Копія

Справа № 160/121/13-к

Провадження № 1/160/7/13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року смт. Локачі

Локачинський районний суд під головуванням - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря - Сташук В.П.,

прокурора - Бурка О.М.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Локачах кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Овадно Володимир-Волинського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, військовозобов'язаного, неодруженого, підприємця, несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 172 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, будучи зареєстрованим згідно із рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області від 18 липня 2003 року як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, в АДРЕСА_2, по місцю здійснення підприємницької діяльності в нічному клубі «ІНФОРМАЦІЯ_13», керуючись корисливим мотивом, з метою несплати в дохід держави податків та інших обов'язкових страхових платежів, грубо порушуючи вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. ст. 43, 46 Конституції України, яка гарантує право працівників на захист та опіку зі сторони держави, а саме: право на працю, шляхом укладення трудових відносин, право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у випадку хвороби, повної або часткової втрати працездатності, право на відпочинок та отримання заробітної плати не нижче встановленого законодавством розміру, та ст. ст. 21, 22, 24, 24-1, 48, 97 КЗпП України, в період з вересня 2010 року по 12 липня 2011 року включно використовував працю охоронця ОСОБА_3, з вересня 2010 року по 12 липня 2011 року включно - диск-жокея ОСОБА_4, з 30 квітня 2010 року по січень 2011 року включно - офіціанта ОСОБА_5, з жовтня 2010 року по 12 липня 2011 року включно - офіціанта ОСОБА_6, з серпня 2010 року по 20 січня 2011 року включно - офіціанта ОСОБА_7, з квітня 2010 року по 12 липня 2011 року включно - бухгалтера ОСОБА_8, з 01 жовтня 2010 року по 13 серпня 2011 року включно - диск-жокея ОСОБА_9, та з 30 квітня 2010 року по 12 липня 2011 року включно - бармена ОСОБА_10 без укладення з останніми трудових договорів, без занесення відомостей про роботу до їх трудових книжок та без включення вказаного періоду роботи до їх трудового стажу.

В порушення вимог ст. ст. 43, 46 Конституції України, ст. 253 КЗпП України, ст.ст. 1, 3, 21, 23, 24, 30 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 1,3,17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.ст.14,15,17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших чинних нормативних актів, підприємець ОСОБА_2 протягом вищевказаного періоду заробітну плату вказаним працівникам виплачував готівкою на руки, сплату необхідних податків та інших обов'язкових страхових платежів із заробітної плати в Державну податкову інспекцію України, Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань не проводив і всього не сплатив податків та платежів на загальну суму 31 997 грн. 69 коп.

Таким чином, своїми умисними, протиправними діями підприємець ОСОБА_2 грубо порушив трудові та конституційні права вищевказаних найманих працівників, а саме: право на працю шляхом укладення трудового договору, право на захист та опіку зі сторони держави, право на включення часу роботи в трудовий стаж працівника, право на безпечні та нешкідливі умови праці, на пенсійне забезпечення в старості, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування на випадок безробіття, матеріальне забезпечення від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також у випадку повної або часткової втрати працездатності, право на звернення до суду для вирішення трудових спорів та інші трудові права.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину не визнав, давати показання відмовився.

Водночас, вина підсудного повністю підтверджується дослідженими у справі доказами.

Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_1 липня 2003 року ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Володимир-Волинської міської ради Волинської області як фізична особа-підприємець (а.с.68 том 1), останній є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про його сплату (а.с.69 том 1).

02 квітня 2010 року між приватною фірмою «Монте Крісто» та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № 03 суборенди нерухомого майна, а саме: другого поверху будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2, загальною площею 310,4 кв.м (а.с.108-109 том 2), даний об'єкт нерухомого майна ОСОБА_2 прийняв в оренду, що стверджується актом прийому-передачі від 02 квітня 2010 року (а.с.110 том 2).

12 квітня 2010 року рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради № 31 встановлено режим роботи диско-клубу «ІНФОРМАЦІЯ_13» підприємця ОСОБА_2, розміщеного на 2 поверсі приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_2, а саме: з четверга по неділю з 22 год. 00 хв. по 02 год. 00 хв. (а.с.48 том 1).

Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, кожен зокрема, підтвердили те, що працювали у підприємця ОСОБА_2 в нічному клубі «ІНФОРМАЦІЯ_13» відповідно до встановленого режиму роботи спочатку чотири дні в тиждень, потім три дні в тиждень з 22 год. 00 хв. по 02 год.00 хв., підтвердили періоди роботи, те, що працювали без укладення трудових договорів, лише з ОСОБА_7 21 січня 2011 року ОСОБА_2 було укладено та зареєстровано в центрі зайнятості трудовий договір та внесено до трудової книжки запис про її роботу діджеєм, хоча фактично вона працювала офіціантом, заробітну плату отримували від підсудного готівкою на руки. Аналогічні показання потерпілі давали і під час досудового слідства (а.с. 94-96, 99-101, 104-106, 134-136, 145-147, 184-186, 209-211, 215-219 том 1).

