ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Справа № 14/5025/1147/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Дроботової Т.Б., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р.

у справі господарського суду№ 14/5025/1147/12 Хмельницької області

за позовом Виробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест"

до за участюУправління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації прокуратури м. Хмельницького

простягнення 314 338,80 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Гудименко Ю.В., посв. № 014715 від 21.01.2013 р.;

позивача: не з'явились;

відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 р. Виробничо-комерційне підприємство "Явір-Інвест" (далі - Підприємство) звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 29/11-1 від 29.11.2012 р. (а.с. 93-94) просило стягнути на його користь з Управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - Управління) вартість виконаних робіт в сумі 314 338,80 грн.

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувало тим, що відповідно до укладених з Управлінням договорів № 1з від 19.07.2011 р. та № 14/12-3 від 14.12.2011 р. воно було генеральним підрядником будівництва другої черги водогону від с. Чернелівка до м. Хмельницький. В грудні 2011 року складено та затверджено зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, а саме додаткових робіт, які не ввійшли в тендерну пропозицію на загальну суму 314 338,80 грн. Підприємство виконало вказані додаткові роботи, проте Управління акт виконаних робіт не підписало, грошові зобов'язання перед ним не виконало, у зв'язку із чим має заборгованість, яка підлягає стягненню.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.12.2012 р. (суддя Гладюк Ю.В.) позовні вимоги Підприємства задоволено. Стягнуто з Управління на користь Підприємства 314 338,80 грн. заборгованості.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. (колегія суддів: Мельник О.В., Савченко Г.І., Грязнов В.В.) рішення господарського суду Хмельницької області від 04.12.2012 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених Підприємством в позовній заяві та уточненнях до неї.

Заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. і рішення господарського суду Хмельницької області від 04.12.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Викладені у касаційній скарзі вимоги заступник прокурора обґрунтовує посиланням на положення п.п. 3.2, 5.1, 6.3.3, 11.3 договорів № 1з від 19.07.2011 р. та № 14/12-3 від 14.12.2011 р., ст.ст. 6, 627, 632, 843, 844 ЦК України та ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", зазначаючи, що судами попередніх інстанцій невірно визначено природу спірних правовідносин, у зв'язку із чим помилково не застосовано законодавство що їх врегульовує.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу заступника прокурора до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням заступника секретаря другої судової палати від 24.09.2013 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Дроботової Т.Б. та Полянського А.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга заступника прокурора підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- Управлінням проведено процедуру закупівлі робіт з будівництва другої черги водогону від с. Чернелівка Красилівського району до м. Хмельницького, за результатами якої, 06.06.2011 р. було акцептовано пропозицію конкурсних торгів Підприємства;

- між Управлінням (замовник) та Підприємством (підрядник) 19.07.2011 р. укладено договір № 1з, за умовами якого підрядник зобов'язався у 2011 році виконати роботи зазначені в проектно-кошторисній документації, що виготовлена на об'єкт "Будівництво другої черги водогону від с. Чернелівка Красилівського району до м. Хмельницький", а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи (далі - Договір № 1з);

- 14.12.2011 р. між Управлінням (замовник) та Підприємством (підрядник) укладено договір № 16з, за умовами якого підрядник зобов'язався у 2011 році виконати роботи зазначені в проектно-кошторисній документації, що виготовлена на об'єкт "Будівництво другої черги водогону від с. Чернелівка Красилівського району до м. Хмельницький" (додаткові роботи), а замовник (відповідач) - прийняти і оплатити такі роботи за ціною 2 166 866,40 грн. (далі - Договір № 16з);

- обсяг робіт визначено проектно-кошторисною документацією, згідно якої загальна протяжність прокладання водогону із склопластикових і стальних труб складає 6 800 п. м. (п. 1.2. Договору № 1з);

- у відповідності до п. 3.2. Договорів ціна договору є твердою та коригуванню не підлягає. Загальна вартість робіт за обома договорами складає 38 660 805,60 грн.;

- за змістом п. 4.1. обох Договорів, розрахунки проводяться шляхом проведення замовником попередньої оплати (авансу) на придбання матеріалів в розмірі 30 % від суми фінансування на строк не більше 50 календарних днів. Подальші платежі здійснюються згідно актів виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3. Замовник здійснює наступні платежі за виконані роботи на підставі зазначених актів, які готує підрядник і який передає їх уповноваженому представнику замовника. Замовник може відстрочити платежі на 120 календарних днів у разі відсутності фінансування;

- у пункті 5.1. Договорів сторони погодили, що підрядник забезпечує виконання робіт згідно договору. Можливі уточнення витрат по виконанню робіт згідно розділів календарного плану погоджуються з замовником, але вартість цих робіт повинна бути в межах ціни договору;

- за умовами п. 11.3 Договорів, зміна проектних рішень підрядником дозволяється лише при умові отримання письмового дозволу від замовника. Виконані з ініціативи підрядника додаткові роботи можуть бути визнані і оплачені замовником, якщо вони необхідні для будівництва об'єкту і замовник офіційно визнав їх;

- листом № 314 від 18.11.2011 р., Підприємство повідомило Управління про виникнення ряду додаткових робіт які потребують погодження з проектною організацією - ДП "Проектний інститут "Одесакомунпроект" з внесенням відповідних змін до проектно-кошторисної документації;

- листами від 23.11.2011 р. та від 21.12.2011 р. Управління звернулось до проектної організації із відповідним запитом про погодження необхідності та можливості виконання Підприємством додаткових робіт, які проектною організацією було погоджено у межах вартості будівництва;

- відповідно до акту № 1 від 09.11.2011 р. та акту № 2 від 09.11.2011 р. Підприємство виконало додаткові роботи (провело заміну склопластикових труб), що призвело до збільшення вартості робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією та Договорами;

- за результатами виконання додаткових робіт Підприємством складено акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2011 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, з яких вбачається, що їх вартість становить 314 338,80 грн.;

- у період з 19.08.2011 р. по 27.12.2011 р. Управлінням було повністю оплачено виконані за Договорами роботи, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями, а 27.12.2011 р. начальником Управління підписано та скріплено печаткою декларацію про готовність об'єкту "Будівництво другої черги водогону від с. Чернелівка Красилівського району до м. Хмельницький", що містить відмітку "вважати закінчений будівництвом об'єкт готовим до експлуатації";

- виконані Підприємством додаткові роботи, відображені у акті виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року на загальну суму 314 338,80 грн. Управлінням не оплачено, у зв'язку із чим Підприємство звернулось до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги Підприємства, місцевий господарський суд з висновками якого погодився господарський суд апеляційної інстанції виходив із наступного.

Між сторонами укладено Договори про закупівлю робіт за державні кошти. Умовами цих договорів регулюється сам порядок закупівлі та інші пов'язані питання, а конкретний предмет закупівлі, в даному випадку роботи, також і Цивільним та Господарським кодексами, в частині регулювання відносин з приводу виконання робіт (будівельний підряд). Проведення будівельних робіт нерозривно пов'язане з застосуванням проектно-кошторисної документації, норми регулювання якої головним чином містяться у ЦК України, в зв'язку з чим останні є спеціальними нормами даних правовідносин. Натомість, норми Закону України "Про здійснення державних закупівель" є спеціальними нормами по відношенню до процедури проведення закупівлі робіт.

З огляду на положення п. 11.3. Договорів та з урахуванням наявного листування між сторонами Договору господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що звернення Управління до проектної організації із запитом про погодження додаткових робіт свідчить про те, що воно не заперечувало щодо необхідності їх виконання, а отже, визнало їх.

Виконання додаткових робіт (не передбачених проектно-кошторисною документацією) та їх вартість (314 338,80 грн.) погоджено Управлінням та ДП "Проектний інститут "Одесакомунпроект" у зведеному кошторисному розрахунку "Будівництво другої черги водогону від с. Чернелівка Корасилівського району до м. Хмельницький. Додаткові роботи, які не ввійшли в тендерну пропозицію. (Різниця вартості матеріалів)", підписаному та скріпленому їх печатками.

А тому, із посиланням на приписи ч. 4 ст. 844, ч. 4 ст. 877, ч. 1 ст. 878 ЦК України господарські суди дійшли висновку про погодження Управлінням вартості і обсягу додаткових робіт, що не увійшли до тендерної пропозиції та ухилення останнього від їх оплати, у зв'язку із чим, визнали позовні вимоги Підприємства обґрунтованими та задовольнили їх.

Між тим, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, вказані висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають в повній мірі обставинам справи та були зроблені з порушенням норм матеріального права. Зокрема при прийнятті оскаржуваних актів господарськими судами попередніх інстанцій не було враховано наступного.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель", договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти.

За приписами ч. 1, 5 ст. 40 вказаного Закону, договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, визначених цим Законом.

Наведені вище положення Закону свідчать про наявність особливих, додаткових вимог до укладених між Управлінням та Підприємством Договорів будівельного підряду, у зв'язку із чим висновок місцевого господарського суду про те, що норми Закону України "Про здійснення державних закупівель" є спеціальними нормами лише по відношенню до процедури проведення закупівлі робіт є необґрунтованими.

Однією з істотних умов договору будівельного підряду є його ціна. Відповідно до приписів ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За приписами частин 1-3, 5 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, у п. 3.2. Договорів сторони погодили, що ціна договору є твердою та коригуванню не підлягає, що узгоджується із вимогами ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", а у пункті 5.1. Договорів сторони передбачили, що підрядник забезпечує виконання робіт згідно договору. Можливі уточнення витрат по виконанню робіт згідно розділів календарного плану погоджуються з замовником, але вартість цих робіт повинна бути в межах ціни договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Прокурором у касаційній скарзі обґрунтовано наголошується, а матеріалами справи підтверджується, що у пункті 6.3.3. обох Договорів Підприємство взяло на себе обов'язок по забезпеченню матеріалами для проведення робіт за кошти замовника у межах ціни цих Договорів.

Взявши участь у конкурсних торгах, надавши свою, акцептовану Управлянням, пропозицію конкурсних торгів та уклавши із ним Договори, Підприємство погодилось із його істотними умовами, у тому числі із ціною Договорів яка є твердою.

Частина перша ст. 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, беручи до уваги наведені вище положення Закону України "Про здійснення державних закупівель" та враховуючи положення укладених між сторонами Договорів колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з доводами, викладеними заступником прокурора Рівненської області у касаційній скарзі, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Підприємства.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що позовні вимоги Підприємства про стягнення на його користь з Управління 314 338,80 грн. заборгованості суперечать положенням законодавства, укладеним між сторонами Договорам, є необґрунтованими, у зв'язку із чим безпідставно задоволені господарськими судами попередніх інстанцій.

Частиною першою ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 04.12.2012 р. підлягають скасуванню як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України, зважаючи на повноту встановлення обставин справи, вважає за можливе прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємства з наведених вище підстав.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України із Підприємства в дохід спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню сума судового збору за перегляд справи в апеляційному та касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 04.12.2012 р. у справі № 14/5025/1147/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити Виробничо-комерційному підприємству "Явір-Інвест" у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Велика Калинівка, 31312, код ЄДРПОУ - 21319929) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, рахунок: 31211254700007, банк: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)" з символом звітності 254) 6 286 (шість тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору за перегляд справи у апеляційному та касаційному порядку.

Доручити господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Т.Б. Дроботова

Суддя А.Г. Полянський