Номер провадження № 11-кп/785/318/13
Головуючий у першій інстанції Куркан М. М.
Доповідач Мастюк П. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.09.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді - Мастюка П.І.,
суддів - Толкаченко О.О., Слободяника І.К.,
при секретарі - Задерей О.О.,
за участю: прокурора - Корнишева І.Л.,
обвинуваченого - ОСОБА_2,
захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
потерпілих - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_5 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 липня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Одеса, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, маючий на утриманні двох малолітніх дітей, працюючий робітником ВАТ «Одесакомунсервіс», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,
засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.
У відповідності до ст.76 КК України покладені наступні зобов'язання:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
У відшкодування процесуальних витрат стягнуто з ОСОБА_2 не користь держави в особі Одеського науково дослідницького інституту судових експертиз 1888 грн. 40 коп.
ВСТАНОВИЛА:
Вказаним вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 24 жовтня 2012 р., приблизно в 11 годин 20 хвилин, керуючи на підставі шляхового листа автомобілем «MAN LKW M 44», р/н НОМЕР_1, належним ТОВ «Одескомунсервіс» рухався по середньому ряду автодороги «Одеса - Білгород-Дністровськ», в напрямку м. Б-Дністровськ. Ділянка дороги, по якій рухався названий вище автомобіль має двосторонній рух, по три смуги руху в кожному напрямку, з дорожньою огорожею, яка розділяє зустрічні транспортні потоки. Видимість в напрямку руху була добра.
При русі між 9 та 10 км. вказаної вище автодороги, ОСОБА_2 відволікся від керування автомобілем, внаслідок чого допустив зіткнення з попереду стоячим автомобілем ГАЗ-33021, р/н НОМЕР_2, який знаходився на полосі руху автомобіля, яким керував ОСОБА_2 В результаті зіткнення автомобіль ГАЗ 33021 здійснив рух вперед та скоїв наїзд на водія вказаного автомобіля ОСОБА_8, який знаходився попереду автомобіля ГАЗ 33021. У подальшому автомобіль під керуванням ОСОБА_2 здійснив наїзд на дорожню огорожу, яка розділяє зустрічні транспортні потоки та перекинувся на бік.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав відкриту черепно-мозкову травму у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, крововилив під м'які мозкові оболонки півкуль мозку і мозочка, забиття головного мозку, крововилив в шлуночки головного мозку, набряк головного мозку. Від отриманих вищевказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_8 загинув на місці пригоди.
Смерть ОСОБА_8 знаходиться у прямому причинному зв'язку з порушенням обвинуваченим ОСОБА_2 наступних пунктів Правил дорожнього руху України:
-п.2.3 п/п б, з якого вбачається, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним у дорозі.
-п.12.1, з якого слідує, що при виборі в встановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен врахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
- п.12.3, з якого слідує, що при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів до зниження швидкості або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_5 з підстав помилкового застосування норм матеріального і процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без застосування ст.75 КК України, тобто призначити реальне покарання. До того ж апелянт просить стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_5 та дружини загиблого - ОСОБА_10 моральну та матеріальну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень.
Обвинуваченим ОСОБА_2 подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він не вбачаючи підстав для її задоволення, просить вирок районного суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення апеляційної скарги потерпілої без задоволення, а вироку суду без змін, захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 які теж виступили проти задоволення апеляційної скарги, потерпілу ОСОБА_5 та її захисника ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без задоволення, а вироку суду без змін з огляду на наступне.
Висновок суду про винність обвинуваченого ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині за обставин зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтується на повно та об'єктивно досліджених в судовому засіданні і належним чином оцінених та наведених у вироку доказах, які зібрані у кримінальному проваджені і не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Кваліфікація дій засудженого по ч.2 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого є правильною, та апелянтом не оскаржується.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд в достатній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, проте скоєне з необережності, суспільну небезпечність вчиненого, дані про особу винного, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: те, що обвинувачений щиросердно кається у вчиненому та раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Обтяжуючих обставин судом не встановлено.
Саме з урахуванням вказаних пом'якшуючих обставин, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_2 покарання в мажах санкції ч. 2 ст. 286 КК України дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування основного покарання та обґрунтовано застосував дію ст. 75 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілої стосовно зобов'язання ОСОБА_2 відшкодувати матеріальну та моральну шкоду в розмірі 300 тисяч гривень, то вони є безпідставними виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно п.3 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Оскільки потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не скористались правом наданим їм ст.128 КПК України та не пред'явили цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 до початку судового розгляду у суді першої інстанції, колегія судів не вбачає законних підстав, передбачених чинним КПК України для задоволення апеляційної скарги у цій частині, а лише може рекомендувати потерпілим звернутися із цивільним позовом до ОСОБА_2 в порядку цивільного судочинства.
Будь-яких даних щодо порушення судом кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність , які могли б стати підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, п.1 ч.1 ст. 407 КПК України колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Одеської області,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 липня 2013 року у відношенні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді апеляційного суду Одеської області:
П.І. Мастюк О.О. Толкаченко І.К. Слободяник
(підпис) (підпис) (підпис)
З оригіналом згідно,
СУДДЯ П.І. Мастюк