Крім того, потерпілий ОСОБА_9 показав, що в нічному клубі «ІНФОРМАЦІЯ_13» працював в період з жовтня 2010 року по 12 липня 2011 року з отриманням від підсудного заробітної плати в розмірі 500 грн. на місяць, коли виходів було більше - 700 грн., після закриття нічного клубу підсудний ОСОБА_2 запропонував йому на тих же умовах крутити дискотеку в будинку культури в АДРЕСА_3 куди привозив його та відвозив додому на власному автомобілі.

Свідок ОСОБА_11, мати ОСОБА_9, у судовому засіданні підтвердила, що її син дійсно працював у підприємця ОСОБА_2 протягом вказаного періоду та отримував заробітну плату наручно, останній підвозив його власним автомобілем додому після закінчення роботи.

Те, що ОСОБА_9 працював диск-жокеєм у нічному клубі «ІНФОРМАЦІЯ_13» та в клубі с. Верба Володимир-Волинського району показали у судовому засіданні також свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні вказав, що в період з вересня по грудень 2010 року він чотири дні на тиждень виходив на чергування в нічний клуб «ІНФОРМАЦІЯ_13», з них три дні від охоронної фірми «Феміда», де в цей період проходив стажування, та один день в тиждень за домовленістю із підприємцем ОСОБА_2, за що отримував від нього 50 грн., всього 200 грн. на місяць. Надалі по 12 липня 2011 року працював лише у підприємця ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що потерпілий ОСОБА_3 в період: вересень-грудень 2010 року проходив стажування у ТзОВ «Феміда-Інтер плюс К» та згідно із укладеним між ТзОВ «Феміда-Інтер плюс К» та підприємцем ОСОБА_2 договором № 29/03/10 від 29 березня 2010 року про надання охоронних послуг забезпечував фізичну охорону нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_13», де здійснював підприємницьку діяльність ОСОБА_2 На початку грудня 2010 року ТзОВ «Феміда-Інтер плюс К» перестало забезпечувати фізичну присутність охоронця у даному клубі у зв'язку з неоплатою ОСОБА_2 охоронних послуг. Згідно із листом від 15 грудня 2010 року № 15-12/10 ТзОВ «Феміда-Інтер плюс К» повідомило ОСОБА_2 про розірвання договору № 29/03/10 від 29 березня 2010 року (а.с.82 том 2) та згідно із додатковою угодою від 31 грудня 2010 року до даного договору договір було розірвано достроково з 01 січня 2011 року (а.с.83 том 2).

Як вбачається із протоколів огляду речових доказів - трудових книжок, виданих на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, а також копій таких трудових книжок, що містяться в матеріалах справи, вони не містять записів про роботу даних осіб у підприємця ОСОБА_2 у вищезазначених періодах (а.с.139-140, 150-153, 165-166, 173-174, 189-190, 205-206, 225-228 том 1). Лише у трудовій книжці ОСОБА_7 містяться записи, що засвідчують прийняття її на роботу до підприємця ОСОБА_2 діджеєм 21 січня 2011 року за трудовим договором № 03521100075, зареєстрованим у державній службі зайнятості, та звільнення її з роботи 31 березня 2011 року на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.189-190 том 1).

Заперечення захисту, що стосуються провадження в нічному клубі «ІНФОРМАЦІЯ_13» підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_15, який згідно із договором суборенди нерухомого майна № 04 від 02 квітня 2010 року орендував частину другого поверху будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 площею 81,1 кв.м (а.с.111-112 том 2) і на підставі отриманої 30 березня 2010 року ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (а.с.104 том 2) здійснював діяльність, пов'язану із функціонуванням бару в нічному клубі «ІНФОРМАЦІЯ_13», спростовується показами свідка ОСОБА_15, наданими в ході судового розгляду, який зазначив, що на прохання свого сина ОСОБА_16, якого в свою чергу попросив ОСОБА_2, він дійсно зареєструвався як фізична особа - підприємець, оскільки в той час не працював, отримав ліцензію, однак будь-яких доходів від підприємницької діяльності, зокрема, діяльності бару в нічному клубі «ІНФОРМАЦІЯ_13», він не отримував, трудових договорів ні з ким не укладав, будь-яких коштів нікому не виплачував, на договорі суборенди нерухомого майна від 02 квітня 2010 року та акті прийому-передачі майна від 10 березня 2010 року не його підписи.

Зазначені покази підтверджуються протоколом явки з повинною ОСОБА_8, яка зізналася, що підписувала вищевказані документи, а також документи, пов'язані з отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі на алкоголь, тощо, замість ОСОБА_15, наслідуючи його підпис, за вказівкою ОСОБА_2 (а.с.220-221 том 1).

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показав, що дійсно на прохання ОСОБА_2 він попросив батька ОСОБА_15 відкрити підприємця для оформлення діяльності бару в нічному клубі «ІНФОРМАЦІЯ_13». Він особисто співвласником клубу «ІНФОРМАЦІЯ_13» та власником бару не був, доходів від їх діяльності не отримував, хто там працював, чи укладалися трудові договори, чи були прибутки, хто платив заробітну плату, він не знає, в організації діяльності бару участі не брав. На прохання ОСОБА_2 він лише допомагав йому настроїти звук та світло у клубі, а також був частим відвідувачем клубу. Коли відвідував клуб, бачив, що там працюли бармен, офіціанти.

Окрім того, потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, кожен зокрема, у судовому засіданні чітко вказали, що заробітну плату отримували від ОСОБА_2, заходячи по одному до нього в кабінет, у зв'язку з цим вважали, що працюють на підприємця ОСОБА_2 та отримують від нього кошти за виконану роботу.

Разом з тим, суд дійшов висновку про виключення з обвинувачення епізоду щодо використання ОСОБА_2 найманої праці ОСОБА_17 без укладення з нею трудового договору, без занесення відомостей про роботу до її трудової книжки та без включення вказаного періоду роботи до її трудового стажу, оскільки остання у судовому засіданні показала, що не вважає, що працювала на ОСОБА_2, допомогала йому на добровільних засадах, виконуючи з квітня 2010 року по липень 2011 року роботу касира-контролера, оскільки він неодноразово допомагав їй матеріально і вона була йому вдячна. На його пропозицію укласти з ним трудовий договір відмовилася, від заробітної плати відмовилася. Зазначила, що декілька місяців підряд ОСОБА_2 привозив їй додому кошти в сумі 400 грн., які вона вважала матеріальною допомогою, будь-яких претензій до підсудного не має.

Аналізуючи показання потерпілих, свідків, які підтверджуються письмовими доказами у справі, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні грубого порушення законодавства про працю і кваліфікує дії підсудного за ч.1 ст. 172 КК України.

Крім того, органами досудового слідства та прокурором підсудний обвинувачується також у грубому порушенні законодавства про працю, вчиненому щодо неповнолітнього ОСОБА_9 та матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років, ОСОБА_10, тобто, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 172 КК України. Із суб'єктивної сторони даний злочин характеризується прямим умислом, тобто, особа повинна усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачати його суспільно небезпечні наслідки і бажати їх настання. В судовому засіданні не доведено той факт, що ОСОБА_2 достовірно знав про те, що ОСОБА_9 був неповнолітнім при використанні його праці, а в ОСОБА_10 є малолітня дитина, і усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Так, із показів потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що він підсудному ОСОБА_18 про свій вік не казав, документу, підтверджуючого його вік, не представляв. Те, що потерпіла ОСОБА_10 повідомляла ОСОБА_2 про наявність в неї малолітньої дитини теж не підтверджується будь-якими доказами у справі.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що підсудного ОСОБА_2 за ч.2 ст. 172 КК України слід виправдати у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Призначаючи покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання підсудного, суд не вбачає.

З урахуванням наведеного, а також того, що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.180 том 2), однак, свою вину у вчиненні злочину не визнав, у вчиненому не розкаявся, суд призначає ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому ч.1 ст.172 КК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Як вбачається з матеріалів справи, злочин вчинено ОСОБА_2 в період з квітня 2010 року по 13 серпня 2011 року включно. Оскільки станом на день винесення вироку судом минуло більше двох років з дня вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, що згідно із ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, суд вважає можливим звільнити підсудного від призначеного покарання на підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України. При обрахуванні строку давності судом враховано також період з 10 по 21 червня 2013 року (день з'явлення підсудного та надання зобов'язання про явку до суду), коли підсудний ухилявся від явки до суду, у зв'язку з чим постановою суду від 10 червня 2013 року його було оголошено в розшук та перебіг строку давності зупинявся.

Вирішуючи цивільні позови Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах громадянина ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення 1700 грн. заборгованості по заробітній платі, Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах громадянина ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про стягнення 970 грн. заборгованості по заробітній платі та Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах громадянки ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про стягнення 500 грн. заборгованості по заробітній платі, суд дійшов висновку про залишення їх без розгляду, оскільки наявність саме такої суми заборгованості ОСОБА_2 перед даними потерпілими суд вважає недоведеним, окрім того, в матеріалах справи міститься постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 30 травня 2012 року відносно ОСОБА_2 за ст.175 КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат, на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Разом з тим, у зв'язку з винуватістю ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, цивільний позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Володимир-Волинському до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 206, 60 грн. слід задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_2 на користь фонду 192, 20 грн. несплачених страхових внесків, враховуючи виключення із обвинувачення епізоду щодо ОСОБА_17, та на підставі розрахунку несплачених страхових внесків, наданого Фондом на запит суду 27 вересня 2013 року.

Цивільний позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Володимир-Волинської районної виконавчої дирекції Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 220,15 грн. підлягає до часткового задоволення в розмірі 208,15 грн., враховуючи вищевикладене, та на підставі розрахунку несплачених страхових внесків, наданого Фондом (а.с.147-149 том 2).

Цивільний позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 206,63 грн. підлягає до задоволення частково в розмірі 192,23 грн., враховуючи виключення із обвинувачення епізоду щодо ОСОБА_17, та на підставі розрахунку центру зайнятості (а.с.138-139 том 2).

Цивільний позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 9 125,51 грн. підлягає до задоволення частково в розмірі 8 382,28 грн., враховуючи виключення із обвинувачення епізоду щодо ОСОБА_17, та на підставі розрахунку податкового органу (а.с.141 том 2).

Цивільний позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Пенсійного фонду України та управління Пенсійного фонду України в м. Володимир-Волинському та Володимир-Волинському районі до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 25 040,59 грн. підлягає до задоволення частково в розмірі 23 022,83 грн., враховуючи виключення із обвинувачення епізоду щодо ОСОБА_17, та на підставі розрахунку пенсійного фонду (а.с.135-136 том 2).

Речові докази: трудові книжки, видані на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_8, слід залишити в користуванні останніх.

Керуючись ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, ст.ст. 81, 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.

Звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності на підставі п.1 ч. 1 ст. 49 КК України відповідно до

ч. 5 ст. 74 КК України.

ОСОБА_2 у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 172 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити раніше обрану - підписку про невиїзд.

Цивільний позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах громадянина ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення 1700 грн. заборгованості по заробітній платі залишити без розгляду.

Цивільний позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах громадянина ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про стягнення 970 грн. заборгованості по заробітній платі залишити без розгляду.

Цивільний позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах громадянки ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про стягнення 500 грн. заборгованості по заробітній платі залишити без розгляду.

Цивільний позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Володимир-Волинському до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 206 грн. 60 коп. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Володимир-Волинському 192 (сто дев'яносто дві) грн. 20 коп.

В решті позову відмовити.

Цивільний позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Володимир-Волинської районної виконавчої дирекції Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 220 грн. 15 коп. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в користь Володимир-Волинської районної виконавчої дирекції Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 208 (двісті вісім) грн. 15 коп.

В решті позову відмовити.

Цивільний позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 206 грн. 63 коп. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в користь Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості 192 (сто дев'яносто дві) грн. 23 коп.

В решті позову відмовити.

Цивільний позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Володимир-Волинської ОДПІ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 9 125 грн. 51 коп. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в користь Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції 8 382 (вісім тисяч триста вісімдесят дві) грн. 28 коп.

В решті позову відмовити.

Цивільний позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Пенсійного фонду України та управління Пенсійного фонду України в м. Володимир-Волинському та Володимир-Волинському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 25 040 грн. 59 коп. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в користь управління Пенсійного фонду України в м. Володимир-Волинському та Володимир-Волинському районі 23 022 (двадцять три тисячі двадцять дві) грн. 83 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Речові докази:

- трудову книжку НОМЕР_2, видану на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_4 - залишити в користуванні останнього;

- трудову книжку НОМЕР_3, видану на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_6 - залишити в користуванні останньої;

- трудову книжку НОМЕР_4, видану на ім'я ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, що знаходиться на зберіганні в ОСОБА_10 - залишити в користуванні останньої;

- трудову книжку НОМЕР_5, видану на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, що знаходиться на зберіганні в ОСОБА_3 - залишити в користуванні останнього;

- трудову книжку НОМЕР_6 видану на ім'я ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, що знаходиться на зберіганні в ОСОБА_7 - залишити в користуванні останньої;

- трудову книжку, видану на ім'я ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_10, що знаходиться на зберіганні в ОСОБА_17 - залишити в користуванні останньої;

- трудову книжку НОМЕР_7, видану на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11, що знаходиться на зберіганні в ОСОБА_5 - залишити в користуванні останньої;

- трудову книжку НОМЕР_8, видану на ім'я ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_12, що знаходиться на зберіганні в ОСОБА_8 - залишити в користуванні останньої.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту проголошення через Локачинський районний суд, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Локачинського районного суду /підпис/ Т. О. Кідиба

З оригіналом згідно:

Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба