Справа № 1328/4048/12 Головуючий у 1 інстанції: В.В. Свірідова

Провадження № 11/783/745/13

Категорія:ст.186 ч.2 КК України Доповідач : Танечник І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Танечника І.І.

Суддів: Волинця М.М., Урдюк Т.М.

з участю прокурора Шахрайчук Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1

на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 07 лютого 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр-н України, раніше не судимий,

засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі .

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишено попередню - підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 слід обчислювати з часу фактичного затримання, зараховано у даний строк час затримання останнього з 23 березня 2012 року по 26 березня 2012 року.

Вирішено питання з речовими доказами по справі.

ВСТАНОВИЛА :

за вироком суду ОСОБА_1 22.03.2012р. біля 21 год., знаходячись на вул.Грінченка, 6 в м.Львові, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, із застосуванням фізичного насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров»я потерпілої ОСОБА_2, та виявилося в тому, що він наніс потерпілій, яка сиділа на бордюрі, три удари ногами в голову, відкрито викрав належне останній майно, а саме: господарську сумку, котра лежала неподалік потерпілої, всередині якої знаходились сосиски, дві упаковки вермішелі «Мівіна куряча», одна пластикова упаковка томатного соку «Біола», пельмені «Столичні», на загальну суму 41 грн.40 коп.

Приблизно о 01 год. 23 березня 2012 року ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції в квартирі АДРЕСА_2

У своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи та призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину, досудове та судове слідство по справі було проведено неповно та однобічно з обвинувальним ухилом, висновки наведені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не досліджено той факт, що він не мав наміру на пограбування потерпілої, а її сумку таємно викрав після вчинення хуліганських дій.

Крім того, у вироку невірно зазначено те, що він частково відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілій, адже шкода відшкодована ним у повному об»ємі навіть за відсутності такої вимоги зі сторони потерпілої. Також судом не взято до уваги, що він працює, допомогає своїм батькам, у яких він єдиний син.

В зв»язку з цим просить вирок суду змінити та звільнити від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк, передбачений ст.75 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив залишити вирок без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Висновок місцевого суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.

Зокрема, вина засудженого та правильність кваліфікації його дій у вчиненні відкритого викрадення чужого майна із застосуванням фізичного насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров»я потерпілої ОСОБА_2 22 березня 2012 року, стверджується повним визнанням засудженим своєї вини у судовому засіданні суду першої інстанції, а також :

- заявою потерпілої ОСОБА_2 про вчинення відносно неї відкритого заволодіння її сумкою з продуктами харчування / т.1 а.с.1/;

- явкою з повинною ОСОБА_1, в якій він вказує, що із застосуванням насильства відкрито викрав у невідомої жінки сумку / т.1 а.с.22/;

- поясненням ОСОБА_1 про те, що 22.03.2013 року він перебував в стані алкогольного сп»яніння, у нього виник умисел пограбувати невідому жінку, після чого він підійшов до неї та став наносити удари як руками так і ногами по тілу. Жінка впала з лавки і він забрав її сумку. /т.1 а.с.23-25/;

- аналогічними показами ОСОБА_1 даними в якості підозрюваного /т.1 а.с.57-61/;

- аналогічними показами ОСОБА_1 даними в якості обвинуваченого / т.1 а.с.125-128/;

Дії засудженого ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ст.ст.186 ч.2 КК України.

Покликання ж засудженого ОСОБА_1 на те, що він вчинив відносно потерпілої спочатку хуліганські дії, спричинивши їй при цьому побої, а потім таємно викрав її сумку, тому, на його думку, ці дії слід кваліфікувати за ст.ст.296 та 185 КК України є непереконливими, спростовуються вищенаведеним, та такими, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за більш тяжкий злочин

Призначаючи покарання засудженому, місцевий суд врахував тяжкість скоєного злочину, дані про його особу, пом"якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, тому обране покарання відповідає вимогам ст.65 КК України. Підстав для пом"якшення призначеного засудженому покарання та для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не вбачає .

Визначене місцевим судом покарання є, на думку колегії суддів, необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 376,405,407,419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 07 лютого 2013 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, апеляцію засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Головуючий:

Судді: