Справа № 285/4022/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2013 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді……………Літвин О.О.

при секретарі………………. Гром Л.В.

з участю: представника позивача……..ОСОБА_2

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_4

про стягнення збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з нього на його користь 19 065 грн. 81 коп. та судові витрати в сумі 2 729 грн. 40 коп.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням суду від 14.12.2011 року, яке набрало чинності, з відповідача на його користь стягнуто 25 569 грн. 74 коп. боргу за договором позики. В подальшому було відкрито виконавче провадження, однак на даний час рішення суду не виконано і відповідач ухиляється від його виконання і повернення йому грошових коштів.

На підставі ст. 625 ЦК України просив стягнути з відповідача 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 1 273 грн. 59 коп., моментом виконання якого вважає день винесення рішення суду, тобто 14.12.2011 року.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позики та рішення суду, зазнав збитків на загальну суму 7 792 грн. 22 коп., які полягають у виплаті ним банку комісії на суму 787 грн. 01 коп. за користування кредитними коштами з 29.04.2011 року по 16.04.2013 року, та упущена вигода в сумі 7 005 грн. 21 коп., які він міг би отримати, вклавши кошти в банківську установу на депозитний рахунок.

Внаслідок неправомірних дій відповідача зазнав моральної шкоди, яку оцінює в 10 000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув.

Враховуючи те, що про час і місце судового розгляду він був повідомлений, однак про причини неявки суду не повідомив, заперечення проти позову не подав, суд вважає за можливе ухвалити рішення заочно на підставі наявних доказів у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредитору завдані цим збитки.

Збитки визначаються з вирахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимог кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми врегульовано ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію - передати майно, виконати роботу, сплатити гроші, тощо.

Судом встановлено, що між сторонами мали місце договірні стосунки.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14.12.2011 року стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 22 000 грн. боргу за договором позички, 222 грн. 41 коп. трьох відсотків річних, 5 грн.06 коп. інфляційних, 3 000 грн. витрат на правову допомогу та 342 грн. 27 коп. судових витрат, а всього 25 569 грн. 74 коп. /а.с.8/

Порядок звернення судових рішень до виконання встановлений положеннями розділу VI ЦПК України, який передбачає виконання судових рішень за правилами спеціальної норми права, а саме: Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

03.01.2012 року рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду набрало законної сили та на його підставі видано виконавчий лист, який було передано з метою примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві і 14.09.2012 року відкрито виконавче провадження /а.с.28/.

За таких обставин, після ухвалення рішення про стягнення коштів з відповідача та звернення даного рішення до примусового виконання, між сторонами по справі виникли правовідносини, що регулюються законодавством України про виконавче провадження.

Згідно ст.1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій органів посадових осіб, зазначених в Законі, спрямованих на примусове виконання рішення судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюють на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до нього та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають виконанню.

У вказаному виконавчому провадженні сторони по справі є сторонами у виконавчому провадженні, а саме: відповідач ОСОБА_4 - є боржником, а позивач ОСОБА_3 - є стягувачем. Виконавче провадження не закінчено та не закрито у порядку, встановленому Законом, а тому суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення Закону.

Статтею 88 Закону визначенні підстави та порядок притягнення до відповідальності боржника у виконавчому провадженні за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення Закону. Таким чином, обсяг та порядок притягнення до відповідальності відповідача у справі, як боржника у виконавчому провадженні, встановленого вимогами саме цієї статті - спеціальної норми права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів тому, що він реалізував свої права стягувача у виконавчому провадженні. У судовому засіданні представник позивача особисто надав пояснення про те, що зі скаргами з приводу тривалого невиконання виконавчого листа, позивач не звертався.

Крім того, чинним законодавством України відповідальність за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України на стадії виконання судового рішення про стягнення боргу невстановлена.

Враховуючи те, що після ухвалення судом рішення і набрання ним чинності, правовідносини сторін зі сфери вирішення спору переходять до стадії виконання рішення, порядок якого врегульований Законом, суд приходить до висновку що на стадію виконання рішення суду положення глави 51 ЦК України про правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання не розповсюджується, і не можуть розповсюджуватися взагалі, виходячи з відносин які виникли між сторонами, а тому підстави для покладання на відповідача відповідальності передбаченою даною главою, за період часу після постановлення рішення і до отримання позивачем стягнутих коштів - відсутні.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, то суд вважає, що вона також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

При обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення реальності тих доходів, які особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на позивача.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Обґрунтовуючи свою вимогу щодо стягнення упущеної вигоди, позивач посилається на те, що він міг вкласти належні йому кошти, які не були вчасно повернуті відповідачем, на депозитний рахунок в банк з реальною можливістю отримати відсотки за вкладом.

Наданий позивачем витяг з веб-порталу Незалежної асоціації банків України /а.с.12/ про розмір депозитних ставок, не підтверджує, на думку суду, факту дійсного його наміру внести на депозитний рахунок кошти.

Покладення на відповідача відповідальності у формі відшкодування збитків за нездійснення свого права суперечить в цілому принципам юридичної відповідальності, що настає за порушення саме зобов'язань.

В ході розгляду справи не встановлено причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, а тому підстави для їх стягнення відсутні.

Оскільки сторони при укладені договору позики не передбачили відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язань, то ці вимоги позивача є безпідставними. Чинне законодавство України, яке регулює відповідні правовідносини також не передбачає відшкодування моральної шкоди, як один із видів відповідальності за порушення умов договору позики.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення або з дня отримання його копії.

Головуюча О.О. Літвин