№ справа:101/2065/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Цурцев Вадим Михайлович

№ провадження:11-кп/190/613/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Скляров В. М.

_________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Склярова В.М.

Суддів -Кордика С.В., Соловйова М.В.,

при секретарі - Оруджові Ф.А.,

за участю прокурора - Ярошенко Л.Д.

обвинуваченого потерпілої ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі кримінальне провадження № 12013130070000295 за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2013 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Ізобільне м.Алушта, громадянина України, одруженого, працюючого оператором котельної «Кримтеплокомуненерго», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт.

Речові докази у провадженні відсутні.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 592 гри.26 коп. та моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 06 лютого 2013 року приблизно о 09:10 год. в ході конфлікту на грунті побутових відносин між сусідами багатоквартирного житлового будинку, маючи намір на завдання тілесних ушкоджень, знаходячись в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_3, завдав ОСОБА_8 удар кулаком по руці, після чого став тріпати її за руки, наніс один удар кулаком по грудній клітці ОСОБА_8, у результаті чого завдав їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду та постановити новий вирок, яким визнати його невинуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину. Свої вимоги мотивує тим, що судом не повно вивчено матеріали провадження, зазначає про те, що докази його вини неспроможні. Так, у вироку вказано, що свідок ОСОБА_9 бачив, як ОСОБА_7 наносив удари ОСОБА_8, однак в судовому засіданні свідок зазначив, про те, що не бачив цього, у зв'язку з чим, апелянт вважає за необхідне під час апеляційного розгляду провадження прослухати аудіозапис судового засідання суду першої інстанції. Крім того, апелянт зазначає і про неспроможність висновків судово-медичної експертизи, вважає, що наявність ушкоджень у потерпілої обумовлено тим, що вона десь заціпилась по необережності. Також звертає увагу на те, що потерпіла відмовилась надати суду запис їх з нею розмови у зв'язку з тим, що достовірно знає про те, що він не наносив їй вдари. Разом з наведеним апелянт також не згоден в частині стягнення з нього шкоди на лікування потерпілої. Так, всі медичні препарати, які були придбані потерпілою, ніякого відношення до лікування тілесних ушкоджень не мають. Факт знаходження потерпілої в лікарні також не може бути доказом його вини у злочині, оскільки госпіталізація її відбулась через 5 днів після подій і діагнози, за якими вона проходила лікування мають відношення до астми і серцевих захворювань, в епікризі не має жодного слова про тілесні ушкодження і їх лікування.

Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_7, який підтримав вимоги апеляційної скарги, думку прокурора та потерпілої ОСОБА_8, які вважали за необхідне вирок суду залишити без змін, обсудивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи обвинуваченого щодо відсутності його вини у вчиненому злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України є безпідставними, оскільки висновок суду першої інстанції про його винуватість в інкримінованому йому злочині відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на достатньо повно та об'єктивно досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах, які зібрані по справі.

Так, потерпіла ОСОБА_8 показала, що 06 лютого 2013 року вона з сусідом ОСОБА_9 пішла до котельної свого будинку, в приміщення зайшов ОСОБА_7, став конфліктувати, ображати її, вона увімкнула диктофон, він став її хапати за руки, виганяти з приміщення, ударив її по руці, потім вона пішла до себе в квартиру, де при вході вдари її в область плеча.

Слід зазначити, що показання потерпілої про нанесення їй ОСОБА_7 тілесних ушкоджень узгоджуються, як з показами лікаря-травматолога ОСОБА_10, до якого вона звернулась 06 лютого 2013 року і, який поставив попередній діагноз, як забита рана грудної клітки і лівої кісті, так і з висновком судово-медичної експертизи щодо характеру і локалізації ушкоджень на тілі потерпілої та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (а.с.42).

Зазначена експертиза проведена відповідно до вимог діючого кримінального процесуального законодавства України, відповідним кваліфікованим уповноваженим на її проведення експертом, сумнівів у достовірності висновків якої у колегії суддів не викликає.

Тим більш, як вбачається з прослуханого в судовому засіданні суду апеляційної інстанції аудіозапису судового засідання суду першої інстанції при розгляді провадження по суті, свідок ОСОБА_9 на питання щодо обставин конфлікту між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зазначив, що бачив, як ОСОБА_7 завдав удари ОСОБА_8 при обставинах викладених у вироку.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав зазначені докази допустимими і правильно прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_7 поставлених йому в провину протиправних дій та вірно кваліфікував їх за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Щодо покарання, призначеного ОСОБА_7, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України, призначене з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, його особи та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання і, на думку апеляційного суду, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. А тому підстав вважати покарання, як надмірно суворим, так і м'яким немає.

Разом з тим, при розгляді цивільного позову заявленого ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_7 майнової шкоди у розмірі 700 гривень, суд необґрунтовано дійшов висновку про його задоволення, оскільки немає даних про необхідність придбання зазначених у наявних в матеріалах провадження касових чеках на суму 753 грн. (а.с.107) медпрепаратів. Як вбачається з виписного епікризу №762 (а.с.106) ОСОБА_8 проходила лікування з приводу бронхіальної астми, лікування якої проводилось зазначеними у касових чеках медикаменти. Даних, що обґрунтовують вимоги матеріального характеру з приводу отриманих потерпілою тілесних ушкоджень у справі відсутні.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування матеріальної шкоди підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні в цій частині позову, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

В іншій частині вирок слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2013 року відносно ОСОБА_7 в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 592 грн. 92 коп. - скасувати.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали.

Судді

Скляров В.М. Кордик С.В. Соловйов М.В.