ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
14.12.06р. | Справа № 33/273-06 |
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Європак”, м. Дніпропетровськ
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Вільногірське скло”, м. Вільногірськ Дніпропетровської області
про: стягнення 8963 грн. 67 коп.
Суддя Разіна Т.І.
Представники:
від позивача: представник Мудрій О.В. за довіреністю № 6 від 01.11.06.
від відповідача: не явився
в засіданні приймали участь: -
Суть спору:
Подано позов про стягнення з відповідача 8963 грн. 67 коп., в т.ч. –8721 грн. 85 коп. вартість несплаченої продукції, 174 грн. 43 коп. інфляційних, 67 грн. 39 коп. три проценти річних та судові витрати по справі.
Вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 15\116-06 від 15.05.06 року в частині розрахунків.
Представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити в заявленій сумі.
Відповідач відзив на позов та документи на виконання ухвали суду не надав, доводи позивача не спростував. Про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Встановив:
15 травня 2006 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 15/116-06, згідно п.1.1. якого продавець (позивач по справі) зобов’язується поставити покупцю товар відповідно до специфікації, в кількості , яка вказана в попередній заявці, а покупець (відповідач по справі) прийняти і оплатити його вартість.
Договір сторони уклали 31.12.2007 року.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Представниками сторін не надано доказів оскарження договору в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи позивач договірні зобов’язання виконав, поставивши товар на суму 8721 грн. 85 коп., доказом поставки та отримання є накладна (а.с. 9-10).
Відповідно до п. п.3.3. договору покупець перераховує грошові кошти продавцю протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю.
Доказів розрахунку за отриману продукцію станом на 14.12.06 відповідач суду не надав.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання
Позивач наполягає на стягненні з відповідача 174 грн. 43 коп. інфляційні та 67 грн. 39 коп. три проценти річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За своєю правовою природою три проценти річних являються окремим видом способу захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.
Перевіривши розрахунок суд приходить до висновку про задоволення інфляційних та 3 процентів річних в заявленій сумі.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 47, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Вільногірське скло” (51700, м. Вільногірськ Дніпропетровської області, вул. Промислова, буд.31; код 30809384) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Європак” (49089, м. Дніпропетровськ , вул. Суворова, 35/17; код 30927646) 8721 грн. 85 коп. заборгованості, 174 грн. 43 коп. інфляційних, 67 грн. 39 коп. три проценти річних; 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя Т. Разіна