Провадження по справі № 2/260/1001/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді Данилюк О.С.,

при секретарі Гефтер П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в обґрунтування своїх вимог вказавши, що 29 грудня 2012 року між ними виник правочин позики коштів, за умовами якого він передав відповідачу 10 000 гривень та золотий ланцюжок вагою 50 грамів і додатково 6 грамів золота, які вона зобов'язалася повернути до 15 лютого 2013 року. У підтвердження отримання відповідачем коштів і золота та прийняття зобов'язання їх повернути в обумовлений строк, нею була надана відповідна розписка, в якій зазначено сторони зобов'язання, передана грошова сума та золото, строк повернення отриманого та особистий підпис відповідача ОСОБА_2 Зазначив, що таким чином між ними був укладений договір позики, що обумовлюється досягнутою ними згодою стосовно всіх умов договору позики та наданою ОСОБА_2 розпискою. Втім, станом на 10 квітня 2013 рік ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором не виконала. Крім того вказав, що відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. А також вказав, що за приписами ст. 23 Цивільного Кодексу України він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, яка оцінена ним у 5 000 гривень. У зв'язку з цим просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь борг за правочином позики у сумі 34 827, 60 грн. та три відсотки річних за прострочення сплати боргу за період з 15.02.2013р. по 10.04.2013р. у сумі 15 421,86 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу в його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, своїх заперечень до суду не надіслала, хоча була належним чином повідомлена про день, час та місце судового розгляду справи шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем її проживання, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, у зв'язку з чим зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши та вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, встановлено, що 29 грудня 2012 року відповідач ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 в борг під розписку 10 000 гривень та 50 грамів золота у виробі, а також 6 грамів лому золота, що підтверджується оригіналом розписки, яка міститься у матеріалах справи (а.с. 15). Термін повернення позики сплинув 15 лютого 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З урахуванням викладеного суд вважає, що між сторонами був укладений договір позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому в ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України зазначено, що якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Станом на 10 квітня 2013 рік відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором позики не виконала.

Відповідно до повідомлення Національного Банку України від 10.04.2013 року вартість 10 унцій золота складає 125689.93 гривень. Враховуючи, що відповідність 10 унції до грамів дорівнює 283,5 грамів, вартість 1 граму золота становить 443,35 гривень із розрахунку 125689,93 : 283,5.

Отже, оскільки відповідач повинен був повернути позивачу 56 грамів золота, вартість якого у грошовому еквіваленті з урахуванням повідомлення НБУ від 10.04.2013 року становить 24 827,60 гривень, а також додатково суму у розмірі 10 000 гривень, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 34 827,60 гривень (24 827,60 + 10 000).

Суд погоджується з міркуваннями позивача та вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами з надання позики, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Тому, виходячи з юридичної природи правовідносин, що склались між сторонами, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Так, проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, три проценти річних, про які заявив позивач, є наслідком невиконання відповідачем ОСОБА_2 грошового зобов'язання і повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Так, 3% річних розраховується за формулою: С х 3% х Д : 365 : 100%, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Нарахування 3% на суму заборгованості, що виникла за період з 16 лютого 2013 року по 10 квітня 2013 року у розмірі 34 827,60 грн., розраховується наступним чином: 34 827,60 х 3% х 54 : 365 : 100 % та становить 154,58 грн., у зв'язку з чим в цій частині позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням на користь позивача загальної суму з урахуванням 3% на суму заборгованості в розмірі 34 982,18 грн. (34 827,60 +154,58)

Крім того, в позовній заяві позивач вказує, що неповерненням відповідачем суми боргу йому завдано моральної шкоди, яку він оцінив у 5 000 грн. Втім, суд вважає зазначену вимогу позивача такою, що не ґрунтується на законі, оскільки за вимогами цивільного законодавства України моральна шкода, завдана порушенням зобов'язання, яке складає зміст цивільно-правового договору, відшкодовується лише у випадках, прямо передбачених законом. Разом з тим, правовідносини, що склались між сторонами, а саме договір позики, відшкодування моральної шкоди не передбачають, через що у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині необхідно відмовити.

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 386, 75 грн., що відповідатиме вимогам ч. 3 ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 526, 545, 625; 1046; 1047, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215, 224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 34 827 гривень 60 копійок, 3% річних за прострочення сплати боргу з 16 лютого 2013 року по 10 квітня 2013 року у розмірі 154 гривні 58 копійок, а також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 386 гривень 75 копійок, а всього 35 368 (тридцять п'ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 93 копійки.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: