ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 35/386 | 10.09.08 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСА Прайм Девелопментс»
до Комунального підприємства «Голосіївпарк- сервіс»
про розірвання договору
Суддя М.Є. Літвінова
Представники:
від позивача: Дергачова Ю.Б. –представник за довіреністю;
від відповідача: Боженко Д.Є. –представник за довіреністю.
Рішення прийняте 10.09.2008р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеними в судових засіданнях перервами 18.08.2008р. по 01.09.2008р., з 01.09.2008р. по 10.09.2008р.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСА Пройм Девелопментс»до Комунального підприємства «Голосіївпарк - сервіс»про розірвання Договору №201/07 про надання послуг паркування транспортних засобів на вулицях та площах Голосіївського району м. Києва від 01.11.2007р., укладений між позивачем та відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2008р. було порушено провадження у справі №35/386, розгляд справи призначено на 18.08.2008р.
В судовому засіданні 18.08.2008 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволенні останнього.
В судовому засіданні 18.08.2008р., на підставі ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 01.09.2008р.
Судом оголошено про закінчення розгляду справи по суті, та оголошено перерву до 10.09.2008р., для дослідження матеріалів справи та прийняття рішення у справі та виготовлення його повного тексту.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСА Прайм Девелопментс»(надалі позивач) та Комунальним підприємством «Голосіївпарк –сервіс»(надалі відповідач) було укладено Договір №201/07 про надання послуг паркування транспортних засобів на вулицях та площах Голосіївського району м. Києва (надалі Договір).
Діяльність відповідача з надання послуг паркування транспортних засобів була регламентована рішенням Київської міської ради від 27.11.2003 року №216/1090 «Про заходи поліпшення роботи по організації дорожнього руху, розвитку мережі паркінгів, автостоянок, місць для паркування та інших об’єктів дорожнього сервісу в м. Києві», згідно з яким відповідачу було дозволено стягувати збір за паркування та здійснювати експлуатацію платних місць паркування відповідно до Правил паркування транспортних засобів в м. Києві.
Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 року №930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві»відповідні пункти вищевказаного рішення, щодо надання права відповідачеві стягувати збір за паркування транспортних засобів у місті Києві, були скасовані.
Позивач стверджує, що на сьогоднішній день згідно п.3 Рішення Київської міської ради від 26.06.2007 року №930/1591, єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту визначене Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс».
В зв’язку з викладеним, позивач вказує на те, що КП «Київтранспарксервіс», посилаючись на норми вищезазначених рішень Київської міської ради, вимагає від позивача укласти договір про надання фіксованих місць паркування автотранспортних засобів, з метою приведення у відповідність до діючих норм законодавства діяльність паркувального майданчика.
Враховуючи наведені обставини, а також внесені Київрадою зміни щодо визначення оператора з паркування транспортних засобів, керуючись ст.652 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору.
Проте, відповідач відмовився від розірвання Договору (лист №69 від 28.05.2008р.), посилаючись на те, що правомірно здійснює свою статутну діяльність по наданню послуг паркування транспортних засобів та стягнення збору за паркування.
На думку позивача, позиція відповідача протирічить вимогам законодавства щодо повноважень органів місцевого самоврядування.
Таким чином, в результаті зміни повноважень відповідача відбулась істотна зміна обставин, що мають безпосереднє відношення до виконання договору, що є предметом цього позову.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, у відзиві на позов посилався на наступне.
Право здійснювати паркування транспортних засобів у Голосіївському районі міста Києва та стягнення збору за паркування транспортних засобів відповідачем отримано від Голосіївської районної в м. Києві ради. Оскільки, припис п.3 рішення Київської міської ради від 27.11.2003р. №216/1090 є непрямої дії і визначає межи повноважень районних в м. Києві рад щодо прийняття рішень на створення таких підприємств і затвердження їх статутів.
Відповідно до п. 4 Рішення Київської міської ради «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві»від 26.06.2007р. №930/1591 абзаци другий та третій п. 3 Рішення Київради від 27.11.2003р. №216/1090 визнані, як такі, що втратили чинність. Таким чином, на теперішній час є чинним абзац 1 п. 3 Рішення від 27.11.2003р. №216/1090, де зазначено –«рекомендувати районним в м. Києві радам створити комунальні підприємства по паркуванню та збереженню транспортних засобів».
Голосіївська районна у місті Києві рада на черговій сесії 08.11.2007р. розглянула питання щодо подальшої діяльності КП «Голосіївпарк-сервіс»і прийняла рішення №16/20, яким вирішила:
1. Вважати за недоцільне позбавлення КП «Голосіївпарк-сервіс»функцій оператора по наданню послуг паркування транспортних засобів.
2. Підтвердити повноваження КП «Голосіївпарк-сервіс», передбачені статутом, що затверджені рішенням сесії Голосіївської районної в м. Києві ради від 02.06.2005р. №35/16.
Таким чином, відповідач правомірно здійснює свою статутну діяльність по наданню послуг паркування транспортних засобів та стягнення збору за паркування, який відповідно до Правил паркування повинен перераховуватися до районного бюджету. З чого випливає, що посилання позивача на зміну істотних умов договору є безпідставним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пп. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Наведена норма закону встановлює відповідні підстави для зміни або розірвання договору.
Підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною.
Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження порушення умов договору з боку відповідача.
Щодо посилань позивача на те, що в результаті зміни повноважень відповідача відбулась істотна зміна обставин, що мають безпосереднє відношення до виконання договору, слід вказати наступне.
Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановленого договором або не випливає із суті зобов’язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Частина 2 вказаної норми закону встановлює, що у разі недосягнення між сторонами договору згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду, проте слід вказати що це можливо за наявності одночасно всіх умов, що встановлені пунктами 1-4 частини 2 вказаної статті.
Позивачем не було надано належних доказів, на підтвердження наявності підстав передбачених пунктами 1-4 частини 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.
Крім того, сторона яка вимагає розірвання або зміну договору, повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане.
Як вбачається з матеріалів справи 27.11.2003 року Київською міською радою було прийнято Рішення №216/1090 «Про заходи щодо поліпшення роботи по організації дорожнього руху, розвитку мережі паркінгів, автостоянок, місць для паркування та інших об’єктів дорожнього сервісу в м. Києві».
Пунктом 3 вказаного рішення було встановлено, рекомендувати районним у м. Києві радам створити комунальні підприємства по паркуванню та зберіганню транспортних засобів.
При створенні Комунального підприємства «Голосіївопарк –сервіс», Голосіївська районна у місті Києві рада керувалась саме рекомендаціями наданими Рішенням Київради від 27.11.2003 року №216/1090.
Рішенням Київської міської ради №930/1591 від 26.06.2007р. «Про вдосконалення паркування автотранспорту в місті Києві», встановлено визначити комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс»єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення даних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.
Проте, вказаним рішенням не було встановлено порядку зняття функцій операторів, або ліквідації комунальних підприємств, створених згідно рекомендації наданої рішенням Київради №216/1090 від 27.11.2003р., а також не встановлено порядку розірвання діючих договорів, що були укладені з відповідними комунальними підприємствами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не були надані суду належні докази на підтвердження викладеного в позові.
Таким чином, вимоги позивача розірвання Договору 201/07 про надання послуг паркування транспортних засобів на вулицях та площах Голосіївського району м. Києва від 01.11.2007р., укладений між позивачем та відповідачем, є не обґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 626, 628, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя М.Є. Літвінова