Справа № 415/2921/13-к

Провадження № 11кп/782/944/13

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Батяшової Л.О.

суддів Вербицького В.В., Люклянчук В.Ф.,

при секретарі: Григорян І.І.

За участю прокурора: Мазепіної М.В.

Захисника: ОСОБА_1

Обвинуваченого: ОСОБА_2

Перекладача: ОСОБА_3

27 вересня 2013 року розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Луганську кримінальне провадження за апеляційними скаргами

обвинуваченого ОСОБА_2

прокурора прокуратури міста Лисичанська Луганської області Сичова В.М.

на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 24 травня 2013 року,

В с т а н о в и в :

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ленінграда, РФ, громадянина РФ, працюючого в ТОВ „Циркобалт", не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_2, проживаючого в АДРЕСА_1

визнано винним у скоєні злочинів та призначено покарання:

за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк три років 6 міс.;

за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суровим, визначено ОСОБА_2 остаточне покарання - у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 міс.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набуття вироком законної сили, залишено попередній - у вигляді тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислено з 06 березня 2013 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 489 грн. 44 коп. за проведення судово-товарознавчої експертизи.

Питання про речові докази вирішені відповідно до ст. 100 КПК України.

Ухвалою Лисичанського міськрайсуду Луганської області від 10.06.2013 року ОСОБА_2 зараховано в строк відбування покарання один день - за досудове тримання під вартою 05 березня 2013 року.

Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 признано винуватим в тім, що

1 епізод

03 березня 2013 року, приблизно о 20 годині, обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, в районі адміністративної будівлі ЛРНУ, по проспекту Леніна м. Лисичанська та маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, завдавши, підбігши ззаду до потерпілого ОСОБА_5 та завдавши йому два удари кулаком по голові, від яких той впав на землю, відчувши фізичну біль, що є насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, умисно, відкрито викрав мобільний телефон марки HTS модель „ А310 е Explorer" ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 600 грн., та гроші в сумі 600 грн., спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму в розмірі 1200 грн.

2 епізод

04 березня 2013 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, в районі будинку № 131 по проспекту Леніна м. Лисичанська, та маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, завдавши сумкою, що знаходилася у нього в руці, потерпілому ОСОБА_6, підбігши ззаду, два удари в область шиї та один удар в область плеча, заподіявши останньому фізичний біль, що є насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, умисно, повторно, намагався відкрито, вириваючи з рук ОСОБА_6 поліетиленовий пакет, вартістю 3 грн. з будівельним лазерним рівнем, вартістю 300 грн.., пакетом насіння, вартістю 2 грн. 50 коп., портмоне, вартістю 50 грн., не довівши злочин до кінця з причин, не залежних від його волі, оскільки потерпілий здійснивши опір, попередив викрадення належного йому майна.

На цей вирок подані апеляційні скарги

Апеляційна скарга прокурора Сичова В.М. відкликана.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2, просить апеляційну інстанцію застосувати відносно нього ст.. 75 КК України, так як при призначені покарання суд першої інстанції не врахував стан його здоров'я, а саме: він має статус ВІЛ інфікованого, у нього встановлено діагноз - гепатит С, він не може надати документи що підтверджують його хвороби, однак він щиро сердечно розкаявся у скоєному. У СІЗО його стан здоров'я погіршився.

Також, він вказує, що суд першої інстанції при кваліфікуванні його дій в основу звинувачення поклав показання свідків, які дали неправдиві покази, вважає, що на них чинили тиск працівники міліції, оскільки свідки наркозалежні.

В доповненні до апеляції апелянт вказує на те, що йому не була вручена копія вироку, суд розглянув справу у спрощеному варіанті, однак з ним не було укладено досудову угоду, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 302, п.1, п.2 ч. 3 ст. 302 КПК України. Йому не було надано перекладача відповідної кваліфікації, при закрити справи відсутній перекладач та захисник.

Після доповіді суддею-доповідачем змісту оскарженого вироку, доводів, викладених в апеляційних скаргах були вислухані:

- обвинувачений ОСОБА_7. в поясненнях, судових дебатах та останньому слові підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просить вирок суду скасувати та постановити в апеляційній інстанції свій вирок, застосувати відносно нього ст. 75 КК України і обрати покарання не пов'язане з позбавленням волі; кваліфікацію своїх дій не оспорює;

- захисник ОСОБА_1- підтримала доводи обвинуваченого частково у частині того, що при закритті справи була присутня також був і перекладач.

- прокурор, який в поясненнях та в судових дебатах підтвердив, що відмовляється від апеляційної скарги, вважає, що вирок суду є законним і обґрунтованим, не має підстав для задоволення скарги обвинуваченого, окрім того, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України учасники кримінального провадження не мають права оскаржувати фактичні обставини в апеляційній інстанції, так як погодилися з вимогами даного Закону при слуханні справи.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, обвинуваченого, захисника, вивчивши матеріали справи і обговоривши законність і обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

На думку колегії суддів, вимоги цього закону судом першої інстанції виконані.

Висновок суду про винність обвинуваченого ОСОБА_2-

- у відкритому викрадені чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого/ ч. 2 ст. 186 КК України/, та в незакінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, яке виявилось у не вчиненні особою дій, які вважались за необхідне для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від волі останнього, повторно/ ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України/ на думку колегії суддів є законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Як вбачається з журналу судового засідання, обвинувачений ОСОБА_2 свою провину визнав повністю, щиро покаявся, матеріальна шкода потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відшкодована шляхом повернення викраденого.

Згідно з журналу судового засідання від 24.05.2013року, а також з прослуханої при апеляційному розгляді аудіо запису від 24.05.2013 року дане кримінальне провадження розглянуто в порядку ст.. 349 КПК України. Учасникам кримінального провадження були роз'яснені вимоги даного закону. Вимоги даного закону обвинуваченому були роз'яснені за допомогою перекладача ОСОБА_8 , про що свідчить прослухана технічна запис ведення судового процесу.

/т. 3 а.с. 28-29/

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України , якщо обвинувачений повністю визнає свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчинено їм діяння, а прокурор, потерпілий не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин суд вправі визнати недоцільним дослідження доказів. При цьому суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, переконатися в добровільності їх позиції та роз'яснити їм, що у такому випаду вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Всі ці обставини нашли своє відображення в аудіо запису від 24.05.2013 року, який був прослуханий у апеляційній інстанції.

З урахуванням вищевикладеного доводи обвинуваченого. про те, що суд першої інстанції необґрунтовано поклав в основу вироку свідчення свідків, які на його думку, були під тиском працівників міліції, колегія суддів вважає необґрунтованими, тому на стадії апеляційного розгляду обвинувачений не має права оскаржувати фактичні обставини справи.

Доводи обвинуваченого про те, що перекладач, який був у нього на стадії досудового розслідування і в суді д не є професіоналом, колегія суддів вважає необґрунтованими.

В матеріалах кримінального провадження є постанова слідчого про залучення у якості перекладача - ОСОБА_8, а також є копія диплома на її ім'я, згідно з якого вона 23.07.1971 року закінчила Єлецький державний педагогічній інститут по кваліфікації вчитель російської літератури та язика

/т. 1 а.с. 75, 76/

Затвердження у апеляції, що обвинуваченому не вручалася копія вироку з перекладом на російську мову спростовується наявної у справі розпискою, яка написана ОСОБА_2 власноруч, де він вказує, що отримав копію вироку російською мовою.

/т. 2 а.с. 32/.

Затвердження ОСОБА_2 у апеляції на те, що закриття справи було без захисника та перекладача спростовується протоколами про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 24.04.2013 року, згідно з якими ОСОБА_2 ознайомився с матеріалами кримінального провадження, доповнень та клопотань не має у присутності перекладача ОСОБА_8/ т. 1 ас. 119/

Захисник ОСОБА_1/т. 1 а.с. 120 / також 24.04.2013 р. ознайомлена з матеріалами розслідування.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.. 12 КК України ч. 2 ст. 186 КК України класифікується як тяжкий злочин.

При дослідженні особистості обвинуваченого ОСОБА_2. суд першої інстанції врахував те, що він на території України до кримінальної відповідальності не притягувався, займається суспільно-корисною працею у РФ, по місту тимчасового проживання характеризується позитивно.

В якості обставин, що пом'якшують покарання суд врахував щире каяття в суді, визнання провини, стан здоров'я , наявність декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахування його активної допомоги щодо розкриттю злочину, відсутність тяжких наслідків від скоєного, суд першої інстанції застосував вимоги ст.. 69 КК України, та призначив ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 186 КК України.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд першої інстанції визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Суд першої інстанції виходячи з викладеного, прийшов к обґрунтованому висновку про те, що перевиховання ОСОБА_2 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому призначив йому покарання із застосуванням ст.. 69 КК України.

Колегій суддів не вбачає підстав для застосування ст..75 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404,407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 24 травня 2013 року стосовно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186; ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

С у д д і :

______________ ________________ _______________

Батяшова Л.О. Вербицький В.В. Люклянчук В.Ф.