Номер провадження № 11-кп/785/361/13
Головуючий у першій інстанції Сивоконь Т.І.
Доповідач Мастюк П. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді - Мастюка П.І.,
суддів - Бойченко М.Є., Толкаченко О.О.,
при секретарі - Задерей О.О.,
за участю: прокурора - Корнишева І.Л.,
обвинуваченого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 липня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Плоцьк Арцизського району Одеської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, розлучений, маючий на утримані трьох неповнолітніх дітей, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 23.11.1989 року Арцизським районним судом по ч.2 ст.215-3, ч.2 ст.141 КК України (в редакції 1960 року) до 3-ох років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;
- 10.08.1993 року Татарбуранським районним судом по ч.2 ст.215-3, ч.2 ст.81, ст.42 КК України (в редакції 1960 року) до 3-ох років позбавлення волі;
- 29.05.2001 року Саратським районним судом по ч.2 ст.143, ч.3 ст.140, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 3-ох років позбавлення волі;
- 06.11.2003 року Арцизським районним судом по ч.3 ст.185 КК України до 3 років 9 місяців 15 днів позбавлення волі;
- 17.03.2008 року Арцизським районним судом по ч.2 ст.162, ч.2 ст.296 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим терміном на 1 рік;
- 03.02.2011 року Арцизський районним судом Одеської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі з випробуванням строком 3 (три) роки,
засуджений:
- за ч.2 ст.186 КК України до 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі;
- за ч.2 ст.190 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі;
- за ч.3 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до новопризначеного покарання частково приєднана не відбута міра покарання за вироком Арцизського районного суду Одеської області від 03.02.2011 року і остаточно призначене покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
Строк відбуття покарання обчислюється з моменту взяття під варту.
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 14.12.2012 року, приблизно о 09:00 годині, знаходячись в магазині «Росинка», розташованому в АДРЕСА_2, навмисно, повторно, без застосування насильства та погрози застосування насильства, скориставшись вільним доступом, з холодильника, розташованого в приміщенні вказаного магазину, в присутності продавця ОСОБА_3, яка в свою чергу розуміла протиправний характер дій ОСОБА_2, роблячи йому відповідні зауваження щодо припинення протиправних дій останнього, який в свою ергу проігнорував зауваження ОСОБА_3 та розуміючи значення власних дій, маючи намір на задоволення особистих потреб, відкрито викрав дві скляні пляшки пива «Янтар», об'ємом 0,5 л, вартістю 4,5 грн. за одну, загальною вартістю 9 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на вказану суму, після чого з викраденим з місця вчинення злочину відкрито зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Крім того, 15.12.2012 року, приблизно о 13 год., ОСОБА_2, знаходячись в магазині «Росинка», розташованому в АДРЕСА_2, навмисно, повторно, без застосування насильства та погрози застосування насильства, скориставшись вільним доступом, з холодильника, розташованого в приміщенні присутності продавця ОСОБА_3, яка в свою чергу розуміла протиправний характер дій ОСОБА_2, роблячи йому відповідні зауваження щодо припинення протиправних дій останнього, який в свою чергу проігнорував зауваження ОСОБА_3 та розуміючи значення власних дій, маючи намір на задоволення особистих потреб, відкрито викрав дві пляшки пива «Львівське», об'ємом 1 л, вартістю 8,5 грн. за одну, загальною вартістю 17 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на вказану суму, після чого з викраденим з місця вчинення злочину відкрито зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Більш того, 05.01.2013 року, приблизно о 14 год., ОСОБА_2, знаходячись біля квартири АДРЕСА_3 авмисно, повторно, без застосування насильства та погрози його застосування,шляхом ривка, в присутності власника, яка розуміла протиправний характер дій останнього, який в свою чергу розумів значення своїх дій, відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_5, а саме: жіночу сумку червоного кольору к/з, вартістю 70 грн.; гроші, які знаходилися в сумці, в сумі 700 грн. Всього ОСОБА_2 відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_5, що належить їй на праві приватної власності на загальну суму 770 грн., чим заподіяв їй майнову шкоду на вказану суму, після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 06.01.2013 року, приблизно о 07 год.20 хв., ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні охорони на території АЗС, розташованої по вул. Ворошилова в м. Арциз, навмисно, повторно, маючи намір на заволодіння чужим майном, шляхом обману, який виразився в повідомленні потерпілому ОСОБА_6 неправдивих відомостей щодо своїх дійсних намірів, попросив надати йому мобільний телефон для здійснення дзвінка з його подальшим поверненням, хоча мав мету заволодіння ним, а зобов'язання щодо його повернення не виконувати. Потерпілий ОСОБА_6, будучи введеним в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_2, погодився з проханням ОСОБА_2 та добровільно передав останньому свій мобільний телефон марки «Nokia», вартістю 250 грн., з сім-картою мобільного оператора «МТС» НОМЕР_1 вартістю 53 грн., на балансі рахунку якої містилися кошти в сумі 27 грн. Далі, ОСОБА_2, скориставшись довірою потерпілого, взявши вищевказаний мобільний телефон, відразу вийшов з приміщення охорони на вулицю, при цьому сказавши потерпілому ОСОБА_6, що зараз же повернеться та поверне мобільний телефон, однак, заволодівши мобільним телефоном і не маючи наміру його повертати, з місця вчинення злочину зник, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 330 грн.
Також, 06.01.2013 року, приблизно о 09.00 год., ОСОБА_2, навмисно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, через незачинені двері, проник до приміщення кухні, розташованої в будинку АДРЕСА_4 звідки таємно, повторно викрав майно потерпілої ОСОБА_7, а саме: ноутбук «ASUS» вартістю 4500 грн.; ноутбук «НР» вартістю 4000 грн.; мобільний телефон марки «NOKIA 5530» вартістю 1000 грн., з сім-картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_2, вартістю 25 грн., на рахунку якої були кошти в сумі 20грн., загальною вартістю 1045 грн.; мобільний телефон марки «NOKIA Е66» вартістю 700 грн., з сім-картою мобільного оператора «Джинс» НОМЕР_3 який не представляє матеріальної цінності для потерпілої.
Всього ОСОБА_2 таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 10245 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікацію його дій, просить вирок районного суду змінити, застосувавши до нього дію ст.ст.69, 75 КК України звільнивши від відбування покарання з випробуванням.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що при призначенні покарання суд не врахував низку пом'якшуючих покарання обставин та дані про особу винного, а також не навів переконливих доводів стосовно того, його що виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Прокурором Конюшенко М.В. внесено заперечення на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що оскаржуваний вирок Татарбунарського районного суду Одеської області ухвалений з дотриманням вимог кримінального процесуального та кримінального законодавства, а покарання призначене з урахуванням судової практики, а тому відсутні підстави для задоволення поданої апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає за необхідне залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 на підтримання доводів його апеляційної скарги, виступ у судових дебатах учасників процесу та останнє слово обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення через наступне.
У відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду про винність обвинуваченого ОСОБА_2 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях за обставин зазначених у вироку ніким не оскаржується, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтується на повно та об'єктивно досліджених в судовому засіданні і належним чином оцінених та наведених у вироку доказах, які зібрані у кримінальному проваджені і не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Вірною є кваліфікація дій ОСОБА_2:
- за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно;
- за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло;
- за ч.2 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд в достатній мірі врахував ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особу винного, а також пом'якшуючи та обтяжуючі покарання обставини.
Беручи до уваги, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а нові кримінальні правопорушення скоїв в період випробувального терміну, що на думку колегії судів свідчить про його підвищену суспільну небезпеку та є підтвердженням того, що обвинувачений ОСОБА_2 на шлях виправлення не став, належних для себе висновків не зробив, а тому його виправлення і переховування можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
На підставі викладеного колегія судів не знаходить підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, положень ст.ст.69, 75 КК України.
Порушення норм кримінального процесуального законодавства при розгляді кримінального провадження, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку, колегією суддів не встановлено, а тому вирок районного суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Керуючись ст.ст. 404, 405, п.1 ч.1 ст.407 КПК України колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Одеської області,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 липня 2013 року у відношенні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді апеляційного суду Одеської області:
П.І. Мастюк М.Є. Бойченко О.О. Толкаченко
(підпис) (підпис) (підпис)
З оригіналом згідно,
СУДДЯ П.І. Мастюк