Копія
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 вересня 2013 року місто Севастополь 11 год. 46 хв. Справа №2а-461/12/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді - Водяхіна С.А.,
секретар - Прокопенко О.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополі;
представника позивача - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий ЦОМ Харківського РОХХУ УМВСУ в Харківській області 19 грудня 1996 року, довіреність від 02 грудня 2011 року;
представника відповідача - Севастопольської міської Ради - в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив;
представника третьої особи - ОСОБА_4 - ОСОБА_5, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі;
представника третьої особи - Закритого акціонерного товариства «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень» - в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив;
представника третьої особи - Головного управління Держкомзему у м. Севастополі - в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, Закрите акціонерне товариство «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень», Головне управління Держкомзему у м. Севастополі, про визнання рішень недійсними, -
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради про визнання недійсними рішень від 15 жовтня 2008 року № 5598 та від 10 червня 2009 року № 7158.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог статті 118 Земельного кодексу України, оскільки при прийняті оскаржуваних рішень відповідачем не було враховано, що земельну ділянку, на яку накладається земельна ділянка, що надана ОСОБА_4, на підставі рішення виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів від 17 березня 1992 року № 13/1183, було передано позивачу в довічне спадкове володіння, та на неї знаходиться будинок, який побудований позивачем.
Позивач та його представник у ході судового розгляду справи підтримали заявлений позов та наполягали на його задоволенні.
Представник відповідача під час участі у минулих судових засіданнях позовні вимоги не визнав, вважає, що Севастопольська міська Рада діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, позовні вимоги не визнав, просив у задоволені позову відмовити. Зазначив, що у позивача не виникало права на земельну ділянку, а тому оскаржуваними рішеннями права ОСОБА_1 не порушені.
Суд, заслухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, допитавши свідків, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Севастопольської міської Ради від 15 жовтня 2008 року № 5598 ОСОБА_6 було надано згоду на передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки.
Рішенням Севастопольської міської Ради від 10 червня 2009 року № 7158 було затверджено проект землеустрою з відведення зі встановленням меж та площі земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового буднику, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); передано у власність громадянину України ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового буднику, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови.
Згідно зі статями 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. До розмежування земель державної та комунальної власності Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим здійснює розпорядження землями за межами населених пунктів відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Надання та зміна цільового призначення земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах населених пунктів (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) здійснюється за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент прийняття спірних рішень (далі Земельний Кодекс України), до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, у тому числі: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Статтею 116 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла станом на 15 жовтня 2008 року) визначено, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частинами шостою, сьомою, восьмою, дев'ятою та десятою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Відповідно до статті 198 Земельного кодексу України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що земельна ділянка може бути надана особі у власність або у користування лише зі земель державної або комунальної форм власності після вилучення її з користування інших осіб.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові від 06 листопада 2012 року у справі за позовом дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва до Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
До того ж, пунктом 1 Рішення Севастопольської міської Ради від 10 квітня 2007 року №1788 «Про заходи по забезпеченню дотримання містобудівного законодавства при передачі земельних ділянок юридичним особам та громадянам» вирішено, що передача земельних ділянок здійснюється на вільних від забудови територіях.
Рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17 березня 1992 року №13/1183 «Про припинення права володіння земельною ділянкою гр.ОСОБА_8 та про надання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_1., ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_3, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32» ОСОБА_1 у довічне успадковане володіння надана земельна ділянка площею 0,06 га для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 80 кв.м. по АДРЕСА_2.
Зазначеним рішенням, зокрема, доручено Головному управлінню архітектури та містобудування здійснити відведення ділянок у натурі, а забудовнику одержати дозвіл на будівництво у інспекції Держархбудконтролю.
На підставі Рішення Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17 березня 1992 року №13/1183 представником управління архітектури і містобудування 20 травня 1992 було складено акт про відвід меж і червоних ліній ділянки в натурі, у якому вказано, що земельна ділянка знаходиться в АДРЕСА_2, межі земельної ділянки та червоні лінії закріплені на місцевості металевими штирями.
23 грудня 1992 року позавідомчою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Севастопольської міської Ради народних депутатів ОСОБА_1 було видано дозвіл №1159/92 на виконання основних робіт по індивідуальному жилому будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2.
У 1993 році Проектно-виробничим кооперативом «Архітектурне ательє» було розроблено, прив'язано для будівництва та узгоджено індивідуальний проект № 171-95-17 5-кімнатного двоповерхового одноквартирного житлового буднику по АДРЕСА_2, що підтверджується наявним у матеріалах справи проектом та довідкою від 28 лютого 2012 року за вих. № 2-а, виданою проектно-виробничим кооперативом «Архітектурне ательє».
Також відповідно до вказаної довідки проектно-виробничого кооперативу «Архітектурне ательє» у процесі будівництва житлового будинку згідно з індивідуальним проектом № 171-95-17 було здійснено авторський та технічний нагляд за будівництвом жилого будинку по АДРЕСА_2 та станом на 1996 рік були виконані будівельні роботи на 75% (повністю здійснені будівельно-монтажні та покрівельні роботи, влаштовані вікна та двері, частково здійснено інженерне обладнання).
У червні 1995 року ОСОБА_1 було отримано технічні умови на тимчасове електропостачання приватного будинку АДРЕСА_2, що підтверджується листом Севастопольської ПЕС від 15 червня 1995 року за вих. № 378/04.
Відповідно до довідки Управління Містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 27 лютого 2012 року за вих. № А 265/02-04 земельній ділянці для будівництва та обслуговування індивідуального житлового буднику та господарських будівель, що зазначена у Рішення Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17 березня 1992 року № 13/1183, та житловому буднику, розташованому на неї, за адресою: «АДРЕСА_2», привласнена адреса: АДРЕСА_2.
Згідно з технічним паспортом на житловий будник індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_2 (інвентаризаційний № 23130), розроблений Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради, зазначений будинок було побудовано у 1996 році.
Відповідно до висновку комплексної судової будівельно-технічної експертизи від 10 червня 2013 року № 106, проведеної фахівцями Севастопольського відділення при Харківському науково-дослідницькому інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України на підставі ухвали Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 31 січня 2013 року по даній справі, на земельній ділянці, що була надана ОСОБА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради від 17 березня 1992 року № 13/1183, розташовано недобудований житловий будинок двоповерховий з підвалом та мезоніном, який відповідно до паспорту БТІ збудовано у 1996 році площею забудови 115,6 кв.м. Також на земельній ділянці розташовано огорожа та дві підпірні стіни. Основні інженерні конструкції, а саме: фундаменти, стіни, перекриття, дах житлового буднику на земельній ділянці, що була надана ОСОБА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради від 17 березня 1992 року № 13/1183, були побудовані до 01 січня 2008 року, а саме: відповідно до документів у 1996 році.
Також факт побудування у 1996 році ОСОБА_1 будинку по АДРЕСА_2 підтверджується показаннями свідків.
Так, свідок ОСОБА_34 пояснив, що він до 1996 року працював у Будівельному управлінні «Енергодаржилстрой», з яким у ОСОБА_1 був укладений договір на будівництво будинку по АДРЕСА_2. У 1993 - 1994 роках ним було залито фундамент та побудований 1-ий поверх будинку. Будівництво здійснювалось у відповідності до проекту під авторським архітектурним наглядом, який здійснював ОСОБА_35
Допитаний у якості свідка архітектор ОСОБА_35 пояснив, що він є директором проектно-виробничого кооперативу «Архітектурне ательє» та, як архітектор, виконує проектні роботи за договорами, укладеними з кооперативом. У 1992 році між проектно-виробничим кооперативом «Архітектурне ательє» та ОСОБА_1 було укладено договір на виконання проектних робіт щодо будівництва житлового буднику по АДРЕСА_2. Він, як архітектор, на підставі цього договору, виконав проектні роботи та у період з 1992 року по 1996 рік здійснював авторський нагляд за виконанням робіт. У процесі будівництва здійснював корегування проекту та узгодив ці зміни з архітектором Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя. Станом на 1996 рік готовність об'єкта будівництва складала 75%.
З пояснень свідка ОСОБА_17 вбачається, що він є власником суміжної земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2, тобто є сусідом ОСОБА_1 Зазначив, що у 2006 році з метою приватизації своєї земельної ділянки узгоджував межі ділянці, у тому числі, з ОСОБА_1, як суміжним землекористувачем. Підтвердив, що ОСОБА_1 будівництво житлового буднику було закінчено приблизно у 1995 - 1996 роках. Крім того, вказав, що акту узгодження меж земельної ділянки, що оформлювалась ОСОБА_4, не підписував.
Свідок ОСОБА_36 пояснив, що він, як технік Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради, здійснив технічну інвентарізацію житлового буднику, розташованого по АДРЕСА_2, та склав технічний паспорт на зазначений будинок. З наданих ОСОБА_1 документів та візуального огляду будинку він дійшов висновку, що будинок було побудовано у 1996 році.
Таким чином, зазначене свідчить, що земельна ділянка площею 0,06 га по вул. Циганкова, №2-а (на даний час по АДРЕСА_2), яка Рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17 березня 1992 року №13/1183 надана ОСОБА_1 у довічне володіння для будівництва та обслуговування жилого будинку, була відведена в натурі та на ній здійснено будівництво будинку у період з 1992 року по 1996 рік із ступенем готовності 75 %.
Відповідно до статті 6 Земельного кодексу Української РСР (введеного в дію Постановою Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року N 562-XII) у редакції, що діяла станом на 17 березня 1992 року, у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для: ведення селянського (фермерського господарства); ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель; садівництва; дачного і гаражного будівництва; традиційних народних промислів; у разі одержання у спадщину жилого будинку або його придбання.
У рішенні Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 «У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками)», зокрема, зазначено: «право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством»; «поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, довічного спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з непереоформленням правового титулу».
Зі вказаного вбачається, що право ОСОБА_1 на довічне володіння земельною ділянкою, наданою йому Рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17 березня 1992 року №13/1183, не припинялося та не могло припинитися ані у зв'язку із змінами правових титулів володіння чи користування землею, ані у зв'язку із закінченням строку оформлення (переоформлення) відповідних титулів.
Крім того, суд зазначає, що судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлені обставини щодо протиправності прийняття рішень про надання у власність земельних ділянок, які накладаються на суміжні земельні ділянки, що знаходяться у користуванні іншої особи.
Так, у постанові Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 18 травня 2012 року у справі № 2а-220/12/2770, що набрала законної сили 06 червня 2012 року, за позовом ОСОБА_4 до Нахімовської районної ради м. Севастополя, Севастопольської міської державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1, Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, про визнання протиправними та скасування рішень, зазначено, що оскільки земельна ділянка площею 0,06 га, вже раніше була надана ОСОБА_1, Севастопольська міська Рада не мала права надавати іншій особі цю ділянку, або земельну ділянку більшої площі, до складу якої входить ділянка, надана ОСОБА_1
У постанові Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 2а-3153/12/2770 за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської ради, треті особи: ОСОБА_37, Головне управління Держземагенство у м. Севастополі, Закрите акціонерне товариство «Севастопольський інститут гео-інженерно технічних досліджень» про визнання рішень недійсними, зазначено, що земельна ділянка надана ОСОБА_37 з порушенням діючого законодавства, оскільки відповідачем не враховано існування землекористувача на земельній ділянці, що оформлюється ОСОБА_37 та існування майна позивача на частині запрошеної земельної ділянки.
Згідно з частиною першою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач користувався земельною ділянкою площею 0,06 га на підставі рішення міської ради від 17 березня 1992 року № 13/1133 і це рішення у передбаченому законом порядку не скасовувалось.
Разом з цим, у ході судового розгляду справи встановлено та не заперечувалось особами, які приймають участь у справі, що відповідно до зведеного плану згідно з фактичним землекористуванням по АДРЕСА_2 та висновком комплексної судової будівельно-технічної експертизи від 10 червня 2013 року №106, земельна ділянка по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, частково накладається на земельну ділянка по АДРЕСА_2, якою фактично користується ОСОБА_1
Вказане свідчить, що органом місцевого самоврядування фактично вилучено частину наданої позивачу земельної ділянки в порушення порядку та способу прийняття такого рішення.
При вирішенні питання щодо надання дозволу третій особі на складання проекту відводу та передачу у власність земельної ділянки, відповідач не врахував, що дана земельна ділянка не є вільною від забудови та ця земельна ділянка, частина якої фактично увійшла в земельну ділянку, що було надано ОСОБА_4, вибула з земель комунальній власності у 1992 році, а тому не могла бути надана третім особам.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач не довів суду та не надав беззаперечних доказів, які підтверджують правомірність прийнятих ним рішень від 15 жовтня 2008 року № 5598 «Про надання згоди на передачу у власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки» та від 10 червня 2009 року № 7158 «Про передачу у власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що просить позивач у позовних вимогах.
Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з викладеним, з метою належного і повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської міської Ради від 15 жовтня 2008 року № 5598 «Про надання згоди на передачу у власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки» та від 10 червня 2009 року № 7158 «Про передачу у власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)».
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської міської Ради від 15 жовтня 2008 року № 5598 «Про надання згоди на передачу у власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки».
Визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської міської Ради від 10 червня 2009 року № 7158 «Про передачу у власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)».
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 32 (тридцять дві) гривень 19 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складено 17 вересня 2013 року.
Суддя (підпис) С.А. Водяхін
З оригіналом згідно
Суддя С.А. Водяхін