9.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2013 року Справа № 812/6485/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мирончук Н.В.

при секретарі судового засідання - Стройній О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Єрмоленка Є.В.

відповідача - Буркової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смавіт» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2013 року № 0000022250, -

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Смавіт» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.07.2013 року № 0000022250.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивачем поштою було отримано акт фактичної перевірки, яка була проведена за місцем знаходження магазину ТОВ «Смавіт» за адресою: АДРЕСА_1. В даному акті було зазначено про наявність порушень п. п. 11, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: невірне програмування назви товару «унітаз», оскільки, на думку перевіряючих, програмування в чеку назви унітазу як «компакт Senta 07 косой», суперечить вимогам законодавства. Також в акті перевірки зазначено, що не були надані накладні на товар, що реалізується. На підставі акту перевірки 11.07.2013р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022250, згідно якого до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 160303,00 грн. Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважає його протиправним з наступних підстав.

Що стосується порушень п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач зазначив, що на підприємстві повністю забезпечено попереднє програмування найменування та цін товарів, про що свідчать висновки акту перевірки, в яких вказано, що в чеку було зазначено найменування унітазу та його ціна. Окремі недоліки такого програмування не становлять складу вищенаведеного правопорушення.

Щодо порушень п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач посилається на те, що облік товарів на ТОВ «Смавіт» ведеться відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», згідно якого запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності. Усі необхідні документи, які підтверджують оприбуткування товарів, зберігаються в офісі підприємства в м. Луганську за місцем реєстрації позивача, та були надані підприємством до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в повному обсязі. Відсутність таких документів на місці торгівлі, на думку позивача, не є порушенням.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, надав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що фахівцями ДПС у Запорізькій області була проведена фактична перевірка ТОВ «Смавіт» за дотриманням порядку проведення розрахунків на складі за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі складеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022250 від 11.07.2013р.. В ході перевірки було встановлено порушення п. п. 11, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: позивачем не було надано відомостей інвентаризації ТМЦ, накладні на внутрішнє переміщення, накладні на придбаний товар, накладні на реалізуємий товар. Під час перевірки матеріально відповідальна особа, адміністратор магазину ОСОБА_4 підтвердила відсутність таких документів та пояснила, що вони зберігаються в бухгалтерії позивача за адресою м. Луганськ, вул. Мопра, 36а.

На думку відповідача, відсутність первинних документів на отримання (внутрішнє переміщення) товару у магазині з зазначенням кількості товару та вартості реалізації, унеможливлює встановлення кількості товару, переданого на реалізацію ТОВ «Смавіт» на господарську одиницю за адресою: АДРЕСА_1, а тому, на думку відповідача, є порушенням встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Смавіт» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.01.2011 за №13821070003018110, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.(а. с. 15).

Позивач перебуває на податковому обліку в Ленінській ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області з 19.01.2011р. та зареєстрований за №111 (а. с. 17).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2013р., відповідно до наказу ДПС у Запорізькій області від 18.04.2013р. №259 (а. с. 44) та направлення №315 від 18.04.2013р. (а. с. 45), було проведено фактичну перевірку позивача за дотриманням порядку проведення розрахунків на складі за адресою: АДРЕСА_1, про що було 26.04.2013р. складено акт. (а. с. 6-7), згідно якого виявлено порушення:

- п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - порушення режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, а саме у фіскальному чеку товар «Унітаз» було зазначено як «Компакт Senta-07 (косой)»;

- п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання у сумі 80109,00 грн.

На зазначений вище акт перевірки, позивачем були подані заперечення та надано необхідні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій (а. с. 9).

Відповідно до листа Головного управління Міндоходів у Луганській області від 01.07.2013р. №876/10/08-01-22-1314 щодо надання відповіді на заперечення, висновки акту перевірки від 26.04.2013р. залишені без змін (а. с. 61-62).

На підставі акту перевірки Ленінською ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, 11.07.2013р. було винесено податкове повідомлення - рішення №0000022250 (а. с. 11), згідно якого позивачу визначено суму штрафних санкцій в розмірі 160303,00 грн. Розмір нарахованої штрафної санкції підтверджено розрахунком суми штрафної санкції (а. с. 59).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, окрім іншого, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII зі змінами та доповненнями, рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон №265), реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. п. 11, 12 ст. 3 Закону №265, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Як встановлено в судовому засіданні, під час проведення перевірки магазину, було знято фактичні залишки ТМЦ на загальну суму 80109,00 грн., які знаходились за місцем реалізації у магазині (а. с. 49) та складено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ) (а. с. 50).

Відповідно до ст. 6 Закону №265, облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджено Наказ Міністерства фінансів України 20.10.99 № 246, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044, Запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності.

Відповідно до наказу ТОВ «Самвіт» від 03.01.2013р. №1-1 «Про організацію роботи бухгалтерського обліку документообігу на роздрібних торгівельних об'єктах (магазинах)», на підприємстві організовано аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей в наступному порядку: в бухгалтерії - зведення обліку залишків товарів та матеріалів в сумарному кількісному вигляді, на торгівельних точках - прийом товару здійснюється на підставі внутрішніх переміщень. Оригінали документів зберігаються в офісі (а. с. 35).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_5 01.04.2013р. було укладено договір оренди нерухомого майна, а саме: частина нежитлового приміщення А-2 №24, нежилі приміщення А-1 №№20, 25, А-5 №№17, 19, нежиле приміщення 9 підвалу №1, 2, 14, 15, 16, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. (а. с. 83-84).

На підтвердження факту оприбуткування товарів позивачем до матеріалів справи були надані належним чином завірені копії накладних на внутрішнє переміщення товарів, згідно з якими товар передавався до магазину (а.с. 29-34), видаткові накладні на придбання товарів (а. с. 36-40).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо невірного програмування позивачем в чеку назви товару «унітаз» як «компакт Senta 07 косой», оскільки такий недолік програмування не становить складу правопорушення, передбаченого Законом №265.

Відповідно до ст. 20 Закону №265, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу положення зазначеної статті, суд приходить до висновку, що даною статтею передбачена відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не їх наявність за місцем реалізації.

Крім того, суд звертає увагу на те, що діючим законодавством не передбачений порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 11.07.2013р. №0000022250 про застосування до ТОВ "Смавіт" штрафної санкції у розмірі 160303,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ПП ТОВ "Смавіт" сплачені ним судові витрати у розмірі 1603,03 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Смавіт» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.07.2013 року № 0000022250, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області № 0000022250 від 11.07.2013 року на суму 160303грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смавіт" судовий збір в розмірі 1603,03 грн. (одна тисяча шістсот три гривні 03 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 27 вересня 2013 року.

Суддя Н.В. Мирончук