Справа № 428/1687/13-ц
Провадження № 22ц/782/2596/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Сергєєвої С.В.,
суддів: Стахової Н.В., Кострицького В.В.,
при секретарі: Сидоровій А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 травня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И Л А:
Заочним рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 травня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
ПАТ КБ «ПриватБанк», не погодившись з рішенням, в апеляційній скарзі, посилаючись порушення судом норм матеріального права, просило оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, та переглянувши рішення суду, виходячи з положень ст.. 303 ЦПК України в межа доводів апеляції та позовних вимог, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
В ст. 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.06.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNH4TP88191025 який згідно «Заяви позичальника» складається з цієї заяви, «Умов надання споживчого кредиту фізичним особам» («Розстрочка») (Стандарт) та «Тарифів».
При цьому, позивачем не додано до позовної заяви «Тарифів», які разом з «Заявою позичальника» та «Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам» («Розстрочка») (Стандарт) складають кредитно-заставний договір, а додані до позовної заяви «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам» («Розстрочка») (Стандарт) підписані лише Головою Правління Банку, в якому підпис позичальника відсутній.
Згідно «Заяви позичальника» відповідачу ОСОБА_1 було надано строковий кредит у розмірі 15117,20 грн. на строк 42 місяці по 03.12.2009 р. включно, з умовами сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09 % у місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості повинно було здійснюватись позичальником шляхом сплати банку щомісячних платежів у сумі 547,11 грн. в період з 21 по 28 число кожного місяця.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №ВМН4ТР88191025 від 03.06.2006 року укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 станом на 28.12.2012 року відповідач має заборгованість за кредитом в сумі 97237,93 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 15117,20 грн.; заборгованість за відсотками - 34644,26 грн.; заборгованість з пені - 42369,90 грн.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (відсоток від суми заборгованості) - 4606,57 грн. З вказаного розрахунку вбачається, що позичальником з 03.06.2006 року грошові кошти на погашення кредиту не надходили.
Відмовляючи ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права (інтересу), визначений статтею 257 ЦК України тривалістю у три роки, оскільки він сплинув 04.12.2012 р., а позивач звернувся з позовом до відповідача лише 20.02.2013 р., що підтверджується датою поштового відправлення позовної заяви до суду, зазначеної на конверті; окрім того, про поважність причин пропуску строку позовної давності позивач не заявляв і поновити цей строк не просив.
Але, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитись з наступних підстав.
Кредитний договір, який був укладений між сторонами у справі, складається зі заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідач висловив згоду на укладення кредитного договору в такій формі, про що свідчить його особистий підпис у заяві позичальника.
Таким чином, заява разом з умовами та Тарифами складає договір про надання банківських послуг, а тому є підстави вважати, що між сторонами виникли договірні правовідносини, що походять з кредитного договору.
Ч.1 ст. 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що між сторонами був укладений кредитний договір, зміст якого відповідає вимогам ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, тобто сторонами були узгоджені усі істотні умови договору, зміст цих умов є чітким та зрозумілим для сторін, договір підписаний позивачем та відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тоді як відповідач ухиляється від виконання узятих на себе обов`язків щодо повернення отриманих за договором грошей.
Згідно ст. ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Ст. 259 ЦК України передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно до п.5.5 умов надання споживчого кредиту фізичним особам, які є невід`ємною частиною договору кредиту, укладеного між сторонами, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту , відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за укладеним договором встановлюється тривалістю 5 років.
Кредитно-заставним договором передбачено, що банк надає позичальнику строковий кредит на строк по 03.12.2009 року включно, відповідно до ст.253, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг п`ятирічного строку позовної давності починається з 04.12.2009 року, позивач звернувся до суду з позовом 25.02.2013 року, тобто в межах строку позовної давності, передбаченого договором.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» є необґрунтованим, а вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином доводи апелянта, знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, спростовують висновки суду першої інстанції, та є підставою для скасування оскарженого рішення та ухвалення нового рішення у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 03.06.2006 року в розмірі 97237,93 грн.
Судові витрати, понесені позивачами у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України судова колегія ,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 травня 2013 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором від 03.06.2006 року в розмірі 97237,93 грн., та судові витрати в розмірі 927,38 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: