У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

18.09.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Демченка С.М. (головуючий),Феєра І.С., Мишинчук Н.С., з участю прокурора Міцовди К.Д., обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника - адвоката ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5, його захисника - адвоката ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_7, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами старшого прокурора прокуратури Воловецького району, підсудного ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_7 на вирок Воловецького районного суду від 15 травня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця,

громадянина України, з неповною вищою

освітою, працюючого сільським головою

Буковецької сільської ради, Воловецького

району, неодруженого, несудимого, маючого

на утриманні одну малолітню дитину,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 121 КК

України на 7 (сім) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття покарання ОСОБА_3 призначено 7 (сім) років позбавлення волі;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця і мешканця АДРЕСА_2, українця,

громадянина України, з середньою освітою,

непрацюючого, неодруженого, несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ч.І ст.69 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття покарання ОСОБА_5 призначено 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, з покладенням на нього обов'язків повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця і мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина

України, з середньою освітою, непрацюючого,

одруженого, маючого на утримання малолітню

дитину, несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_8, звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням на нього обов'язків повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.

Стягнуто з підсудного ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_7 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, та 5 101 (п'ять тисяч сто одну гривню) 08 копійок в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Стягнуто з підсудного ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 2000 (дві тисячі гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 225 грн. 12 коп. судових витрат за проведення автотоварознавчої експертизи.

Речові докази: футболку та штани постановлено повернути власнику ОСОБА_5, електричний ліхтар - власнику ОСОБА_9

За вироком суду, 05 вересня 2011 року, близько 02 години ночі підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння на автобусній зупинці с. Буковець Воловецького району Закарпатської області, умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинили хуліганські дії щодо потерпілого ОСОБА_7, при цьому внаслідок хуліганських дій підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_5, потерпілому ОСОБА_7 спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

Злочини вчинено за таких обставин.

4 вересня 2013 року близько 22-ї години підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_5, та мешканці с. Буковець ОСОБА_10 і ОСОБА_11 поїхали легковим автомобілем до підсудного ОСОБА_5 до с. Підполоззя Воловецького району, де купили шашлики, після чого в смт. Жденієво купили горілку і поїхали в напрямку с. Буковець. Поверталися в темну пору, по дорозі, біля с. Пашковець, їх наздогнав легковий автомобіль під керуванням потерпілого ОСОБА_7, який освітив їх дальнім світлом фар, обігнав їхній автомобіль, а на початку с. Буковець зупинив свій автомобіль посеред дороги. Підсудні поїхали далі, по дорозі підібрали підсудного ОСОБА_8 і зупинилися біля автобусної зупинки с. Буковець, щоб розпити там придбане спиртне.

5 вересня 2011 року, вже близько 02 години ночі, на автобусній зупинці с. Буковець Воловецького району, підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, а також мешканці с. Буковець ОСОБА_10, ОСОБА_11 розпивали спиртні напої. Неподалік від них зупинився легковий автомобіль, з якого вийшов потерпілий ОСОБА_7, без запрошення підійшов до підсудних, які запропонували йому випити, наливши чарку горілки і він приєднався до компанії. Через деякий час між потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_10 виникла суперечка, однією з причин якої стала поведінка самого потерпілого, який починаючи із с. Пашковець слідував за підсудними.

Там потерпілий ОСОБА_7 вступив у суперечку з ОСОБА_10, ображав його і той змушений був залишити компанію. Підсудний ОСОБА_5 відвіз його додому.

В цей час підсудний ОСОБА_3, будучи незадоволеним поведінкою потерпілого пішов до його автомобіля, де спустив на двох правих колесах шини та розбив лобове скло і скло на правій дверці.

