ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.06 р. Справа № 26/334а
Постановлена у нарадчій кімнаті 27 листопада 2006 р. о 16 год. 20 хв.
Господарський суд Донецької області у складі судді Наумової К.Г.
При секретарі судового засідання – Митрофановій А.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу № 26/334а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “МІДІЕЛ” (м. Донецьк)
до відповідачів: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (м. Донецьк)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.03.2006 р. № 0000642341/0, від 31.05.2006 р. № 0000642341/1, від 07.08.2006 р. № 0000642341/2
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “МІДІЕЛ” (м. Донецьк) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (м. Донецьк), далі за текстом “ДПІ”, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.03.2006 р. № 0000642341/0, від 31.05.2006 р. № 0000642341/1, від 07.08.2006 р. № 0000642341/2.
Заявою від 27.11.2006 р. позивач поточнив позовні вимоги та просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.03.2006 р.№ 0000642341/0, від 31.05.2006 р. № 0000642341/1, від 07.08.2006 р. № 0000642341/2, від 19.10.2006 р. № 0000642341/3, якими позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1252332 грн.. та застосовані фінансові санкції у сумі 626167 грн. у загальній сумі 1878499 грн.
Позивач посилається на наступне.
ДПІ при складанні акту перевірки порушені вимоги Наказу ДПА України від 15.10.2004 р. № 599 „Про затвердження Методичних рекомендацій та нової редакції зразків форм актів перевірок”, а саме не чітко викладений зміст порушень, відсутнє посилання на конкретні документи податкового та бухгалтерського обліку, які відомості були встановлені за результатами зустрічних перевірок.
Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачена можливість відмови у включенні до податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені зустрічними перевірками. У відповідності з цим законом право покупця, зареєстрованого як платник ПДВ, на включення витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту засвідчує податкова накладна.
Позивач вважає, що його витрати по сплаті ПДВ підтверджені податковими накладними, які відповідають вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного закону, вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Законом України „Про податок на додану вартість” встановлено лише один випадок неможливості включення ПДВ до податкового кредиту – це відсутність податкової накладної.
Позивач вважає, що при здійсненні господарських операцій неухильно виконував вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” та має право на включення зазначених у акті перевірки сум до податкового кредиту.
ДПІ проти позову заперечує посилаючись на наступне.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1, Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетним відшкодуванням вважається сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п.п. 7.7.5 п. 7.7. ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом, тобто законом чітко передбачено, що однією з обов’язкових умов включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку на додану вартість, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 2, ст.. 9 Бюджетного кодексу України), а також поняття платника податку як особи, яка згідно закону зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”).
Законом встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Право на відшкодування виникає лише при надмірній фактичній сплаті податку, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку в ціні товару.
Відсутність надмірної сплати податку встановлена ДПІ на підставі зустрічних перевірок, про що зазначено в акті перевірки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “МІДІЕЛ” є суб’єктом підприємницької діяльності, код ЕДРПОУ 20348024, зареєстровано виконкомом Донецької міської ради 10.07.1997 р. р. про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 1 266 120 0000 008524.
ДПІ провела документальні перевірки позивача з питань правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту по податковим деклараціям за лютий, березень, квітень, травень 2004 р., про результати яких складені довідки:
від 24.05.2004 р. № 2737/23/20348024 „Про результати документальної тематичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “МІДІЕЛ” ЄДРПОУ 20348024 з питань правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту за лютий, березень 2004 р.”,
від 15.07.2004 р. № 3341/23/20348024 „Про результати документальної тематичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “МІДІЕЛ” ЄДРПОУ 20348024 з питань правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту за квітень, травень 2004 р.”
За результатами даних перевірок підтверджений ПДВ заявлений до відшкодування у сумах:
Лютий 2004 р. – 897998 грн.,
Березень 2004 р. – 385434 грн.,
Квітень 2004 р. – 375528 грн.,
Травень 2004 р. – 342814 грн.
У довідках зазначено, що направлені запити на проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, остаточні висновки щодо сум ПДВ заявлених до відшкодування будуть зроблені після одержання результатів зустрічних перевірок.
Згідно Наказу ДПІ від 13.02.06 р. № 34 „Щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ НВФ „Мідіел” (код ЄДРПОУ 20348024)”, ДПІ проведено позапланову перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий, березень, квітень, травень 2004 р.
За результатами даної перевірки складено акт перевірки від 13.03.2006 р. № 626/23 „Про результати виїзної позапланової перевірки з питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов’язань за лютий, березень, квітень, травень 2004 р. ТОВ НВФ „Мідіел” ЄДРПОУ 20348024” ”
На підставі даного акту ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 21.03.2006 р. № 0000642341/0, яким визначено позивачу податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 1252332 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 626167 грн. у загальній сумі 1878499 грн. з посиланням на п.п. „б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у зв’язку із порушенням п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість”.
За результатами оскарженні даного рішення ДПІ направила позивачу податкові повідомлення-рішення:
від 31.05.2006 р. № 0000642341/1,
від 07.08.2006 р. № 0000642341/2,
від 19.10.2006 р. № 0000642341/3, на таку саме суму податкового зобов’язання та фінансових санкцій.
Відповідно до зазначеного акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ стало наступне.
По декларації за лютий 2004 р. неможливо підтвердити факт надмірної сплати ПДВ у сумі 492869 грн., у тому числі по постачальникам:
ТОВ “Європроміндустрія”, податковий кредит 83333 грн. - визнано банкрутом рішенням Господарського суду Донецької області від 02.06.2005 р. справа № 42/81;
ТОВ “Донуглемашпром”, податковий кредит 196203 грн., у зв’язку з тим, що постачальниками товару у 3 ланцюгу постачальників значаться підприємства визнані банкрутами: ТОВ “Компанія Металтранс”, ТОВ “Юго-Восточна промислова компанія”, ТОВ “Промисловий Альянс Донбасу”, та у 4 ланцюзі ТОВ “Європроміндустрія”;
ТОВ “Електромашснаб”, податковий кредит 213333 грн., у зв’язку з тим, що постачальниками товару у 3 ланцюгу постачальників значаться підприємства зняті з податкового обліку за рішенням власника: ПП “Тітус”, ПП “Технопромбізнес”.
По декларації за березень 2004 р. неможливо підтвердити факт надмірної сплати ПДВ у сумі 296652 грн. грн., у тому числі по постачальникам:
ТОВ “Європроміндустрія” , податковий кредит 196652 грн. визнано банкрутом рішенням Господарського суду Донецької області від 02.06.2005 р. справа № 42/81;
ТОВ “Електромашснаб”, податковий кредит 100000 грн., у зв’язку з тим, що постачальниками товару у 3 ланцюгу постачальників значаться підприємства зняті з податкового обліку за рішенням власника: ПП “Тітус”, ПП “Технопромбізнес”.
По декларації за квітень 2004 р. неможливо підтвердити факт надмірної сплати ПДВ у сумі 296652 грн. грн., у тому числі по постачальникам:
ТОВ “Електромашснаб”, податковий кредит 75000 грн., у зв’язку з тим, що постачальниками товару у 3 ланцюгу постачальників значаться підприємства зняті з податкового обліку за рішенням власника: ПП “Тітус”, ПП “Технопромбізнес”;
ТОВ “Донуглемашпром”, податковий кредит 42000 грн., у зв’язку з тим, що постачальниками товару у 3 ланцюгу постачальників значиться підприємство визнане банкрутом: ТОВ “Промисловий Альянс Донбасу”;
ТОВ “Машпром” податковий кредит 78836 грн. у зв’язку з тим, що постачальниками товару у 2 ланцюгу постачальників значаться підприємство ліквідоване за рішенням власника: ПП “Техпромбізнес”.
По декларації за травень 2004 р. неможливо підтвердити факт надмірної сплати ПДВ у сумі 266117грн., у тому числі по постачальникам:
ТОВ “Донуглемашпром”, податковий кредит 162377 грн., у зв’язку з тим, що постачальниками товару у 2 ланцюгу постачальників значаться підприємство визнане банкрутом: ТОВ “Промисловий Альянс Донбасу”;
ТОВ “Європроміндустрія”, податковий кредит 103740 грн., визнано банкрутом.
Таким чином не підтверджено ПДВ до виробника про надмірну сплату 1252332 грн.
По деклараціям за лютий, березень, квітень, травень 2004 року позивачу було відшкодовано ПДВ у сумі 1547851 грн., а також у рахунок майбутніх платежів відшкодовано 363023 грн. Зазначене позивачем не спростовано.
З наданих до матеріалів справи довідок про результати зустрічних перевірок та акту перевірки вбачається наступне.
ПП “Техпромбізнес” Рішенням виконкому Донецької міської ради від 23.11.2004 р. ліквідовано за рішенням власника.
ТОВ “Європроміндустрія” визнано банкрутом рішенням Господарського суду Донецької області від 02.06.2005 р. справа № 42/81.
ТОВ “Промисловий Альянс Донбасу” відкрита ліквідаційна процедура у зв’язку з визнанням банкрутом з 25.05.2004 р., визнано банкрутом рішенням Господарського суду Донецької області від 28.07.2004 р. справа № 42/90Б.
ТОВ “Юго-Восточна промислова компанія” визнано банкрутом рішенням Господарського суду Донецької області від 14.10.2004 р. справа № 42/114Б.
ПП “Тітус”, знято з податкового обліку 24.11.2004 р. та виключено з Державного реєстру 07.02.2005 р.
ПП “Технопромбізнес” знято з податкового обліку за рішенням власника.
ТОВ “Компанія Металтранс” визнано банкрутом рішенням Господарського суду Донецької області від 12.07.2004 р. по справ 5/106Б.
З наведеного вбачається, що наведені підприємства, з яких безпосереднім постачальником позивача є лише ТОВ “Європроміндустрія”, ліквідовані або визнані банкрутами після проведення господарських операцій з позивачем, або з контрагентами позивача.
В матеріали справи позивачем надані податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, які були включені до податкового обліку (формування податкового кредиту) у відповідних податкових періодах - лютий, березень, квітень, травень 2004 року, та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту у наведених податкових періодах, що ДПІ під час розгляду справи було визнано.
Позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за лютий, березень, квітень, травень 2004 року визначено від’ємне значення ПДВ – 807998 грн., 385434 грн., 375528 грн., 342814 грн. відповідно.
Статтею 19 Конституції України, передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пп.3.1.1 п.3.1 ст.3. Закону України “Про податок на додану вартість”, встановлено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Поняття продажу товарів (робіт, послуг) передбачено п.1.4 ст.1 вищеназваного Закону. Відповідно до цього пункту, продаж послуг (робіт) це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт).
Податковий кредит звітного періоду, згідно умов п.п. 7.4.1 ст. 7 наведеного закону, складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно з п.7.5.1 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата оплати, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат на податки, не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями. Отже, належним доказом правомірності формування податкового кредиту є податкова накладна, виписана згідно з вимогами пункту 7.2.1 п. 7.2 статті 7 цього Закону, що видається продавцем, зареєстрованим як платник ПДВ (підпункт 7.2.4 статті 7 цього ж Закону), яка є одночасно звітним і розрахунковим документом.
П. 1.3. ст.. визначено, що платником податку вважається особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до п. 4.1. ст.. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).
Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість”, яким визначено ставки та механізм справляння ПДВ, обов’язок щодо визначення об’єкту оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильності обчислення ПДВ покладено на платника податку – продавця товару.
Обов’язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку – покупця.
Закон України “Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку – покупця товарів (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем товарів (послуг) об’єкту оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку.
До податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку придбав товари вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податків, який придбав товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Ст.. 7 передбачено лише обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товару на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларації, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.
Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету то, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, або контрагентами продавця оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
ДПІ не доведені факти не відображення у податкових зобов’язаннях контрагентами позивача ПДВ по наведеним господарським операціям, а також іншими постачальниками по ланцюгу господарських операцій, сам факт ліквідації підприємства – продавця товару, або його контрагентів, не є підставою для виключення ПДВ з податкового кредиту.
ДПІ також не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, за якими ДПІ не визнала обґрунтованість віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, продавці, або їх контрагенти, тощо, були в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.
З огляду на зазначене, податкові повідомлення-рішення від 21.03.2006 р. № 0000642341/0, від 31.05.2006 р. № 0000642341/1, від 07.08.2006 р. № 0000642341/2, від 19.10.2006 р. № 0000642341/3, якими позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1252332 грн.. та застосовані фінансові санкції у сумі 626167 грн. у загальній сумі 1878499 грн.
не можуть вважатися законними та підлягають скасуванню, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно зі ст. 87 цього кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи.
З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
Враховуючи викладене та, керуючись ст. ст..19, 67 Конституції України, Законом України “Про податок на додану вартість”,
ст. ст. 2, 7 –12, 69-86, 94, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (м. Донецьк):
від 21.03.2006 р. № 0000642341/0,
від 31.05.2006 р. № 0000642341/1,
від 07.08.2006 р. № 0000642341/2,
від 19.10.2006 р. № 0000642341/3, якими Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “МІДІЕЛ” (м. Донецьк) визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1252332 грн.. та застосовані фінансові санкції у сумі 626167 грн. у загальній сумі 1878499 грн.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “МІДІЕЛ” (м. Донецьк) витрати по сплаті державного мита у сумі 3 грн. 40 коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява та скарга подається на ім’я Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
Постанову підписано 27 листопада 2006 р.
Суддя Наумова К Г.