справа № 1412/6730/12

Провадження №2/487/425/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.06.2013 року Заводський районний суд м. Миколаєва

в складі: головуючого судді - Щербини С.В., при секретарі - Горта О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулась до ОСОБА_2.а про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з мітірю, а також поділити мйано, що є мпільною сумісною власністю подружжя, виділивши позивачу 2/3 сіпльного майна, набутого під час шлюбу, а відповідачу 1/3 частину цього майна.

Ухвалою суду від 01.04.2013 року розєднані позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини у самостійне провадження від позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.

Вподальшому позивач уточнив свої позовні вимоги та просила про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 від її батька, який проживає за адресою: АДРЕСА_1.

В позові позивач зазначила, що 14.01.2000 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. В шлюбі у них народилась дитина - донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини між ними фактично припинені з травня 2012 року по причині того, що відповідач постйно вчиняє сварки та бійки, які відбуваються на очах у дитини, систематично зловживає алкоголем, агресино себе поводить, всяляко погрожує фізичною расправою, вчиняє психологічний тиск на неї та дитину, ображає її та різними способами принижує її честь і гідність. В червні 2012 року вона була вимушена виїхати з квартири, де мешкала разом з чоловіком та дочкою, оскільки відповідач наніс їй тілесні ушкодження, шо підтверджується актом судово-медичного дослідження та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.04.2012 року. В кінці червня 2012 року відповідач знову влаштував гучну сварку, ображв, погрожував їхй та всвляко принижував у місці де вона працює, у звязку з чим нею було викликано наряд міліції. Зазначили, що вищевикладене свідчить проте, що примиріння між нею та ОСОБА_2 неможливе, подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить її інтереесам, інтерсам її дитини та моральним засадам суспільства, оскільки відповідач створює своїми діями ннможливі для їхнього подальшого співжиття та нормального виховання дитини, у звязку з чим просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 зареєстрований 14.01.2000 року Ленінським відділом РАЦС Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №6.

Крім того, дитина після того, як вона вимушена була піти з дому, залишилась проживати разом з батьком, який перешкоджає їй в спілкуванні з дитиною.

Так, бажаючи отримати додаткові гарантії своєї особистої безпеки та реалізувати своє право на спілкування з дитиною вона в липні 2012 року звернулась до ММУ УМВС України в Миколаївській області, в тому числі вжити заходи щодо захисту її права на вільне спілкування та побачення з дитиною. Крім цього, звернулась до виконкому Миколаївської міської ради з прозхання розглянути на комісії питання щодо її участі у вихованні дочки. Комісією з птань зазхисту прав дитини було винесено рішення від 16.08.2012 року, яким встановлено порядок її спілкування з дочкою, а саме кожної суботи з 11.00 до 13.00 год. та один будній день за домовленістю бтьків з 16.00 до 18.00 год. без присутності батька». Однак, відповідач не виконую вказане рішення комісії, усіяко перешкоджає їй у реалізації батьківських прав, забороняє спілкування наодинці, знаходить різні приводи нібито дитина хворіє та може зустрітися з нею, при цьому повідолмляє дочки, що мати залишила її та не хоче спілкуватися. У звязку з чим вона лише 01.09.2012 року мала мложливість у школі зустрітися та споспілкуватися з дитиною за допоиогою дільгничого інспектора Ленінського РВ.

Відповідач полстійно ображає її, неодноразово звертався з заяваими до Ленінського РВ та служби у спрвах дітей адміністрації Леніьског району, де поширює негативні відомості про неї як про дружину та мати. Відповідач самочинноо утримує спілну дочку за адресою: АДРЕСА_1 не дозволяючи їй бачитися з дитиною, вільно спілкуватися у телефонному або будь-якому режимі.

Зважаючи на агресивну повідинку відповідача та наявність у нього поганих звичок (зловживання алкоголем, вчинення бійок та постійно вживання нецензурних слів), а також той факт, що він заброняє їй бачитися з дитиною, просила визначити місце проживання дитини разом з нею, оскільки проживання дочки з відповідачем може зашкодити її життю та здоровю, нормальному фізичному та моральному розвиткові, при рішення негайно відібрати малолітню дочку від її батька.

В судовому засідання позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, підтвердили викладені обставини, та посилаючись на норми національного та міжнародного законодавства, просили позов задовольнити, при цьому пояснили, що не зверталися у встановленому законом порядку до суду зі скаргою приватного обвинувачення щодо завдання тілесних ушкоджень відповідачем, не можуть надати суду докази перешкоджання ОСОБА_2 в спілкуванні позивачки та дитини, оскільки також не зверталися з цього приводу не до органів опіки, суду, а також не забезпечили явку свідків на підтвердження обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні ивмоги визнали частково, не заперечували проти розірвання шлюбу та просили відмовити в задоволенні вимог про визнаяення місця проживання дитини разо з матірю посилаючись на наступне.

14.01.2000 року, було зареєстровано шлюб з ОСОБА_1., в шлюбі у них народилась дитина - донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюбні відносини між ними фактично припинені з травня 2012 року по причині того, що позивачка сама добровільно, за власною ініціативою покинула родину, зібрала всі свої особисти речі, залишивши проживати з ним дочку та перестала спілкуватися з ним та донькою. Він ніколи не застосовував до дружини фізичного або психологічного насильства, з кавртири не вигоняв та ніколи не притягувався до адміністративної відповідальності за насильство в сімї. Крім того, позивачка ніколи не працювала , не має ніякого доходу та постійного місця проживання. Рішенням суду від 16.11.2012 року з ОСОБА_1 на його користь на утримання неповнолітньої дочки стягнути аліменти у розмірір 550 грн. щомісячно, але жодного разу аліменти він не отримував, виникла заборгованість у розмірі 18458 грн., тобто у позивача не має коштів на належне утримування дитини, він тривалий час утримуває дочку лише за свій рахунок. Комісією з птань зазхисту прав дитини було винесено рішення , яким встановлено порядок спілкування позивачки з дочкою, але позивачка лише 01.09.2012 року у школі зустрілась з дитиною, батьківськи збору не відвідує, дитиною не цікавиться. Крім того, було проведене психологічне обстеження ОСОБА_3 згідно якого вона з боку батька відчуває піклування та підтримку та висловлюває стійке бажання проживати разом з батьком. На теперішній час він зареєстрував дочку за адресою: АДРЕСА_2 яка належить йому на праві власності. У звязку з наведеним вважає доцільним залишити проживати дитину разом з батьком.

В судовому засіданні представник служби у справах дітей адмінстрації Заводського району висновок органу опіки та піклування Миколаївської міської ради підтримала вважає за доцільне визначити місце проживання дитини разом з батьком ОСОБА_2, оскільки згідно соціально-психологічного висновку Миколаївського міського центра соціальних служб для сімї, дітей та молоді, ОСОБА_3 до кожного з батьків має почуття любові, але з боку батька відчуває піклування та підтримку, висловлюває стійке бажання проживати разом з батьком.

Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8 дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

ОСОБА_1. і ОСОБА_2. перебувають в зареєстрованому шлюбі з 14.01.2000 року. Від шлюбу мають неповнолітню дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини між сторонами припинені з травня 2012 року по причині несумісності характерів, різних поглядів на життя, що призвело до втрати почуттів кохання і взаємоповаги, між ними склалися неприязнені стосунки

Згідно ст. ст. 110, 112 СК України позовна заява про розірвання шлюбу підлягає задоволенню, якщо подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них і мають істотне значення.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині розірвання шлюбу обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

У зв'язку з тим, що позивачка не заявляла вимоги про відновлення їй дошлюбного прізвища суд після розірвання шлюбу залишає їй прізвище - «ОСОБА_1».

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолтіня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихільність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що з травня 2012 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 фактично були припинені шлюбні відносини, їх неповнолітня дочка ОСОБА_3 ОСОБА_3, 2002 року народження залишилась проживати разом з батьком, дідом та бабою з боку батька за адресою АДРЕСА_1. За вказаною адресою дитина займає окрему кімнату, яка облаштована всім необхідним для її виховання та гармонійного розвитку, згідно акта про обстеження умов проживання від 11.07.2012 року.

Крім того, 31.05.2013 року ОСОБА_2. зареєстрував дочку за адресою: АДРЕСА_2 яка належить йому на праві власності, але фактично залишились проживати за адресою АДРЕСА_1.

При цьому, позивачка ОСОБА_1. зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 але з травня 2012 року фактично проживає на АДРЕСА_4, яке є тимчасовим сезонним житлом, умови проживання задовільні.

В судовому засіданні встановлено, що виниклий між сторонами по справі, спір щодо користування кв.1, в будинку АДРЕСА_3 вирішено Заводським районним судом м. Миколаєва, на користь позивачки, яку за рішенням суду необхідно вселити у вказану квартиру. Між тим, рішення суду на час розгляду цієї справи не набрало законної сили. Крім того, на теперішній час в провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває і інша справа за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_9, до ТОВ «Ліски-М» та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, щодо зобов'язання здійснення капітального ремонту каналізаційної системи вказаного будинку, в матеріалах якої маються відомості про неможливість проживання в цій квартирі у зв'язку з постійним її затопленням, внаслідок неналежного стану каналізаційної системи та системи водовідведення яка потребує капітального ремонту, в квартирі відсутні вода, газ та гасло.

Судом також встановлено, що після фактичного припинення шлюбних відносин між батьками неповнолітньої ОСОБА_3 2002 року народження виник спір щодо участі матері у вихованні дитини. У зв'язку з чим Комісією з питань захисту прав дитини було винесено рішення від 16.08.2012 року, яким встановлено порядок спілкування ОСОБА_1 з дочкою, а саме кожної суботи з 11.00 до 13.00 год. та один будній день за домовленістю батьків з 16.00 до 18.00 год. без присутності батька». Однак, позивачка лише 01.09.2012 року у школі зустрілась та поспілкувалась з дочкою, при цьому посилилась, що спілкуванню з дитиною їй перешкоджає відповідач.

Між тим, позивачем суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_2. перешкоджає їй в побаченнях та спілкуванні з дитиною.

Суд, не приймає до уваги посилання позивача на те, що вона для реалізації свого право на побачення та спілкування з дитиною зверталась у 2012 році до правоохоронних органів (начальника ММУ УМВС України в Миколаївській області), оскільки вирішення даного питання до компетенції органів внутрішніх справ не відноситься.

Крім того, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.11.2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 стягнути аліменти у розмірі 550 грн. щомісячно.

Проте, аліменти позивачка жодного разу не сплачувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що не заперечувала в судовому засіданні ОСОБА_1. при цьому як пояснила сама позивачка вона не сплачувала аліменти оскільки вважає, що дитина незаконно проживає разом з батьком.

Що стосується загальних характеристик неповнолітньої та її прихильності до кожного з батьків.

Згідно характеристики даної директором та класним керівником ЗОШ №11 ОСОБА_3 навчається у даному учбовому закладі з першого класа характеризуються як старанна учениця, володіє учбовим матеріалом на високом рівні, має добрий загальний розвиток, скромна, товариська, врівноважена, не піддається чужому впливу, користується повагою середі викладачів та товаришів, має добрий загальний розвиток, багато читає, до виконання громадських доручень ставиться з відповідальністю, займається танцями, де займає призові місця, також відвідує курси з англійської мови.

Батько ОСОБА_2. підтримує зв'язок зі школою, цікавиться навчанням дочки, відвідує батьківські збори, постійно спілкується з класним керівником.. Мати дитини за час навчання дочки у п'ятому класі з'являлась до школи один раз, батьківські збори не відвідує.

За замовленням служби у справах дітей адміністрації Ленінського району м.Миколаєва було проведене психологічне обстеження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою вивчення ставлення дитини до батьків, згідно соціально-психологічного висновку від 13.08.2012 року за №644, отримані діагностичні дані свідчать про наявність тісного емоційного контакту дитини як з матір'ю, так із батьком, ОСОБА_3 до кожного з батьків має почуття любові, але з боку батька відчуває піклування та підтримку, висловлював стійке бажання проживати разом з батьком.

Суд також враховує особи ОСОБА_1 і ОСОБА_2,, обидва характеризуються за місцем проживання позитивно, позивачка знаходиться в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_10 відповідач офіційно не працює, як стверджує працює соціальним працівником Ленінського управління соціального захисту населення, отримує допомогу на догляд за інвалідами.

Відповідно до ст.. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків, щодо дитини.

Враховуючи все вищевикладене, з урахуванням зібраних доказів по справі, а саме: на протязі року неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом з батьком який постійно займається її вихованням, розвитком та утриманням, має постійне місце проживання, де створені всі необхідні умови для дитини, яка зростає в атмосфері кохання та моральної і матеріальної безпечності, тобто виконує належним чином батьківські обов'язки.

Проте, позивачка ОСОБА_1. протягом року не виконує своїх батьківських обов'язків відносно своєї дочки, не спілкується з нею, не займається її вихованням та розвитком, аліменти на утримання дитини не сплачує, має тяжке матеріальне становище, на теперішній час не має місця проживання з належними умовами для проживання та навчання дитини.

Крім того, ОСОБА_2. є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 2002 року народження, проживання якої з батьком не суперечить чинному законодавству, а саме вимогам ст. 163 СК України, оскільки батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ним. Також суд враховує вік дитини, її прихильність до кожного з них, те що існує наявність тісного емоційного контакту дитини як з матір'ю, так із батьком, ОСОБА_3 до кожного з батьків має почуття любові, але з боку батька відчуває піклування та підтримку, висловлює стійке бажання проживати разом з батьком.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради №799/02.02.01-22/22/14/13 від 27.03.2013 року вважають, що доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, 2002 року народження, з батьком ОСОБА_2

Таким чином, суд, приходить до переконання, що виходячі з інтересів дитини, в задоволенні вимог позивача про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з нею слід відмовити та залишити проживати дитину разом з батьком.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212 - 215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований 14.01.2000 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №6 - розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище позивача залишити - «ОСОБА_3».

В задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 дній після його проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський райсуд м. Миколаєва в порядку, встановленному ст.ст. 294,296 ЦПК України.

Суддя: С.В. Щербина