ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Справа № 905/1802/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий),

Вовк І.В. (доповідач), . Кондратова І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2013 року у справі № 905/1802/13-г за позовом публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" до комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" про стягнення збитків,

УСТАНОВИВ:

У березні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у сумі 257 406,66 грн. у зв'язку з понаднормативними втратами теплової енергії у травні 2012 року за договором про закупівлю послуг від 18.01.2012 року № 39.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.05.2013 року (суддя Бойко І.А.) в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2013 року (судді Чернота О.М., Діброва Г.І., Стойка О.В.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 257 406,66 грн.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова апеляційного господарського суду у справі є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 18.01.2012 року між ПАТ "Донбасенерго" (Замовник) та КП Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" було укладено договір № 39 про закупівлю послуг, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується у 2012 році надавати Замовнику послуги з транспортування теплової енергії по тепловим мережам, що знаходяться на балансі Виконавця, відповідно "Схеми балансової належності і експлуатаційної відповідальності сторін" (додаток 1 до договору) в обсягах, зазначених в п. 1.2. цього договору, а Замовник - прийняти і оплатити ці послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбаченими цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору якість послуг з транспортування теплової енергії, що надає Виконавець, визначається відповідністю параметрів теплоносія (температура, тиск) на межі балансової належності теплових мереж споживачів послуг з теплопостачання умовам договорів на послуги з опалення і гарячого водопостачання, а також за умов відсутності понаднормативних втрат тепла і гарячої води під час їх транспортування споживачам.

За п. 2.3. договору облік теплової енергії, що транспортується здійснюється за показниками засобу обліку, встановленому на межі балансової належності сторін.

Згідно з п. 2.6. договору у разі відхилення фактичних втрат тепла під час транспортування теплової енергії мережами Виконавця від встановлених нормативних (відповідно до рішення Миколаївської міської ради № 31 від 25.02.2010 року) ці понаднормативні втрати до загального обсягу транспортування теплової енергії не включаються.

Відповідно до п. 4.2. договору Виконавець щомісячно до 5-го числа місяця, що слідує за розрахунковим, на підставі Акту відпуску теплової енергії на межі балансової належності сторін надає Замовнику Акт прийому-передачі послуг, а також рахунок за послуги з транспортування теплової енергії в розрахунковому місяці.

За п. 7.2.4 договору у разі перевищення фактичних втрат теплової енергії в мережах Виконавця від встановлених нормативних в мережах міста, відповідно до п. 2.6 цього договору надання послуг з транспортування теплової енергії вважається неякісним і плата за транспортування зменшується на величину понаднормативних втрат.

Сторонами підписано акт від 30.05.2012 року та акт прийому-передачі виконаних послуг за травень 2012 року, згідно з якими обсяг теплової енергії за послуги з транспортування якої мережами Виконавця сплачує Замовник, складає 2871 Гкал. Актом від 30.05.2012 року визначено кількість нормативних втрат теплової енергії - 1936 Гкал та понаднормативних втрат теплової енергії - 1134 Гкал.

Предметом даного судового розгляду є вимоги замовника до виконавця про стягнення збитків внаслідок понаднормативних втрат теплової енергії за договором про закупівлю послуг.

Висновок суду апеляційної інстанції про скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення позову про стягнення збитків обґрунтовано наявністю правових підстав та умов для покладення на виконавця обов'язку відшкодувати збитки, завдані понаднормативними втратами теплової енергії.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умовами ч.ч. 1 та 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За положеннями ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом апеляційної інстанції встановлено наявність збитків, завданих позивачу понаднормативними втратами теплової енергії (розмір яких підтверджується актом від 30.05.2012 року), обставини неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, вину виконавця у заподіянні збитків внаслідок невжиття ним усіх необхідних заходів для належного виконання зобов'язання.

Отже, апеляційний господарський суд, встановивши наявність необхідних правових підстав та умов для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих правових норм, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2013 року - без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді І.Вовк

І.Кондратова