АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8466/13 Справа № 429/12633/12 Головуючий у 1 й інстанції - Бондаренко В.М. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 45

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі - Новицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Відділ державної реєстрації речових прав нерухомого майна та їх обтяжень реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції, Відділ Держкомагенства у м. Павлограді Дніпропетровської області, про захист права власності, відновлення становища, яке існувало до порушення

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, Зобов'язано ОСОБА_3 перенести залізобетонний забір, який розташований між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_1 на 0,39 м вглиб земельної ділянки № 8 таким чином, щоб сторона земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2, яка вказана у Державному акті поворотними точками А та Б дорівнювала - 17,04 м, а сторона земельної ділянки, яка вказана у Державному акті поворотними точками В та Г дорівнювала - 17,12 м. Також судом було вирішено питання про розподіл судових витрат по справі (а.с. 126-128). Додатковим рішення від 05 липня 2013 року в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 143).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновку суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 132-134).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що позивач є власником та землекористувачем земельної ділянки розміром 0,0614 га відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 579440 від 30.05.2007 року, на якій розташований недобудований житловий будинок АДРЕСА_2, а відповідач є землекористувачем суміжної земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1. Відповідно до акту від 12.03.2013 року, який було затверджено рішенням Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 16.04.2013 року комісією з питань розгляду земельних спорів було здійснено перевірку дотриманні вимог земельного законодавства щодо встановлення розмірів земельних ділянок землекористувачів за зазначеними адресами. Обміром встановлено, що ширина земельної ділянки, яка належить позивачу по червоній лінії складає 16,65 м, ширина городньої частини складає 17,30, що не відповідає розмірам вказаним у Державному акті (зменшення по стороні вказаними у Державному акті поворотними точками А та Б на 0,39 м (17,04 м - 16,65 м = 0,39 м). Розмір земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні відповідача становить: ширина земельної ділянки по червовій лінії - 17,23 м., відстань від житлового будинку № 8 до суміжної ділянки № 6 складає 0,97 м. Порушень дотримання вимог земельного законодавства щодо встановлення розмірів земельних ділянок інших суміжних землекористувачів судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що апелянт - відповідач по справі, оскаржує рішення суду в частині задоволення позовних вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що позивач реалізує своє право на користування земельної ділянки виходячи з її розмірів, які вказані у Державному акті на право власності на земельну ділянку, що є пріоритетним від технічної документації, наданої відповідачем на земельну ділянку, яка знаходиться в його користуванні.

Вказані висновки суду 1 інстанції відповідають нормам матеріального права. Так, згідно з ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі. Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм матеріального права є безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам справи.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача про те, що суд безпідставно стягнув з нього судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову, оскільки, згідно довідки МСЕК від 03.10.2012 року, відповідач дійсно є інвалідом 2 групи, однак вона встановлена йому після подачі позову та сплати позивачем судового збору та надана після розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги щодо не належної оцінки судом 1 інстанції даних, зазначених в його технічному паспорті та геодезичної зйомки, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними, а вказані висновки суду зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідач не скористалася наданими йому правами, не обґрунтував належним чином свої заперечення щодо позовних вимог та не надав суду належних доказів доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: