Справа № 183/2234/13-ц
№ 2/183/2251/13
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
26.06.2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Березюк В.В.,
при секретарі Тен І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій» про стягнення заробітної плати, виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій», яким просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій» на його користь нараховану, однак невиплачену заробітну плату в розмірі 9 886,38 гривень; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.02.2013 року по 31.03.2013 року в сумі 6 841,82 гривень; а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій» на його користь моральну шкоду в розмірі 5 000,00 гривень.
В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що з 05.05.2011 року він працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій» на посаді начальника відділу охорони праці.
Наказом №12 від 08.02.2013 року його було звільнено з роботи за власним бажанням. Він вимушений був звільнитися через заборгованість по заробітній платі. Крім того, після звільнення, розрахунок з ним проведений не був.
Згідно довідки, виданої ТОВ «Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій», станом на 14.02.2013 року, заборгованість по заробітній платі складала 9 886,38 гривень, яку він просить стягнути з відповідача. Крім того, посилаючись на ст. 117 КЗпП просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.02.2013 року по 31.03.2013 року в сумі 6 841,82 гривень, виходячи з розрахунку того, що його середньоденний заробіток за час роботи складав 201,23 гривень. І, зокрема, просив стягнути моральну шкоду в сумі 5 000,00 гривень, яка йому спричинена несвоєчасним розрахунком, оскільки він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом 3-ї групи та має неповнолітню доньку, яка також маж статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, однак через невиплату йому заробітної плати, він був позбавлений можливості матеріально забезпечувати себе та свою дитину, що вплинуло на його нормальний спосіб життя, та спричинило душевні страждання та хвилювання.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, надавши суду заяву, якою просив суд розглянути справу у свою відсутність, задовольнити позов у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового
засідання, в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, а тому, суд з погодження позивача на підставі ст.224 ЦПК провів заочний розгляд справи.
Враховуючи, що сторони в судове засідання не з'явились, на підставі ст.197 ЦПК України, фіксування процесу технічними засобами не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
ОСОБА_1 з 05.05.2011 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій» на посаді начальника відділу охорони праці, що стверджується наданою копією його трудової книжки (а.с.9).
Наказом №12 від 08.02.2013 року його було звільнено з роботи за власним бажанням. Він вимушений був звільнитися через заборгованість по заробітній платі (а.с. 9-об).
Після звільнення, розрахунок з ним проведений не був, нарахована заробітна пласта виплачена не була, що стверджується відповідною Довідкою (а.с.10).
Згідно довідки, виданої ТОВ «Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій», станом на 14.02.2013 року, заборгованість по заробітній платі склала 9 886,38 гривень (а.с.10).
Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України сторони повинні доводити ті обставини, на які вони посилаються під час своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому виходячи, із положень ст. 57 ЦПК України фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вимоги ст. 116, 117 КЗпП України, на які позивач посилається, як на підставу свого позову, надають право працівнику на отримання нарахованої та невиплаченої заробітної плати.
Крім того, посилаючись на ст. 117 КЗпП позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.02.2013 року по 31.03.2013 року в сумі 6 841,82 гривень, виходячи з розрахунку того, що його середньоденний заробіток за час роботи складав 201,23 гривень.
Суд приймає надану відповідачем довідку про заробітну плату позивача за останні шість календарних місяців роботи, оскільки вона відповідає вимогам, встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 «Про затвердження положення Порядку обчислення середньої заробітної плати», тому суд вважає за необхідне взяти до уваги надану позивачем довідку про однодобовий розмір його заробітку, який складає 201,23 грн. (а.с. 8).
При цьому суд погоджується з наданм позивачем розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу і, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 6 841,82 гривень.
І, зокрема, згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.6-7), інвалідом 3-ї групи (а.с.3) та має неповнолітню доньку, яка також має статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.4-5).
Відповідач порушив вимоги трудового законодавства по відношенню до позивача, а тому
він має право на відшкодування моральної шкоди, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд також керується постановами Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Методичними рекомендаціями про відшкодування моральної шкоди (лист Міністерства Юстиції України № 35-13/797 від 13.05.2004 року.
З врахуванням обставин справи суд, виходячи з принципів розумності та справедливості вважає, що діями відповідача позивачу дійсно була спричинена моральна шкода, яка виразилась у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки він був позбавлений можливості матеріально забезпечити себе та свою неповнолітню доньку, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача спричинену моральну шкоду, однак у меншому розмірі, з урахуванням характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, їх тривалості і вважає за необхідне стягнути з відповідача суму, розміром 2 000,00 гривень, що є достатньою у даній спірній ситуації.
Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати на користь держави судовий збір у розмірі 229,60 грн.
Керуючись ст.ст. 116, 117 232, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 88, 213-215, 224 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій» про стягнення заробітної плати та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій» на користь ОСОБА_1 нараховану, однак невиплачену заробітну плату в розмірі 9 886,38 гривень (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень, 38 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 6 841,82 гривень (шість тисяч вісімсот сорок одну гривню, 82 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2 000,00 гривень (дві тисячі гривень).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод залізобетонних виробів і конструкцій» на користь держави судовий збір у розмірі 229,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою ним протягом 10 днів з моменту отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд в десятиденний термін після його проголошення, а особи, що не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В.Березюк