Повернувшись, на автобусній зупинці с. Буковець підсудний ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, використовуючи малозначний привід, а саме висловлену потерпілим підозру, що він спустив шини на його автомобілі ВАЗ 2106, що знаходився біля зупинки, разом із підсудними ОСОБА_5 та ОСОБА_8, які також перебували в стані алкогольного сп'яніння, напали на потерпілого ОСОБА_7 та з особливою зухвалістю спричинили йому тілесні ушкодження. При цьому підсудний ОСОБА_8, який підбіг до ОСОБА_7 першим, завдав йому удар кулаком в обличчя, спричинивши потерпілому легке тілесне ушкодження у вигляді синця на обличчі, подальшу участь у злочині припинив через причини, які не залежали від його волі, оскільки потерпілий відштовхнув йог і той, ударившись головою об стінку зупинки, отримав легкі тілесні ушкодження.

Підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 діючи узгоджено між собою, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою, з особливою зухвалістю завдали потерпілому ОСОБА_7 множинні удари кулаками по голові, а після падіння потерпілого, продовжуючи свої насильницькі дії, умисно завдали лежачому на землі потерпілому удари ногами по голові, в грудну клітку та по руках, припинивши побиття ОСОБА_7 тільки при появі на місці події його доньок ОСОБА_9 та ОСОБА_12

Умисними насильницькими діями підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми, відкритої черепно-мозкової травми, множинних переломів черепа, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 784 від 10.10.2011 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення; забою головного мозку середнього ступеня тяжкості, перелому третього ребра та інші, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; а також інші тілесні ушкодження, зокрема синці, садна, гематоми тощо, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.

Внаслідок хуліганських дій підсудним ОСОБА_3 було пошкоджено також легковий автомобіль потерпілого ОСОБА_7 марки ВАЗ 2106 реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому підсудний спустив праві передню і задню шини, та розбив лобове скло і скло передньої правої дверці, заподіявши потерпілому майнову шкоду розміром 1204 гривня 27 копійок.

В апеляціях:

- обвинувач, не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію дій підсудних, порушує питання про зміну вироку з-за м'якості призначеного ОСОБА_5 покарання. Апеляцію мотивує тим, що суд, звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, не дав правової оцінки ступені тяжкості, характеру суспільної небезпечності і обставинам, вчиненого ОСОБА_5, злочину. Крім цього, судом безпідставно застосовано положення ст.69 КК України, оскільки не було враховано, що злочин ОСОБА_5 вчинив у стані алкогольного сп'яніння. Просить призначити ОСОБА_5, покарання за ч. 2 ст. 296 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч.2 ст.121 КК України - 7 років позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 7 років позбавлення волі. В решті вирок суду просить залишити без зміни;

- підсудний ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 в апеляції порушують питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. Стверджують, що пред'явлене обвинувачення в цілому не відповідає вимогам ст.22 КПК України, тобто допущено неповноту та неправильність досудового слідства в частині хуліганських дій з боку самого потерпілого, не встановлено повне коло осіб, які причетні до спричинення середніх та тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7, оскільки доказів, які б підтверджували обвинувачення ОСОБА_3 судом не добуто і не встановлено.

- потерпілий ОСОБА_7 вказує на те, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та кваліфікувавши дії ОСОБА_3, ОСОБА_5., ОСОБА_8, призначив ОСОБА_5 м'яке покарання, яке не відповідає даним про його особу і є несправедливим до нього. Зазначає, що при призначенні покарання, суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_5 свою вину повністю не визнав, на досудовому слідстві давав неправдиві показання, чим перешкоджав слідству у встановленні істини. Просить вирок постановлений в частині призначення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 296, ч.2 ст.121 КК України покарання скасувати та постановити новий, призначивши йому за вчинення цих злочинів покарання без застосування ст.75 КК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, виступи:

- прокурора, яка подану апеляцію підтримала частково, просила вирок суду скасувати, як необґрунтований та незаконний і направити справу на новий судовий розгляд, підтримала апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 повністю, а апеляцію потерпілого ОСОБА_7 частково;

- обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4, які повністю підтримали свою апеляцію, просили таку задовольнити, вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, підтримали виступ прокурора повністю, а апеляцію ОСОБА_7 - частково;

- потерпілого ОСОБА_7, який повністю підтримав свою апеляцію та апеляцію прокурора, просив вирок в частині призначення покарання ОСОБА_5 скасувати і призначити йому більш суворе покарання, а в іншій частині залишити вирок без змін, не погодився з виступом прокурора в апеляційному суді та апеляцією обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 і просив такі залишити без задоволення;

- пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6., які просили всі апеляції залишити без задоволення, а вирок суду без змін;

провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши останнє слово ОСОБА_3 та ОСОБА_5, колегія суддів приходить до висновку про незаконність даного вироку і необхідність направлення справи на новий судовий розгляд з наступних підстав.

Допитані під час часткового судового слідства в апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_3 вину не визнав і пояснив, що давно знаходиться в неприязних відносинах з потерпілим ОСОБА_7 та його донькою ОСОБА_12 Крім того, поведінка потерпілого вечером 4 вересня та вночі 5 вересня 2011 року привела до сварки з ним, іншими обвинуваченими та з ОСОБА_10 Стверджує, що умислу порушувати громадський порядок, нанести тілесні ушкодження та пошкодити транспортний засіб потерпілого у нього не було і цього він не робив. Будучи обутим у резинові тапочки ( в'єтнамки), не міг заподіяти ушкодження такої тяжкості. Вважає, що саме через неприязні відносини з ним потерпілий та дві його доньки вказують на нього, як на особу, що вчинила цей злочин.

Обвинувачений ОСОБА_5 в апеляційному суді пояснив, що визнає вину частково, так як під час бійки на автобусній зупинці в ніч на 05 вересня 2011 року дійсно ударив потерпілого ОСОБА_7, але обутим ногами і руками по голові його не бив і тяжкі тілесні ушкодження не заподіював. Стверджує, що умислу порушувати громадський порядок і заподіяти тяжкі тілесні ушкодження потерпілого у нього не було. Вважає що бійка з потерпілим на зупинці виникла саме із-за поведінки останнього, який і спровокував їх на таку.

Потерпілий ОСОБА_7 апеляційному суду пояснив що повністю підтримує покази дані на досудовому слідстві та в суді першої інстанції, доповнити їх не бажає і просить задовольнити його апеляційну скаргу.

З досліджених в апеляційному суді під час судового слідства висновків судово-медичних експертиз №784 та №94 ( а. с. 17-22, 31-36 т. 3) вбачається що у потерпілого ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді ВЧМТ: Множинних переломів черепа втиснутий імпресійний в правій лобній ділянці з переходом на орбіту та багато уламковий втиснутий депресійний в правій тім'яній ділянці виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізмі дії, якими могли бути обуті ноги сторонньої людини та предмети, на які вказує потерпілий ( дерев'яні палиці). По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час пригоди , що відбувалася 04. 09. 2011 року. Дані тілесні ушкодження були небезпечними для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою, згідно п. 2.1.3. (а, б) «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у вигляді вшитих ран голови є наслідком надання ОСОБА_7 кваліфікованої медичної допомоги. ОСОБА_7 нанесено не менше 7 - ми ударів у різні ділянки тіла. Виключена можливість щоб вищевказані тілесні ушкодження гр. ОСОБА_7 отримав внаслідок падіння з висоти власного зросту на тверде покриття. Не виключена можливість виникнення вищевказаних тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_7 в ніч із 04.09 на 05.09.2011 року.

Згідно зі ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку має містити, насамперед, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотиви. У цій частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочину, а після цього - докази покладені судом в обґрунтування свої висновків. При цьому необхідно точно обґрунтувати обвинувачення конкретними доказами не лише кожному підсудному, а й по кожному епізоду обвинувачення, визнаного судом доведеним. Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, які стверджують чи оспорюють обвинувачення. Мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у співставленні ознак установленого судом злочинного діяння та ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновків про їх відповідність.

Даний вирок не відповідає цим вимогам закону. Його зміст викладено не коректно, із зайвим описом обставин, які не мають відношення до складу інкримінованих обвинуваченим правопорушень, без необхідного обґрунтування по кожному епізоду обвинувачення та повного аналізу доказів, що його доводить або спростовує, без зазначення всіх кваліфікуючих ознак неправомірних дій, в яких обвинувачують вказаних осіб.

Так, суд залишив поза увагою таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочинів групою осіб, яка органом досудового слідства інкримінована всім трьом обвинуваченим, жодним словом не згадав про таку у вироку, що ставить під сумнів правильність кваліфікації дій останніх за частиною другою відповідних статей. При цьому залишилось не зрозумілим, доведено в суді обвинувачення в цій частині, чи не доведено.

Засуджуючи ОСОБА_3 і стягуючи з нього матеріальну шкоду за пошкодження автомобіля потерпілого, суд не обґрунтував своє рішення і не навів жодного доказу, який би підтвердив цей факт.

Вважаючи доведеними обставини вчинених злочинів, які ґрунтуються на показах потерпілого і не визнаються обвинуваченими, суд у вироку не навів, крім підтримання ним цивільного позову, покази ОСОБА_7, що робить вирок незрозумілим і позбавляє апеляційний суд можливості перевірити його правильність, проаналізувати та дати оцінку. І це при тому, що частину з них обвинувачені та деякі свідки називали неправдивими, а частину надуманими.

Перевіривши у вироку досліджені у судовому засіданні докази, суд не проаналізував, не зазначив, які саме бере до уваги і чому, а які не бере, і побудував свої висновки на доказах, що суперечать один одному. Наприклад, підсудні і свідки кажуть, що потерпілий вживав спиртне протягом дня до вчинення злочинів щодо нього, а судом цим обставинам ніякої оцінки не надано. Вони же стверджують, а потерпілий це не заперечує, що бійка виникла із-за сварки і неприязних відносин з потерпілим із-за його поведінки та зневажливого ставлення до обвинувачених під час вживання спиртних напоїв на автобусній зупинці о 2 годині ночі. Не даючи цьому оцінки, суд приходить до висновку, що злочин вчинено з метою порушення громадського порядку, що в свою чергу, обвинувачені заперечували.

Суд не з'ясував у судовому засіданні і не зазначив у вироку характер дій та ступінь участі у вчиненому злочину кожного з обвинувачених, ким саме, яким чином, скільки і куди були нанесені ними удари потерпілому. Не з'ясував, зазначивши, що застосування дерев'яних палок під час бійки не доведено, можливість нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому обвинуваченим ОСОБА_3, який був обутий, як стверджує ОСОБА_12 ( а. с. 86 т. 5 ) та інші, у резинові тапочки ( «в'єтнамки»). Це також ставить під сумнів правильність кваліфікації дій обвинувачених.

Зазначена у вироку дата вчинення злочину не відповідає даті зазначеній в обвинуваченні та матеріалах справи.

Наведене свідчить про неповноту та необ'єктивність судового слідства, наявність не усунутих судом суперечностей при встановленні фактичних обставин справи, а їх сукупність - про необґрунтованість висновків суду першої інстанції та незаконність постановленого вироку.

Отже, доводи апеляційної скарги в частині скасування вироку є підставними, такий слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому, наведене дає підстави застосувати положення ч. 2 ст. 365 КПК України про те, що якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення і скасувати весь вирок, в даному випадку, і в частині засудження ОСОБА_8

Прохання апеляцій про постановлення нового вироку не може бути задоволено з наведених вище підстав.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно усунути вказані порушення закону, всебічно, повно і об'єктивно дослідити обставини справи, ретельно перевірити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, перевірити версії обвинувачених щодо їх ролі у вчиненні інкримінованих їм злочинів, в тому числі шляхом допиту експертів про можливість заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому взутими у резинові тапочки ногами, а при необхідності призначити проведення додаткової експертизи, врахувати доводи апеляційних скарг і, в залежності від встановленого, постановити обґрунтоване та законне судове рішення.

При доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину в обсязі пред'явленого обвинувачення, вважати призначене йому за цим вироком покарання зам'ягким.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 задовольнити, а апеляції потерпілого ОСОБА_7 та прокурора задовольнити частково.

Вирок Воловецького районного суду від 15 травня 2013 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Запобіжні заходи щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 залишити попередній - підписку про невиїзд.

Судді: