ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" липня 2006 р. | 15:10 | Справа № 7/260/06 |
м. Миколаїв
За позовом: Вознесенського міськрайонного центру зайнятості, 56500, Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул.Жовтневої революції, 97
до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Возко”, 56500, Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул.Жовтневої революції, 287
про: стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2078,78 грн.
Суддя Семенчук Н.О.
Секретар судового засідання Ячміньова Л.В.
Представники:
Від позивача | Морозов О.О., дов. № 05-16/09 від 06.01.2006 року |
Від відповідача | не з’явився |
СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2078,78 грн. витрат, пов’язаних з перенавчанням колишніх працівників ЗАТ «Возко», а саме: Барліт О.В., Душака В.В., Клочкової Г.В., Коваленка А.М., Оставненка А.В., Поповича О.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вищезазначеним працівникам можливість підвищити кваліфікацію, чи отримати сумісну професію ЗАТ «Возко»не надавалась, це підтверджується даними звітів про вивільнення працівників, які подано відповідачем до центру зайнятості, тому витрати пов’язані з підвищенням їх кваліфікації або професійною перепідготовкою проводяться за рахунок відповідача.
Відповідач надав відзив, в якому проти позовних вимог заперечує, вказує на те, що позовні вимоги є безпідставними, а стягнення коштів за перепідготовку вказаних працівників неправомірне. Зазначає, що відповідач надавав можливість колишнім працівникам отримати роботу без затрат державних коштів на їх перепідготовку, від якої працівники відмовилися. Вказує, що Барліт О.В. працював електромонтером 4 розряду, Душак В.В. працював мездрильником 5 розряду, Клочкова Г.В. працювала приймальником матеріалів 2 розряду, Коваленко А.М., працював мездрильником 5 розряду, Попович О.В., працював мездрильником 5 розряду, що є максимальним для даних професій згідно штатного розкладу ЗАТ «Возко». Оставненко А.В. з 25.03.2002 року працював слюсарем-ремонтником 3 розряду, 05.05.2003 року йому була надана можливість підвищити кваліфікацію та присвоєно 4 розряд. Від дати підвищення розряду до дати звільнення пройшло 2 роки 20 днів, а до дати ознайомлення з наказом про скорочення - 1 рік 10 місяців.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи суд –
в с т а н о в и в:
Барліт О.В., Душак В.В., Клочкова Г.В., Коваленко А.М., Оставненко А.В., Попович О.В. були звільнені відповідачем на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку із скороченням чисельності (штату) працівників.
26.07.2005 року Барліт О.В. звернувся до позивача з питання про сприяння в працевлаштуванні і 26.07.2005 року було надано статус безробітного, Душаку В.В., Коваленко А.М., Попович О.В. надано статус безробітного 12.05.2005 року, Клочковів Г.В. надано статус безробітного 26.05.2005 року, Оставненко А.В. надано статус безробітного 02.06.2005 року.
У зв’язку з неможливістю працевлаштувати вищевказаних осіб за професіями, з яких вони були вивільнені із-за відсутності відповідних вакансій на ринку праці, позивач направив вищезазначених безробітних на професійне навчання до Південної академії підвищення кваліфікації кадрів Міністерства промислової політики України.
Загальний розмір витрат, пов’язаних з навчанням, згідно розрахунку позивача 2078,78 грн., які позивач просить стягнути з відповідача посилаючись на п. 4 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення».
Позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
ЗАТ «Возко»є платником страхових внесків до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Згідно п. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття –система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Страхові внески, що сплачуються ЗАТ «Возко»до Фонду загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття є джерелом формування коштів Фонду (ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).
Відповідно п. 2 ст. 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»одним із видів соціальних послуг є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація.
П. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що кошти Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених ст. 7 цього Закону.
Одночасно п. 4 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що якщо протягом двох років, які передують вивільненю, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію за попереднім місцем роботи і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи організації, з яких вивільнено працівника.
Ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», встановлено що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.
Отже з моменту набрання чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» норми всіх нормативно-правових актів, що йому суперечили не застосовуються, у тому числі і п. 4 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-ХІІ.
Враховуючи вищевикладене, фінансування витрат пов’язаних з перенавчанням колишніх працівників ЗАТ «Возко»під час безробіття повинно здійснюватись за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а не коштів ЗАТ «Возко».
За таких обставин позовні вимоги не обгрунтовані, та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 160-163, 167, 254 КАСУ господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя | Н.О.Семенчук |