ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11.12.06р. | Справа № А36/430 |
за позовом Товарства з обмеженою відповідальністю "Автомир-Транс", м.Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.11.2006р. №00008312302/0
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання Гриценко О.І.
Представники сторін:
від позивача Журавлев О.А. довіреність № 7 від 11.10.2006р.
Огреніч С.О. протокол від 10.05.2006р. директор
від відповідача Конько О.С. довіреність № 25896/10/10-0 від 30.12.2005р.
Рибалова В.О. довіреність № 17379/10/10-005 від 17.08.2006р.
СУТЬ СПОРУ:
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №00008312302/0 від 01.11.2006р.
Відповідач у запереченнях на позов пояснив, що позов не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем проведено планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.06.2006р., перевірка ПДВ проводилась за період з 01.04.2005р. по 31.08.2006р. за результатами якої складено акт №1842/23-1-31950868/ДСК від 27.10.2006р.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення №00008312302/0 від 01.11.2006р., яким позивачу визначено податкове зобов”язання з податку на додану вартість усього 68502грн., в т.ч. 50650грн. за основним платежем та 17852грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Нарахування спірного податкового зобов’язання повзується з наступним.
Перевіркою встановлено, що в порушення п.11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) підприємством до складу податкового кредиту у липні 2006 року віднесено податок у сумі 26 563 грн. та у серпні 2006 року - 24087 грн. При перевірці правильності заповнення податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року та серпень 2006 року встановлено, що до податкового кредиту у рядку 12.2 "погашені податкові векселі, що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному періоді" підприємством було віднесено суми ПДВ за податкові векселя видані органам митного контролю у червні 2006 р. № 65306856950238 від 27.06.2006р., строк погашення 26.07.2006 р. та у липні 2006 р. № 65306856950239 від 26.07.2006р., строк погашення 24.08.2006 р. відповідно у сумі 26 563 грн. та 24087 грн., які не були погашені підприємством в термін встановлений законодавством.
Відповідно до п.11.5 ст. 11 вказаного Закону платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку. Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.
Якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.
Крім того, відповідно до абз. 7 п.11.5 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.
Відповідно до п.1.8 вказаного Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Порядок підтвердження суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено пп.7.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Він передбачає здійснення податковим органом документальної невиїзної (камеральної) перевірки та позапланової виїзної перевірки (документальної) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Позивачем не надано доказів встановленого вказаною правовою нормою підтвердження податковим органом суми бюджетного відшкодування яка обліковувалась в особовому рахунку позивача.
Відповідно до визначення, наданого в Методичних рекомендаціях щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів, викладених в листі ДПА України від 22.12.2005 N 25595/7/16-1517 {Із змінами, внесеними згідно з Листом ДПА України N 16071/7/16-1517 від 29.08.2006} підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування (далі - сума бюджетного відшкодування) - сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки.
Сторонами не надано суду доказів підтвердження актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки суми податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування і яка обліковувалась на особовому рахунку позивача у спірний період.
Крім того, сам лише факт обліку в особовому рахунку суми переплати з податку не може бути доказом того, що це є підтверджена податковим органом суму бюджетного відшкодування, оскільки як вже зазначалося вище, податковий орган зобов’язаний вносити до особового рахунку суми як податкових зобов'язань та кредиту, заявлених платником податку у податкових деклараціях без здіснення іх перевірки під час прийняття податкових декларацій.
Отже, законодавець обумовив виконання абз. 7 п.11.5 Закону України «Про податок на додану вартість» саме виконанням диспозиції вказаної правової норми - підтвердженням саме податковим органом, а не визначенням її платником податку у податковій декларації чи обліку у особовому рахунку, суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, на підставі викладеного та з врахуванням положень Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1997 р. N 1104, суд прийшов до висновку, що відповідачем правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.П.Кожан
Дата складення постанови у повному обсязі- 15.12.2006р.