РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача   Лебедюк Ю.А.- представник за довіреністю № 106/10 від 15.07.2008 року; Мицько Р.М.- представник за довіреністю № 115/10 від 15.07.2008 року; Левченко О.Є.- представник за довіреністю № 251/10 від 29.12.2007 року; Клименко Р.В.- представник за довіреністю № 237/10 від 29.12.2007 року;

від відповідача  не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Відкритого акціонерного товариства «Завод сільськогосподарської техніки»про стягнення 505 670,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2008 року порушено провадження у справі № 37/207, розгляд справи було призначено на 03.06.2008 року о 15-10.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи тричі відкладався, в зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням ним витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 09.09.2008 року представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив стягнути з відповідача  суму неоплаченого простого векселя № 3204560794 в розмірі 500000,00 грн. та 5670,00 грн. відсотків, нарахованих на вексельну суму з дати настання строку платежу.

Представник відповідача в судове засідання 09.09.2008 р. вчетверте не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/207 від 21.05.2008 р. про порушення провадження по справі не виконав,  про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, проте проте поштові відправлення були повернуті на адресу суду з відміткою «не розшукано».

Відповідно п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки в судове засідання не повідомив, справа розглядається за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 09.09.2008 року за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

25 березня 2003 р. Відкрите акціонерне товариство «Завод сільськогосподарської техніки»видала простий вексель N 3204560794 на загальну суму 500000,00  грн. і зобов'язалось заплатити проти цього векселя 25 березня 2008 року Закритому акціонерному товариству «Укргазпром».

Першим векселедержателем ЗАТ «Укргазпром»було вчинено бланковий індосамент шляхом здійснення на векселі напису «сплатити наказу», даний напис скріплений підписами керівника та головного бухгалтера, а  також засвідчений печаткою ЗАТ «Укргазпром».

Враховуючи сутність даного виду індосаменту, за яким переходить право власності на вексель, а також на всі права, які витікають з векселя, але при цьому найменування нового держателя не вказується, та виходячи з того, що в цьому випадку законним держателем векселя буде будь-яка особа, в якої фактично знаходиться вексель, судом встановлено, що Дочірня компанія «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»є законним векселедержателем простого векселя.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні»(у редакції, яка була чинною на час розгляду спору) законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Отже, вексельні правочини (зокрема, по видачі, акцептуванню, індосуванню, авалюванню векселя, його акцептуванню в порядку посередництва й оплаті векселя) регулюються нормами спеціального вексельного законодавства.

Судом встановлено, що простий вексель N 3204560794 містить усі обов’язкові реквізити та повністю відповідає встановленим Уніфікованим законом вимогам, що дозволяє розглядати даний вексель як цінний папір, який має вексельну силу.

За вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Згідно статті 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»(чинного на момент видачі спірного векселя) вексель –це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

До простого векселя застосовуються, оскiльки вони не є несумiсними з природою цього документа, постанови, якi стосуються переказного векселя i якi стосуються індосаменту (статті 11-20), термiну платежу (статтi 33-37); платежу (статтi 38-42); позову у разi неакцепту або неплатежу (статтi 43-50, 52-54), позовної давностi (статтi 70-71), відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону.

Відповідно до ст.14 Уніфікованого закону, індосамент переносить усi права, що випливають з переказного (простого) векселя.

Згідно ст. 16 Уніфікованого закону, особа, в якої знаходиться переказний (простий) вексель, вважається законним векселедержателем, якщо її право базується на безперервному рядi iндосаментiв, навiть якщо останнiй iндосамент є бланковим.

Судом встановлено, що позивач є законним векселедержателем.

Стаття 38 Уніфікованого закону визначає, що держатель переказного (простого) векселя зі строком платежу у визначений строк від дати складання повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Позивач не пред’являв відповідачу спірний вексель до платежу.

Згідно ст. 42 Уніфікованого закону, якщо простий (переказний) вексель не пред'явлений для платежу протягом строку, встановленого статтею 38, то кожний боржник має право внести його суму у депозит компетентного органу влади за рахунок на страх і ризик держателя.

Доказів внесення суми вказаного простого векселя у депозит компетентного органу влади відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 43 Уніфікованого закону, держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений.

Своєчасно несплачений простий вексель (як і переказний) зберігає за собою своє вексельне боргове зобов’язання лише у разі своєчасного протесту, під яким розуміється офіційно засвідчена вимога платежу (акцепту) і його неодержання (ст. 44 Уніфікованого закону).

Спірний вексель позивачем не опротестовувався в неплатежі, відповідних доказів сторонами суду не надано.

Непротестування векселя позбавляє позивача права регресу до усіх зобов’заних за векселями осіб, крім акцептанта переказного векселя (ст. 53 Уніфікованого закону) та векселедавця простого векселя, оскільки векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем (ст. 78 Уніфікованого закону).

Позовнi вимоги, якi випливають з переказного (простого) векселя проти акцептанта (векселедавця простого векселя), погашаються пiсля закiнчення трьох рокiв з дня строку платежу (ст. 70 Уніфікованого закону).

Судом встановлено, що строк платежу за простим векселем № 3204560794 настав 25.03.2008 року, тобто позивач звернувся до суду вчасно, в межах трирічного строку.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про обіг векселів в Україні»векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів. З цього випливає, що він мав бути обізнаний про настання строку платежу за векселем.

Таким чином, враховуючи те, що єдиною зобов’язаною за векселями особою на даний час є відповідач, а також приймаючи до уваги те, що боржником не виконані вимоги ст.42 Уніфікованого закону щодо внесення оплата за векселем на депозит компетентного органу за рахунок на страх і ризик держателя, суд вважає, що вищевикладене є підставою для стягнення з відповідача суми основного боргу за простим векселем в розмірі 500000,00 грн.

  Відповідно до п. 2 статті 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі векселедержатель може вимагати від особи, до якої заявлено позов, сплати відсотків на вексельну суму з дати настання строку платежу.

Особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів визначає Закон України «Про обіг векселів в Україні».

Пунктом 5 ст. 2 вказаного Закону встановлено, що застереження, обумовлені у статтях 3, 7, 9, 10 і 13 додатка II до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, діють в Україні таким чином: відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Судом встановлено, що строк платежу за простим векселем № 3204560794 настав 25.03.2008 року, позивач звернувся до суду з позовом 07.05.2008 року, а строк нарахування відсотків на момент подання позову (07.05.2008 р.) становить 43 дня.

Розмір облікової ставки НБУ станом на день подання позову (07.05.2008 р.) складає 10% (до 30.04.2008 року) та 12 % (з 30.04.2008 року).

Враховуючи наведене, нарахуванню відповідачу підлягають відсотки у наступному розмірі:

500000,00 грн. / 100% х 10% / 365 днів х 35 днів = 4794,52 грн.

500000,00 грн. / 100% х 12% / 365 днів х 8 днів = 1315,09 грн.

Тобто, фактичний розмір відсотків, який підлягає нарахуванню становить 6109,61 грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем заявлено до стягнення відсотки у розмірі 5670,00 грн., що менше фактичного розміру відсотків, які підлягають нарахуванню, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення відсотків у заявленому позивачем розмірі –5670,00 грн., оскільки це є процесуальним правом позивача, а суд в розумінні частини 1 пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

                                                В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод сільськогосподарської техніки»(03150, м. Київ, вул. Боженко, 87, код 32160895) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827)  500000 (п’ятсот тисяч) грн.  00 коп. суму неоплаченого простого векселя № 3204560794, 5670 (п’ять тисяч шістсот сімдесят) грн. 00 коп. відсотків, нарахованих на вексельну суму з дати настання строку платежу, 5056 (п’ять тисяч п’ятдесят шість) грн. 71 коп. витрат по оплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання

рішення 12.09.2008 року