79 КК України, і тому підстав для задоволення апеляційної скарги представника потерпілої - ОСОБА_8, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок суду Тернівського району м. Кривого Рогу від 12 липня 2013 р. відносно обвинуваченої за ч.2 ст. 286 КК України ОСОБА_3 - без змін.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

Провадження № 11-кп/774/230/К/13 Головуючий у суді 1 інст. Камбул М.О.

Категорія ч.2 ст. 286 КК України Доповідач суддя Русакова І.Ю.