СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2013 року Справа № 901/1469/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Черткової І.В.,
Голика В.С.,
за участю:
представника позивача, Михайлова Наталія Володимирівна, довіреність № 01/01 від 03.01.13, дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК";
представника відповідача, Жукова Юлія Михайлівна, довіреність №7 від 04.01.13, приватне підприємство "Сервісна компанія "Комфорт";
розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 26 червня 2013 року у справі № 901/1469/13
за позовом дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" (вул. Загородна балка, 3, м. Севастополь, 99008)
до приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" (вул.Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022)
про стягнення збитків
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2013 року Дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" (далі - ДП СРБУ "Севастопольліфтсервіс" ТОВ "Ліфткомфорт-ЛК") звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" (далі - ПП "Сервісна компанія "Комфорт") про стягнення збитків у розмірі 42 510,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що внаслідок зміни тарифів на технічне обслуговування і ремонт ліфтів та відмови відповідача оплачувати надані послуги за встановленими тарифами, а також вносити зміни до договору відповідно до проектів додаткових угод, направлених йому, заподіяно збитків підприємству у вигляді різниці між недоплаченою сумою вартості послуг, фактично наданих у період з 01.01.2010 по 31.01.2012, розрахованої виходячи з встановлених тарифів, та вартістю таких послуг за умовами договору №16 від 18.12.2006 (а.с.2-8 т.1).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2014 року у справі № 901/1469/13 відмовлено у задоволенні позову дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" до приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" про стягнення збитків.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, котрим позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням місцевим господарським судом матеріалів справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 серпня 2013 року скарга дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 09 вересня 2013 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2013 року змінено склад судової колегії, у зв'язку з відпусткою суддю Гоголя Ю.М. змінено на суддю Борисову Ю.В.
Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2013 року змінено склад судової колегії, у зв'язку з відпусткою суддю Борисову Ю.В. змінено на суддю Голіка В.С.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, представник приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" надав відзив на апеляційну скаргу де заперечував проти доводів скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, заслухавши скаржника, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 18 грудня 2006 року між дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" та приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" укладено підрядний договір №16 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем (а.с. 16-18, т.1).
Відповідно до пункту 1.1 договору, замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) приймає на себе організацію та виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів, ремонту ліфтів та диспетчерських систем на об'єктах замовника згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору; повне технічне обслуговування включає в себе весь комплекс робіт, що забезпечує справність і надійну експлуатацію ліфтів та диспетчерських систем, а також нагляд за їх безпечною експлуатацією.
Відповідно до пункту 2.1 договору щомісячна оплата робіт визначена за погодженням сторін на день його укладення і становить 1392, 78 грн.; обсяги виконаних робіт щомісячно підтверджуються актом прийому передачі виконаних робіт.
Згідно з пунктом 2.2 договору, сторонами визначено, що щомісячна вартість робіт може змінюватися у випадку введенням нових законодавчих та нормативних актів, які впливають на вартість технічного обслуговування та ремонту ліфтів, необхідності врахування інфляційних факторів, внесення змін у обсяг та склад робіт. При цьому, у випадку збільшення вартості робіт оформлюється додаткова угода.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що підрядник приймає на себе виконання робіт по технічному обслуговування ліфтів у кожному наступному місяці після оплати робіт попереднього місяця.
Пунктом 6.1 договору визначено, що виконання, здача-приймання виконаних робіт та їх оплата здійснюється поетапно, кожний календарний місяць окремо; у кінці поточного місяця позивач надає відповідачу акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості та дати передачі, а відповідач підписує акт, засвідчує підпис печаткою та у триденний строк повертає два екземпляри позивачу, однак, не пізніше останнього числа поточного місяця.
Оплата робіт, згідно пунктом 6.2 договору, здійснюється на підставі підписаних актів не пізніше 10-го числа наступного місяця.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2007 та вважається щорічно продовженим на наступний річний період на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення дії договору не надходило письмової заяви однієї із сторін про відмову від договору або його перегляд. (пункт 8.1)
Додатковою угодою від 08 квітня 2008 року сторонами збільшено розмір щомісячної оплати до 1504,11 грн. Збільшення плати пов'язано також із збільшенням кількості ліфтів, які обслуговуються, а також зміною площі квартир у під'їзді, де встановлені відповідні ліфти (а.с.19 т.1)
09 жовтня 2009 року позивачем на адресу відповідача направив лист за вих.№93, у якому повідомив про зміну плати за технічне обслуговування та ремонт ліфтів з 01 жовтня 2009 року та направив для підписання акти з урахуванням зміненої плати (а.с.42 т.1).
16 листопада 2009 року листом за вих. №2310 відповідач відмовився підписувати такі акти з тих підстав, що зміна умов договору або порядку розрахунків здійснюється шляхом укладення додаткових угод (а.с.43 т.1).
Листом від 01.12.2009 №159 позивач направив відповідачу пропозицію з проектом додаткової угоди про внесення змін до договору № 16 від 18.12.06 в частині вартості технічного обслуговування та ремонту (а.с.44 т.1).
У подальшому позивач неодноразово направляв відповідачу проекти додаткових угод, якими пропонувалось змінити вартість робіт за договором (а.с.46-48 т.1).
Відповідні додаткові угоди сторонами не укладено. При цьому, позивачем виконувались роботи за договором у період, зокрема, з січня 2010 року по січень 2012, а відповідачем здійснювалась їх часткова оплата.
Зважаючи на неповну оплату робіт за договором, позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про стягнення 74 209,58 грн. заборгованості за технічне обслуговування та ремонт ліфтів за умовами вищевказаного договору у період з 01.01.2010 по 31.01.2012.
За відповідним позовом порушено провадження у справі №5002-5/1320-2012, у якій прийнято рішення господарським судом Автономної Республіки Крим від 06.07.2012 про часткове задоволення заявлених вимог, а саме у розмірі 28 502,16грн.; в частині стягнення заборгованості у сумі 45 707,42грн. у відповідному позові відмовлено (а.с.84-89 т.1).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 відповідне рішення змінено, його резолютивна частина викладена у новій редакції. Відповідно до внесених змін, позов у вищевказаній справі задоволено частково та стягнуто з ПП "Сервісна компанія "Комфорт" на користь ДП СРБУ "Севастопольліфтсервіс" ТОВ "Ліфткомфорт-ДК" 31 698,97грн. заборгованості; в іншій частині позову відмовлено (т.1 а.с.49-52).
Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2013 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 залишена без змін (т.1 а.с.87-89).
У зазначеній справі, зокрема, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 встановлено, що зміна вартості робіт, яку відповідач вказував у актах виконаних робіт у період з 01.01.2010 по 31.01.2012, здійснена позивачем без згоди відповідача, отже, в односторонньому порядку. При цьому, загальна вартість виконаних робіт за відповідний період за договором №16 від 18.12.2006, як встановлено вказаними судовими актами, складає 37 326,27грн.
В силу частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приймає зазначені факти до уваги у справі № 901/1469/13.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку відшкодувати відповідачу збитки у розмірі 42510,61грн., що фактично становлять різницю між вартістю відповідних робіт за договором за період січень 2010-січень 2012 та вартістю таких робіт, обрахованих позивачем, як він вказує, виходячи із встановлених тарифів та обґрунтовуються понесенням ним певних, закладених у такі тарифи витрат, на підтвердження яких позивачем надані додаткові докази (а.с.16-192 т.2).
Відповідні вимоги мотивовані позивачем посиланням на норми, які встановлюють відповідальність за заподіяння шкоди, а саме ст.ст.1166,1192 та положеннями ст.224 ГК України, яка встановлює відповідальність за заподіяння збитків порушенням господарських зобов'язань.
Тобто позивач одночасно посилається на норми, які регулюють позадоговірні - делікті відносини та зобов'язальні відносини.
В силу ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Згідно зі ст. 225 названого Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
З аналізу наведених норм слідує, що обов'язок з відшкодування збитків є мірою цивільно-правової відповідальності, тому покладається на особу вже як наслідок невиконанням нею взятого на себе договірного зобов'язання.
Згідно статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст.224 Господарського кодексу України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
На думку позивача, шкода спричинена відповідачем не підписанням актів, у яких вказана інша вартість робіт, ніж та, що узгоджена сторонами у договорі з урахуванням додаткової угоди та відмовою від укладення додаткових угод про зміну вартості робіт. Крім того, позивач стверджує, що оскільки відповідачем підписувались акти виконаних робіт з урахуванням зміни вартості робіт та частково оплачувались, він вважав, що відповідач здійснює прийняття послуг за відповідними тарифами і тому не зупинив надання послуг.
Між тим, такі дії відповідача не можна вважати неправомірними, оскільки ціна послуг у договорі визначена за згодою сторін відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України, які вільні у її визначені, за винятком випадків застосування ціни (тарифів), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Вказуючи на зміну тарифів на послуги, які надавались за умовами вказаного договору, позивач посилався на накази начальника цивільної оборони міста Севастополя від 25.03.2010 №7, №25 від 23.11.2009, від 21.09.2009 №20, рішення Севастопольської міської ради №9917 від 13.04.2010. Між тим, відповідні акти не встановлюють тарифи на надання послуг та виконання робіт, визначених договором, а встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги, які надаються виконавцями/виробниками таких послуг населенню, тому не є належними доказами встановлення певних тарифів на послуги, які надає позивач відповідачу.
З урахуванням встановлених у справі №5002-5/1320-2012 фактів односторонньої зміни ціни договору у відповідний період позивачем, відсутні підстави стверджувати про неправомірність відповідних дій відповідача щодо відмови у укладенні додаткових угод та зміни ціни договору.
Таким чином, судова колегія погоджується, що у даній справі не встановлено протиправності поведінки відповідача, що виключає застосування до нього відповідальності за заподіяння шкоди. Крім того, позивачем не доведено, що здійснені ним витрати, на підтвердження яких надані додаткові докази, спричинені саме неправомірними діями або бездіяльністю відповідача; такі витрати ним понесені у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.
У свою чергу, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 654 Цивільного Кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даній справі не встановлено факту порушення певного господарського зобов'язання відповідачем, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків, а саме у відповідача не виникло зобов'язання оплачувати надані у спірний період роботи (послуги) за договором №16 від 18.12.2006 у розмірі, визначеному в односторонньому порядку позивачем, понад узгоджену договірну ціну, отже, також відсутній факт порушення певного господарського зобов'язання відповідачем, що виникло з певного юридичного факту, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 26 червня 2013 року у справі № 901/1469/13 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді І.В. Черткова
В.С. Голик
Розсилка:
1. Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" (вул. Загородна балка, 3, м. Севастополь, 99008)
2. Приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" (вул.Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022)