Справа № 461/1602/13-к Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 10/783/133/13
Категорія:ст.190 ч.4 КК України Доповідач: Танечник І. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі
головуючого: Танечника І.І.
суддів: Валько Н.М., Урдюк Т.М.
з участю прокурора: Смілевського М.Л.
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові матеріали за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді 1-ї інстанції на постанову Галицького районного суду м.Львова від 10 червня 2013р.
ВСТАНОВИЛА:
Постановою ст.прокурора відділу управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Львівської оласті Броневицького С.С. від 01.08.2012 р. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
В постанові зазначено, що в.о. керуючого філією - Пустомитівське відділення №6381 ВАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_3 в порушення Закону України «Про іпотеку» безпідставно оформлено право власності на майнову частку ОСОБА_4, оскільки відносно останньої не була розпочата процедура банкрутства, а також банком не скеровувалися письмові вимоги про порушеня умов договору, що підтверджується рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.04.2012 року, тобто ОСОБА_3 зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, діючи всупереч передбачених законодавством процедурі, незаконно перереєструвала права власності на 41 % адміністративного будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 та належав на праві приватної власності ОСОБА_4, що призвело до незаконного вилучення із приватної власності ОСОБА_4 майна та перехід його у власність ВАТ «Держаний ощадний банк України» та заподіяло ОСОБА_4 збитків на суму 884370 грн., що станом на 2010 рік в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімумів доходів громадян і є тяжкими наслідками. ОСОБА_3 достовірно знаючи та усвідомлюючи те, що частина майна, яке є предметом іпотеки, належить не ВАТ «Львіввська ПМК - 7», а ОСОБА_4, а тому на нього не може бути звернено стягнення у відповідності до вимог ч.2 ст.33 Закону України «Про іпотеку», діючи умисно, з метою протиправного та безоплатного вилучення майна ОСОБА_4, вартістю 884370 грн., шляхом обману, всупереч передбаченій чинним законодавством процедурі, внесла в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» заяву №905 від 17.12.2010 року, у якій просила провести державну реєстрацію права власності на адміністративний будинок площею 598,7 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1, яке було в іпотеці згідно договору про іпотеку від 28.12.2007 року. За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 22.12.2010 р. ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» оформлено право власності за ВАТ «Державний ощадний банк України» на вищевказане майно, яке належало ВАТ «Львівська ПМК - 7» та ОСОБА_4
Таким чином ОСОБА_3 будучи керуючою філією - Пустомитівське відділення №6381 ВАТ «Державний ощадний банк України», а отже й правомочною розпоряджатися майном ОСОБА_4, шляхом обману, що полягав у наданні адресу ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» заяви щодо реєстрації права власності на усе майно, яке було предметом договору іпотеки, незаконно обернула майно ОСОБА_4, яке легітимно перебувало в віданні ВАТ «Державний ощадний банк України» в користь Товариства, що заподіяло ОСОБА_5 збитків на суму вартості вказаного майна, а саме на 884 370 грн., що є особливо великим розміром,
Постановою Галицького районного суду м.Львова від 10.06.2013р. скаргу ОСОБА_3 задоволено. Постанову ст.прокурора відділу управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Львівської оласті Броневицького С.С. від 01.08.2012 р. якою порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, скасовано.
При цьому місцевий суд покликався на те, що постанова про порушення кримінальної справи була винесена слідчим передчасно, при цьому не було перевірено та не досліджено в повній мірі дійсні обставини справи та не надано їм належної правової оцінки, що суперечить основним принципам і нормам КПК України, зокрема судом встановлено, що право власності на майно ОСОБА_4 оформлено 22.12.2010р. не за заявою ОСОБА_3, а за заявою банку, як юридичної особи, підписано іншими особами. Крім цього, рішення про звернення стягнення, в користь Банку, на предмет іпотеки в позасудовому порядку, з метою погашення кредитної заборгованості, приймалось кредитним комітетом Львівського облуправління. Також не надано належної оцінки рішенню Пустомитівського районного суду від 17.04.2012р., яке прямо вказує на наявність цивільно-правових відносин між Банком та ОСОБА_4, ВАТ «ПМК- 7» та не містять даних про ознаки злочину в діях ОСОБА_3
Крім того постанова про порушення кримінальної справи не відповідає вимогам ст.98 КПК України, оскільки замість зазначення приводів та підстав для порушення кримінальної справи, наводиться лише опис неперевірених належним чином подій та обставин, що не свідчить з відповідною переконливістью про наявність складу злочину та необхідністю порушення кримінальної справи.
