ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
31.10.06 р. Справа № 9/187
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О.А.
при секретарі судового засідання Дибля Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень, м.Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська”, м.Горлівка
про: стягнення 2 761грн.02коп.
За участю:
представників сторін:
від позивача: Долгов С.В. – юрисконсульт (за дов. №71-01/233 від 01.02.2005р.);
від відповідача: Лисенко О.В. – юрисконсульт (за дов. №юр/08-02 від 02.01.2006р.);
З 01.08.2006р. по 11.08.2006р. та
з 11.08.2006р. по 17.08.2006р. по
справі згідно ст.77 ГПК України
оголошувалась перерва.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Державне підприємство “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська”, м.Горлівка про стягнення плати за користування вагонами в сумі 2 761грн.02коп. (у тому числі ПДВ 20% в сумі 460грн.17коп.).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми Статуту залізниць України, Правила користування вагонами та контейнерами; договори №1/19 від 23.09.2002р. та №26005 від 29.11.2005р., акти загальної форми, накази, акти про затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами, повідомлення, пам’ятки, претензію.
Відповідач надав суду відзиви на позов, у яких позовні вимоги не визнає, посилаючись на той факт, що спірні вагони є вагонами інших держав, у зв’язку з чим вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав, а не сплачують цю плату в порядку, передбаченому Правилами користування вагонами та контейнерами (далі Правила). Нарахування позивачем ПДВ 20% на суму плати за користування іноземними вагонами відповідач також вважає безпідставним.
Розгляд справи відкладався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:
23.09.2002р. між Державним підприємством “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська”, м.Горлівка був укладений договір про подачу та забирання вагонів на залізничну під’їзну колію, яка належить залізниці при станції Трудова Донецької залізниці №1/19, згідно якого позивач зобов’язався здійснювати подачу, розстановку по фронтам навантаження, вивантаження та забирання вагонів з під’їзної колії.
29.11.2005р. між сторонами був укладений договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №26005, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов’язання надавати відповідачу послуги, пов’язані з перевезенням вантажів.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що 08.01.2006р. Державним підприємством “Донецька залізниця” на під’їзні колії відповідача при станції Трудова подавалися вагони для вивантаження. Однак у зв’язку із зайнятістю фронтів вивантаження у вантажоодержувача – ТОВ “ЦЗФ “Узлівська” накопичилось 259 вагонів з вантажем, про що були складені акти загальної форми ГУ-23 (копії наявні у матеріалах справи).
У зв’язку з неможливістю приймання відповідачем 47 вагонів з вантажем, позивачем на станції призначення Трудова було видано накази про затримку вагонів та складено акти форми ГУ-23а.
Державним підприємством “Донецька залізниця” відповідно до п.12 Правил, яким встановлено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника, нараховано відповідачу плату за користування вагонами, затриманими на станції Трудова в сумі 7655грн.09коп., яку внесено до відомості плати за користування вагонами (контейнерами) №010224 від 11.01.2006р.
Позивач пояснив, що відповідачем за відомістю за користування затриманими вагонами сплачено 5 354грн.24коп., у зв’язку з чим, його заборгованість перед ДП “Донецька залізниця” становить 2 300грн.85коп., а з урахуванням ПДВ 20% - 2761грн.02коп.
Однак, представлена позивачем відомість підписана Товариством з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська”, м.Горлівка із застереженням, відповідно до якого відповідачем визнано нараховану суму частково в розмірі 5 354грн.24коп. (копію додано до матеріалів справи). Сума 2 300грн.85коп. останнім не визнана на підставі тарифного керівництва.
У ході розгляду спору господарським судом встановлено, що зазначені у позовній заяві спірні вагони належать не Українській залізниці, зокрема ДП “Донецька залізниця”, а Російській залізниці, тобто зазначені вагони є власністю іноземної держави.
За приписом п.14 Правил плата за користування вагонами, які є власністю інших держав, відшкодовується залізниці вантажовласниками за ставками, затвердженими Радою залізничного транспорту держав-учасниць СНД та іншими міжнародними угодами.
Частиною 4 ст.119 Статуту залізниць України (далі Статут) передбачено, що вантажовласники та порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів з цих питань. Тобто, за диспозицією цієї норми у разі використання українськими вантажовласниками (зазначеним у ст.5 Статуту) та портами вагонів, що належать іншим державам, відповідна українська залізниця має право на компенсацію за рахунок цих вантажовласників (портів) витрат, що були понесені саме нею (залізницею), у зв’язку з оплатою іноземній залізниці вартості користування відповідними вагонами згідно до умов міжнародних договорів з цих питань.
Як випливає з позовної заяви Державного підприємства “Донецька залізниця”, останній просить суд не відшкодувати йому плату за користування зазначеними вагонами, а стягнути саме цю суму, що є порушенням вимог чинного законодавства, оскільки плата за користування іноземними вагонами вже має бути сплачена позивачем на користь іноземної залізниці.
ДП „Донецька залізниця” надано суду пояснення, відповідно до яких позивач зазначає, що за користування вагонами, які належать Російським залізницям, що були у користуванні українських вантажовласників у січні 2006р., за зведеною відомістю, складеною РЦП на „Укрзалізницю” нараховано 4 774 327,91шв.фр. Відповідно до зведеної відомості нарахованих платежів за користування вагонами інших держав з розподіленням їх по залізницях України за січень 2006р. на Донецьку залізницю віднесена плата у загальному розмірі 862 981,18шв.фр.
Таким чином, позивач стверджує, що до цих сум увійшла плата за користування вагонами, зазначеними у спірних відомостях, згідно витягу з розрахункових відомостей за вагони власності держав СНД та Балтії на території Донецької залізниці за січень 2006р.
Однак, господарський суд не приймає дані доводи позивача до уваги, оскільки ним не представлено суду належних доказів стягнення з рахунку позивача за авізо №438 від 13.04.2006р. суми 862 981грн.18шв.фр. за користування відповідачем іноземними вагонами за спірний період.
Господарським судом також встановлено, що позовні вимоги ДП „Донецька залізниця” щодо стягнення додатково нарахованої на зазначену суму ПДВ 20% - 460грн.17коп. безпідставні, оскільки згідно ч.4 ст.119 Статуту залізниць України вантажовідправники, вантажоодержувачі та порти відшкодовують українським залізницям плату за користування іноземними вагонами, а - не вносять її як це передбачено стосовно українських вагонів.
Відповідно до „Правил експлуатації, по номерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав”, затверджених на п’ятнадцятому засіданні Ради залізничного транспорту держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав 24.05.1996р. зазначені іноземні вагони передаються іноземними залізницями українським залізницям, які є користувачами цих вагонів. За користування ними відповідну плату іноземним залізницям вносять саме українські залізниці. Після чого плата відшкодовується українським залізницям особами, зазначеними у ч.4 ст.119 Статуту залізниць України.
Вантажовідправники, вантажоодержувачі та порти не є користувачами іноземних вагонів, одержаних ними від українських залізниць для виконання вантажних операцій. Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає нарахування ПДВ на суми, що підлягають відшкодуванню одними особами на користь інших у зв’язку із внесенням останніми цих сум третім особам на виконання відповідних зобов’язань. Тобто, вартість відшкодування плати за користування іноземними вагонами не є базою оподаткування у розумінні Закону України „Про податок на додану вартість”. У зв’язку з чим нарахування ПДВ на ці суми є взагалі безпідставним. Доказів оплати позивачем відповідним іноземним залізницям податку на додану вартість у зв’язку із отриманням від них у користування вагонів позивач суду не надав.
На підставі вищенаведеного, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень, м.Донецьк є такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 77, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
У позові Державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська”, м.Горлівка про стягнення плати за користування вагонами в сумі 2 761грн.02коп. (у тому числі ПДВ 20% в сумі 460грн.17коп.) – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
У судовому засіданні 31.10.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Текст рішення підписано 31.10.2006р.
Суддя Марченко О.А.