НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 183/2221/13-ц
№ 2/183/2245/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.07.2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Березюк В.В.,
при секретарі Тен І.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Іваниченко І.В.,
прокурора Плохої Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ м.Дніпропетровська, Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління ДАІ м.Дніпропетровська, Головного управління державної казначейської служби України, яким просив стягнути з відповідача заподіяну матеріальну та моральну шкоду.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 12.12.2010 року ІДПС БДПС УДАІ м.Дніпропетровська Сагайдик Д.Л. відносно нього винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 425,00 гривень. Зазначений штраф ним було сплачено 15.12.2010 року.
Винесенням необґрунтованої та незаконної, на його думку, постанови ІДПС БДПС УДАІ м.Дніпропетровська Сагайдик Д.Л. йому було спричинено нервовий стрес, на ґрунті якого він потрапив до урологічного відділення шостої міської лікарні, де перебував на стаціонарному лікуванні в період з 13.12.2010 року по 29.12.2010 року.
28.07.2011 року, він звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом, який 24.10.2011 року було задоволено, постанову про накладення на нього штрафу у розмірі 425,00 гривень - скасовано.
Вважає, що протиправними діями ІДПС БДПС УДАІ у м.Дніпропетровську йому спричинена матеріальна шкода, яка полягає у витратах на лікування, що склали 7 989,00 гривень (7 950,00 - витрати на лікування + 39,00 гривень - витрати на довідку УДАІ), моральна шкода, яка полягає у перенесених стражданнях, пов'язаних із загостренням хронічного захворювання, яку просив стягнути з відповідача, а також просив повернути 425,00 сплаченого штрафу та 229,41 гривень судового збору.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, мотивуючи їх обставинами, викладеними у позовній заяві, просив їх задовольнити.
Прокурор Плоха Л.І. проти позову заперечувала, зазначивши, що в судовому засіданні не доведено, що загострення хронічного захворювання пов'язано з протиправними діями співробітника ДАІ, як недоведена і моральна шкода. Щодо повернення штрафу, то ця вимога справедлива, однак вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки суду не
надано доказів того, що позивач звертався до відповідних органів задля повернення суми штрафу, а йому було відмовлено. Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області - Іваниченко І.В. проти позову заперечувала, зазначивши, що вони взагалі є неналежним відповідачем по справі, оскільки не зрозуміло, які саме права позивача були порушені Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області. Крім того, їх організація не прибуткова, а тому з них не можуть бути стягнуті кошти. Просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Представник Управління ДАІ м.Дніпропетровська в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, причин неявки суду не повідомив (а.с.39).
Суд, вислухавши думку прокурора, сторін по справі, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 12.12.2010 року ІДПС БДПС УДАІ м.Дніпропетровська Сагайдик Д.Л. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 425,00 гривень. Зазначений штраф ОСОБА_1 було сплачено 15.12.2010 року (а.с.8).
13.12.2010 року ОСОБА_1 потрапив до урологічного відділення шостої міської лікарні, де перебував на стаціонарному лікуванні в період з 13.12.2010 року по 29.12.2010 року (а.с.4-7).
Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.10.2011 року, постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 425,00 гривень - скасовано (а.с.3).
Згідно Довідки УДАІ, за яку позивачем було сплачено 39,00 гривень (а.с.9), станом на 11.04.2011 року, відомості про порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, відсутні (а.с.10).
Відповідно до п. 4 ст. 2, п. 5 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (далі - Закон) у разі закриття справи про адміністративне правопорушення громадянин має право на відшкодування моральної шкоди.
Наведений Закон України про відшкодування шкоди з держави пов'язує виникнення у реабілітованого громадянина права на відшкодування шкоди одночасно з наявністю як підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, так і умовами виникнення права на його відшкодування.
Умовою для відшкодування шкоди є постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення. Проте підставою виникнення права на відшкодування шкоди є незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт (ч. 1 ст. 1176 ЦК України). Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що до позивача було застосовано стягнення у вигляді адміністративного штрафу.
Ураховуючи наведене, у даному випадку застосуванню підлягає ч. 6 ст. 1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній особі, унаслідок іншої незаконної дії чи незаконного рішення органу дізнання, відшкодовується на загальних підставах.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч.1 яких, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суду не надано доказів того, що неправомірними діями ІДПС БДПС УДАІ м.Дніпропетровська Сагайдик Д.Л. ОСОБА_1 було завдано майнової шкоди.
ОСОБА_1 дійсно поніс витрати на лікування хронічного урологічного захворювання, однак в судовому засіданні не встановлено, що загострення зазначеного урологічного захворювання, пов'язано саме з фактом складання у відношенні ОСОБА_1 постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того, загальні підстави відшкодування шкоди, передбачають її відшкодування за наявності вини.
Незалежно від вини, шкода відшкодовується виключно у випадках передбачених законом.
Суду не надано доказів винної поведінки ІДПС БДПС УДАІ м.Дніпропетровська Сагайдик Д.Л., окрім постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.10.2011 року, якою скасовано Постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1, якою вина співробітника УДАІ не встановлена.
А тому, вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування та оплати довідки, задоволенню не підлягають.
З цих же підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
Зокрема, всі позовні вимоги матеріального характеру, позивачем пред'явлені до Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, яке є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки, як зазначалося вище, загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч.1 яких, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі, рішеннями, діями або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків згідно зі ст. 1172 ЦК України покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових правовідносинах.
Однак ОСОБА_1, зазначивши УДАІ м.Дніпропетровська в числі відповідачів, вимог до нього не пред'явив.
Щодо сплаченого штрафу, то він підлягає поверненню, однак суду не надано доказів того, що з цього питання у позивача виник спір, який підлягає вирішенню в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.10,60, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, Законом України"Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", суд,-
в и р і ш и в:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління ДАІ м.Дніпропетровська, Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суду в десятиденний термін після його проголошення. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутніми під час
проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Березюк В.В.