За таких обставин суд прийшов до переконання, що на час порушення кримінальної справи не було достатніх приводів та підстав для її порушення, рішення про порушення кримінальної справи прийнято передчасно, без належної перевірки та дослідження обставин справи і надання їм відповідної правової оцінки, тобто за відсутності достатніх даних для порушення кримінальної справи.
В апеляції прокурор покликається на те, що приводом до порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення ознак складу вказаного злочину прокурором, підставами для порушення кримінальної справи стали достатні дані, що містяться в матеріалах дослідчої перевірки, а саме копії договору іпотеки нерухомого майна від 28.12.2007р., ухвалі господарського суду Львівської області від 17.05.2010р., заяви ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про оформлення права власності на нерухоме майно, лист ОУП ЛОР «БТІ та ЕО» щодо підстав оформлення права власності на нерухоме майно ОСОБА_4, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та іншими матеріалами.
Судом безпідставно не визнано приводів та підстав, зазначених у постанові про порушення кримінальної справи, адже в постанові зазначено, які саме діяння вчинені ОСОБА_3 призвели до незаконного обернення майна ОСОБА_4 в користь Банку.
Також прокурор вважає, що суд при винесенні постанови фактично надав оцінку доказової бази, яка знаходилась в матеріалах справи і вирішив її по суті, хоча предметом розгляду такої категорії справ є лише приводи та підстави до її порушення, чим вийшов за межі судового розгляду.
Просить згадану постанову суду скасувати, справу скерувати на новий судовий розгляд в іншому складі суду в суд першої інстанції.
Заслухавши доповідача, думку прокурора Смілевського М.Л. на підтримання доводів апеляції, міркування ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_1, які просили залишити постанову місцевого суду без змін , обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст.94 п.2 КПК України, кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
У відповідності до ст.98 КПК України при наявності приводів і підстав зазначених у статті 94 КПК України, прокурор, орган дізнання або суд зобов"язаний винести постанову про порушення кримінальної справи.
У відповідності до ст.236-8 КПК України, суд при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи , перевіряє наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови.
Суд першої інстанції, перевіривши у встановленому порядку приводи і підстави для винесення оскаржуваної постанови, порядок винесення такої представником органу досудового слідства, прийшов до вірного висновку про скасування постанови слідчого про порушення кримінальної справи.
На думку колегії суддів, оскаржуване рішення є достатньо мотивованим наявністю в матеріалах справи рішень Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.04.2012 року, Апеляційного суду Львівської області від 04.12.2012 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.03.2013 року, які вказують на наявність цивільно-правових відносин між ОСОБА_4 та ВАТ «Державний ощадний банк України», ВАТ «Львівська ПМК №7». Також судом вірно встановлено, що заява про зміну власності на майно ОСОБА_4 була оформлена Банком, а не ОСОБА_3, підписана іншою особою, за рішенням кредитного комітету Львівського обласного управління.
Висновок суду першої інстанції про те, що слідством не встановлено достатньо даних, які б свідчили про наявність підстав до порушення кримінальної справи відносно особи ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, є обґрунтованим і не спростовується доводами апеляції прокурора у справі.
З врахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляція прокурора, який брав участь у суді першої інстанції не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2013 року, якою скаргу ОСОБА_3 задоволено, постанову ст.прокурора відділу управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Львівської області Броневицького С.С. від 01.08.2012 р. про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України скасовано, залишити без змін, а апеляцію прокурора у справі - без задоволення.
Головуючий:
Судді: