Головуючий суду 1 інстанції - Юрченко І.М.

Доповідач - Карташов О.Ю.

Справа № 2-10/10

Провадження № 22ц/782/682/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року вересня «18» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Фарятьєв С.О.

при секретарі Борзило О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення

Стахановського міського суду Луганської області від 22 квітня 2010 року

по цивільній справі за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири від 17.05.07 р. недійсним та визнання права власності на квартиру і за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, третя особа - КП «Стахановське бюро технічної інвентаризації» про визнання договору купівлі-продажу квартири від 17.05.07 р. дійсним, визнання права власності на квартиру та витребування квартири з чужого незаконного володіння, ~

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування позовних вимог зазначав, що 27 рудня 2000 року на підстав договору купівлі продажу він придбав у ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у приватну власність квартиру АДРЕСА_1.

Договір купівлі-продажу квартири укладався на Стахановський універсальній товарній біржі.

Договір був підписаний всіма сторонами, йому на руки був переданий оригінал договору, який є правовстановлюючим документом, підтверджуючим його право власності на придбану ним квартиру АДРЕСА_1.

Після укладання договору, колишніми власниками позивачу були передані всі документи на квартиру - технічний паспорт, будинкова книга.

У листопаді 2007р., позивач ОСОБА_3 звернувся до Стахановського бюро технічної інвентаризації, з метою реєстрації свого права власності на вказану квартиру, але йому в цьому було відмовлено. Із відповіді Стахановського БТІ він дізнався, що квартира АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі продажу від 17.05.2007р., засвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрована за ОСОБА_2.

Пізніше він з'ясував, що належна йому на праві власності квартира, АДРЕСА_1, на підставі заочного рішення Стахановського міського суду від 12.03.2007р. (справа № 2-724/07) була зареєстрована за ОСОБА_4, а потім нею ж (на підстав договору купівлі продажу від 17.05.2007р. ) була продана ОСОБА_2.

Таким чином, з'ясувалось, що квартира, яку позивач ОСОБА_3 придбав у власність в 2000році, зареєстрована в БТІ за іншою особою.

Позивачем було також з'ясовано, що до суду м. Стаханова 01.02.2007р. ОСОБА_4 була подана позовна заява «Про визнання договору купівлі-продажу дійсним».

В обґрунтування своїх доводів остання надала суду свідомо підроблену розписку від 25.12.2007р. згідно якої ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 належну їм квартиру буцімто продали їй.

Судом було ухвалено заочне рішення, яким фактично ОСОБА_3 було позбавлено права власності на квартиру, що йому належить.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22.04.2008р. дане заочне рішення було скасовано і справа направлена на новий розгляд.

09.06.2008р. в судовому засіданні Стахановського міського суду ОСОБА_4 визнала, що ніяких правових підстав для її звернення до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 «Про визнання договору купівлі-продажу дійсним» не було взагалі, і її позов був необґрунтований, та подала до Стахановського міського суду заяву про відмову від позову. У зв'язку з чим ухвалою Стахановського міського суду від 09.06.2008р. провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 «Про визнання договору купівлі-продажу дійсним» було закрито відповідно до ст. 205 п. 3 ЦПК України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, квартира АДРЕСА_1 придбана ним 27.12.2000р. на підстав договору купівлі-продажу, і що належить йому на праві власності, вибула з його володіння не по його волі, а за допомогою протиправних дій ОСОБА_4, що провела відчуження квартири на користь ОСОБА_2

На підставі зазначеного позивач ОСОБА_3 просив визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 17 травня 2007року між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 недійсним та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1

ОСОБА_2, пред'явив до ОСОБА_3 зустрічний позов, в якому зазначав, що 17 травня 2007р., згідно договору купівлі продажу квартири він купив у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1

Даний договір був зареєстрований в реєстрі № 1546 приватним нотаріусом м. Стаханова ОСОБА_8 17.05.2007р. Згідно п.1.3. договору квартира належить продавцю ОСОБА_4 на підставі заочного рішення Стахановського міського суду від 12.03.2007р. по справі № 2-724. Таким чином у нього не було ніяких підстав сумніватися в тому, що продавець ОСОБА_4 є власницею проданої йому квартири.

Після нотаріального посвідчення договору він зареєстрував його в КП «Стахановське бюро технічної інвентаризації». Отже при покупці даної квартири ним були виконані всі вимоги законодавства.

Оскільки ОСОБА_3 звернувся до Стахановського міського суду з позовом про визнання договору купівлі продажу зазначеної квартири, укладеної між ним та ОСОБА_4 недійсним, він вимушений звернутися до суду з позовом про визнання даного договору дійсним.

14.08.2008р. йому стало відомо про те, що ОСОБА_3 змінив двері на квартирі АДРЕСА_1 і таким чином перешкоджає йому користуватися зазначеною квартирою, так як не маючи ключів, він не може увійти в квартиру.

Вважав, що договір купівлі продажу спірної квартири від 27.12.2000р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є недійсним, так як він не був нотаріально посвідчений. Крім того ОСОБА_3 не зареєстрував даний договір в бюро технічної інвентаризації.

На підставі зазначеного ОСОБА_2 просив визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.12.2000р., укладений між «Продавцями» ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і «Покупцем» ОСОБА_3 на Стахановській універсальній товарній біржі недійсним з 27 грудня 2000р.; визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17 травня 2007р., укладений між «Продавцем» ОСОБА_4 «Покупцем» ОСОБА_2, нотаріально засвідчений приватним нотаріусом м. Стаханова ОСОБА_8 дійсним і таким, що фактично відбувся; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1; витребувати на його користь квартиру АДРЕСА_1 від відповідача ОСОБА_3 і повернути її йому.

Рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 22 квітня 2010 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 17 травня 2007року між подавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 недійсним.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири від 27.12.2000р. недійсним, про визнання договору купівлі-продажу від 17.05.07р. дійсним, визнання права власності на квартиру та витребування квартири із чужого незаконного володіння відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 за необґрунтованістю та задоволення позовних вимог пред'явлених ним.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 57 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_3 та необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2

Такі висновки суду відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 1 Протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод та ч. І ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною 2 ст. 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 грудня 2000р. на Стахановській універсальній товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а.с. 7).

01.02.2007р. ОСОБА_4 звернулася із позовом до Стахановського міського суду Луганської області до ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про визнання договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 дійсним та визнання права власності надану квартиру (а.с. 10).

Стахановський міський суд 12.03.2007р. ухвалив заочне рішення, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 (а.с. 11).

17.05.2007року було укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_2 (а.с. 12-13). Згідно пункту 1.3. зазначеного договору квартира належить продавцю, тобто ОСОБА_4 на підставі заочного рішення Стахановського міського суду Луганської області від 12.03.2007р. за № 2-724.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22.04.2008р. рішення Стахановського міського суду від 12 березня 2007року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності на квартиру було скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Також в даній ухвалі зазначено, що позивач ОСОБА_4 апеляційну скаргу ОСОБА_3 визнала і не заперечувала проти скасування рішення суду першої інстанції, (а.с. 15).

Ухвалою Стахановського міського суду від 09.06.2008р. провадження по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності на квартиру було закрито у зв'язку з відмовою позивачки від позову. Згідно даної ухвали підставою відмови позивачки від позову є те, що в дійсності її знайомі попросили її оформити квартиру на себе і ніякого укладення договору у позивачки з відповідачами не було (а.с. 16).

Дана цивільна справа була предметом неодноразового судового розгляду.

Ухвалою колегії суддів ВССУ від 12.12.2012 року встановлено, що в результаті укладення ОСОБА_3 27 грудня 2000р. на Стахановській універсальній товарній біржі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ним та ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, позивач ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру саме - 27 грудня 2000 року.

Так, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив усі обставини справи, надані суду докази, надав їм належну правову оцінку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 місцевий суд виходячи з вимог ст.ст. 71, 76 ЦК УРСР, ст. 392 ЦК України та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», дійшов правильного висновку, щодо права ОСОБА_3 на звернення до суду з позовом за захистом порушеного права власності, яке не визнається ОСОБА_2

Також, згідно з нормою ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», положеннями п. 2.2 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445, розділу 2 «Порядку здійснення реєстрації права власності» Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року N 121 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998р. за № 399/2839, є обґрунтованими висновки міського суду, щодо набуття ОСОБА_3 права власності на квартиру з моменту укладання договору купівлі-продажу та реєстрації договору на товарній біржі, та щодо відсутності правових підстав для визнання такого договору недійсним.

Крім того, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину, дефекти (недотримання) форми, дефекти суб'єктного складу, дефекти волі.

Згідно положень ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, що не мала на це право, сумлінний набувач здобуває право власності на нього, якщо у відповідності зі ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

В ст. 388 ЦК України зазначено, що якщо майно по відплатному договору придбано в особи, що не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (сумлінний набувач), власник має право зажадати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно було загублено власником, або було викрадено у власника, або майно вибуло з володіння власника іншим шляхом.

Судом встановлено, що відчуження квартири АДРЕСА_1 відбулося не з волі ОСОБА_3, а внаслідок вчинення ряду неправомірних дій ОСОБА_4, зазначена квартира продавалася ОСОБА_2 особою, яка не мала на те ніяких правових підстав, а тому, сумлінний набувач ОСОБА_2 ніяк не може набути право власності на зазначену квартиру.

За таких обставин, доводи апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, судове рішення у повній мірі відповідає вимогам діючого законодавства, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив усі обставини справи, надані суду докази, надав їм належну правову оцінку, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304 , п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області,~

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ~ відхилити.

Рішення Стахановського міського суду Луганської області від 22 квітня 2010 року ~ залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: