ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2013 року справа № 919/746/13
Господарський суд міста Севастополя у складі: головуючого судді Грицай О.С., суддів - Сімоходської Д.О., Плієвої Н.Г., при секретарі Григор'євій К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Прокурора Гагарінського району міста Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул. Корчагіна, 16)
в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
до приватного підприємства "Дайв"
(99014, м. Севастополь, вул. Б. Михайлова, 1,кв 56)
за участю:
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції
(98612, АР Крим, м. Ялта, вул. Московська, 45)
про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,
за участю:
прокурора - Шульги А. М - старший прокурор відділу, посвідчення №005749 від 25.09.2012;
представників:
позивача - не прибув;
відповідача - Поротова О. Б - довіреність № б/н від 09.09.2013;
Позднякової М. М - довіреність № б/н від 09.07.2013;
третьої особи - не прибув.
в с т а н о в и в:
У липні 2013 року прокурор Гагарінського району міста Севастополя, виступаючи в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Дайв" про розірвання договору оренди земельної ділянки розташованої на східному краю прибережної смуги парку Перемоги у м. Севастополі та повернення Севастопольській міській Раді земельну ділянку площею 0, 0313 га.
Ухвалою суду від 02.07.2013 порушено провадження у справі №919/746/13, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію та призначений розгляд справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складеного Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією встановлено, що приватне підприємство "Дайв" здійснює нецільове використання частини земельної ділянки площею 0,004 га, розташованої на східному краю прибережної смуги парку Перемоги у м. Севастополі шляхом здійснення будівництва одноповерхової кам'яної будівлі при обмежені права на капітальне будівництво на земельній ділянці переданої в оренду.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що посилання прокурора на план-схему земельної ділянки, не є належним доказом так як відсутня прив'язка до меж міста, кадастровий номер, опис, де знаходиться дана земельна ділянка, дата та час складання даного плану і т.п. Фактично, частина території, вказана як самовільно зайнята приватним підприємством "Дайв" не використовувалась і не використовується відповідачем, а одноповерхова будівля є приміщенням рятувальної станції (а.с 63-64).
05.08.2013 від представника Севастопольської міської Ради надійшло письмове пояснення стосовно позовної заяви, відповідно до якої останній зазначив, що розірвання договорів оренди без наявності рішення Севастопольської міської Ради, прийнятого на пленарному засіданні, є втручанням в виключні повноваження місцевого органу самоврядування, що може привести до порушення прав власника землі. Крім того, вважає, що направлення позову щодо розірвання договорів оренди земельної ділянки від 21.04.2003 №22 , укладеного між приватним підприємством "Дайв" та Севастопольською міською Радою є завчасним, та таким, що подано з перевищенням повноважень органом прокуратури щодо звернення до господарського суду в інтересах держави (а.с 40-42).
З пояснень прокурора Гагарінського району міста Севастополя вбачається, що відповідно до технічного паспорту будівлі Дайвінг центру по вул. Набережна парку Перемоги №21 у м. Севастополі, вказана будівля має площу 0,0047 га, знаходиться на самовільно зайнятій земельній ділянці та самовільно збудована (а.с 67-68).
Ухвалою суду від 20.08.2013 продовжено строк вирішення справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 10.09.2013.
Ухвалою суду від 10.09.2013 вирішено розглядати справу колегіально (а.с 139-140).
Справа розглядалась у судових засіданнях 15.07.2013, 05.08.2013, 20.08.2013, 10.09.2013 та 26.09.2013.
У судовому засіданні 26.09.2013 прокурор позовні вимоги підтримував просив їх задовольнити та надав акт державної інспекції сільського господарства України з якого вбачається, що відповідачем не порушено умов договору та земельного законодавства.
Представники відповідача позовні вимоги не визнавали просили у позові відмовити.
Судом було поставлено на обговорення питання про залучення третьої особи інспекції сільського господарства України, проте прокурор та представники відповідача заперечували стосовно залучення інспекції сільського господарства України в якості третьої особи.
У судове засідання не з'явились представники позивача та третьої особи, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Крім того, позивач та третя особа не позбавлені права направити у судове засідання іншого представника.
Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представників сторін не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Крім викладеного судом встановлено, 07.03.2003 року між Севастопольською міською Радою (далі -орендодавець) та приватним підприємством "Дайв" (далі - орендар) був укладений договір оренди землі (далі -договір).
Пунктом 1.1 договору орендодавець у відповідності з рішенням Севастопольської міської Ради № 164 від 13.09.2002 передає, а орендар приймає у тимчасове володіння земельну ділянку площею 0,0313 га,розташовану на східному краю прибережної смуги парку Перемоги в Гагарінському районі Севастополі для розміщення бази підводного плавання дітей-інвалідів без права капітального будівництва.
Земельна ділянка площею 0,0313 га, вказана в п.1.1 цього договору, передається в оренду з ціллю розміщення бази підводного плавання дітей-інвалідів без права капітального будівництва (пункт 1.4 договору).
Пунктом 1.5 договору, передбачено, що договір укладений строком до 01.12.2007 року з моменту державної реєстрації цього договору.
Додатковою угодою від 18.12.2007 р. про внесення змін в договір оренди земельної ділянки п 1.5 було викладено в наступній редакції: «Цей договір укладений строком до 01.12.2017 р» (а.с 13-15).
Крім, вищевикладеного судом також встановлено, що 16-17 травня 2013 року на підставі наказу від 08.05.2013 №260 Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією було перевірено дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами на підставі чого було видано акт (а.с 18-27).
Відповідно акту від 16.05.2013 яким завершено перевірку 17.05.2013 встановлено, що ПП «Дайв» здійснює нецільове використання частини земельної ділянки площею не менш 0,004 га, шляхом здійснення будівництва одноповерхової кам'яної будівлі при обмеженні права на капітальне будівництво на зазначеній земельній ділянці згідно з п.2 рішення Севастопольської міської Ради № 164 від 13.09.2002 та п. 1.1 договору оренди земельної ділянки від 07.03.2003, також ПП «Дайв» здійснило самовільне зайняття земельної ділянки водного фонду шляхом огорожі пляжної зони металевої решітки від паркану до урізу води, що в свою чергу унеможливлює доступ громадян до моря та використовує для влаштування басейну та бетонованого спуску до моря (а.с 18-27).
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на акт №247 перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 25.09.2013 державної інспекції сільського господарства України з якого вбачається, що земельна ділянка на підставі рішення Севастопольської міської Ради №164 від 13.09.2002 надана в оренду ПП «Дайв» - для дітей інвалідів без права капітального будівництва з віднесенням до категорії земель рекреації (а.с 153-158). На підставі даного рішення між Севастопольською міською Радою та ПП «Дайв» укладено відповідний договір оренди. Фактична місцевість площа земельної ділянки відповідає розмірам земельної ділянки, що надана згідно укладеного договору оренди. Використовується згідно її цільовому призначенню. Біля даної земельної ділянки знаходиться кам'яна одноповерхова будівля, яка знаходиться по за межами землекористування ПП «Дайв». Таким чином, на момент проведення перевірки порушень діючого земельного законодавства не встановлено.
Згідно із статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.
Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основа національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної, приватної власності.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
До земельних належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, які регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-III (зі змінами та доповненнями), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування унормований статтею 123 Земельного кодексу України.
За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до положень статі 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Згідно ст. ст 24, 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.
Орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не порушувались умови договору зокрема, відсутні докази використання земельної ділянки за нецільовим призначенням.
Положеннями ст. 19 Закону України "Про охорону земель" встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Судом встановлено, що актом перевірки №247 дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 25 вересня 2013 не встановлено самовільне зайняття приватним підприємством «Дайв» земельної ділянки площею 0,0313 га.
В матеріалах справи наявний паспорт на ділянку землекористування (а.с 53), з якого вбачається, що приватне підприємство «Дайв» здійснило відвід земельної ділянки площею 0,0313 га для розміщення бази підводного плавання дітей-інвалідів на землях рекреаційного призначення, з якого вбачається, що на ньому відсутні капітальні споруди.
У судовому засіданні прокурор просив не приймати до уваги надану суду копію технічного паспорту, оскільки остання суперечить іншим доказам у справі. Крім того, вищенаведений паспорт не є безумовною підставою встановлення нецільового використання частини земельної ділянки відповідачем. З паспорту вбачається самовільне зайняття земель, що не є предметом дослідження у цій справі, оскільки вимоги прокурора стосуються розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав нецільового використання частини земельної ділянки.
Наявний в матеріалах справи акт №511/ю від 15.05.2013 не приймається судом в якості доказу у справі, оскільки останній суперечить поясненням прокурора та іншим доказам, наявним у матеріалах справи.
У судовому засіданні 26.09.2013 прокурором було надано суду акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, станом на час розгляду справи у суді, з якого вбачається виконання відповідачем вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем нецільового використання земельної ділянки площею не менше 0,004 га, так само, відсутні докази здійснення будівництва одноповерхової кам'яної будівлі; прокурором не було доведено невиконання відповідачем обов'язків передбачених ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі», а також наявності інших підстав для розірвання договору оренди у судовому порядку, у зв'язку з наведеним у цій вимозі, суд відмовляє.
Оскільки, вимога про зобов'язання повернути Севастопольській міській Раді земельну ділянку площею 0,0313 га, яка розташована на східному краю прибережної смуги парку Перемоги у м. Севастополі шляхом знесення одноповерхової кам'яної будівлі та приведення її у придатний для використання стан є похідною від вимоги щодо розірвання договору у її задоволенні також слід відмовити.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її власнику -Севастопольській міській Раді, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 27.09.2013 року.
Головуючий суддя О.С. Грицай
Суддя підпи с Д.О. Сімоходська
Суддя Н.Г. Плієва