АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2203/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19 Нестечук Т.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Василенко Л. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Василенко Л. І.

суддів Качан О. В. , Пономаренко В. В.

при секретаріКуцопатра Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 4 червня 2013 року в справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_6 про стягнення коштів за навчання, -

в с т а н о в и л а :

3 квітня 2013 р. Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення коштів за навчання.

В обґрунтування заявлених вимог вказав, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ № 212 о/с від 04.08.2001 р. ОСОБА_6 було зараховано до складу курсантів ХНУВС. 19.11.2001 р. між ХНУВС та ОСОБА_6 укладено угоду про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.

Наказом ХНУВС № 193 о/с від 24.06.2005 р. відповідача було відраховано зі складу курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби.

Наказом ГУМВС України в Черкаській області № 278 о/с від 28.12.2007 р. відповідача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «Є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС.

Інформація про звільнення відповідача надійшла до позивача 10.01.2012 р. листом УМВС України в Черкаській області від 04.01.2012 р.

Посилаючись на п. 2.5, п. 3, п. 7 угоди про підготовку фахівця, укладену між Харківським національним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_6, відповідно до якої, останній зобов'язується у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті, просив суд стягнути з відповідача 6813,76 грн.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 4 червня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Харківський національний університет внутрішніх справ подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

При цьому послався на ті ж підстави, що і в позовній заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що права позивача порушені, проте відповідач просив про застосування позовної давності. З урахуванням того, що позивач пропустив строк позовної давності та не навів поважних причин такого пропуску, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ № 212 о/с від 04.08.2001 р. ОСОБА_6 було зараховано до складу курсантів навчального закладу з 14.08.2001 р.

19.11.2001 р. між Харківським національним університетом внутрішніх та ОСОБА_6 укладено угоду про підготовку фахівців в Університеті внутрішніх справ за державним замовленням, згідно якої ОСОБА_6 зобов'язався відшкодувати вартість навчання в разі його звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до встановленого 3-річного терміну за підставами, передбаченими п. 3 цієї угоди, відшкодувати МВС України витрати за період навчання.

Підпунктом 3.2 п. 3 угоди визначено, що підставою відшкодування МВС України вартості навчання в разі дострокового розірвання угоди є, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни.

Наказом Харківського національного університету внутрішніх № 193 о/с від 24.06.2005 р. відповідача було відраховано зі складу курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби.

Наказом ГУМВС України в Черкаській області № 278 о/с від 28.12.2007 р. дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Звенигородського РВ УМВС ОСОБА_6 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «Є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС - за порушення дисципліни, тобто до закінчення 3-річного терміну, визначеного угодою.

Проаналізувавши наведене суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що права позивача є порушеними.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні ОСОБА_6 просив застосувати позовну давність та відмовити позивачеві у позові у зв'язку з її спливом.

Позивач, в свою чергу, посилався на те, що інформація про звільнення відповідача надійшла до нього 10.01.2012 р. листом УМВС України в Черкаській області від 04.01.2012 р.

Суд першої інстанції враховуючи викладене та те, що угода про підготовку фахівця, укладена між сторонами 19.11.2001 р., набрала чинності з моменту підписання та діяла до 01.07.2008 р. ( п. 11), строк позовної давності закінчився 01.07.2011 р., запит щодо надання приведеної інформації позивачем був направлений за вих. № 7/282 лише 26.12.2011 р., тобто вже після спливу строку позовної давності, позивач не навів поважних причин пропуску строку, при цьому, йому могло бути відомо про порушення його права відповідачем на момент закінчення дії угоди при здійснені належного контролю за проходженням служби відповідача, отже дійшов правильного висновку, що строк для звернення з позовом позивачем пропущений без поважних причин. Беручи до уваги, що відповідач просив застосувати позовну давність, керуючись ст. ст. 256, 257, 260, 261, 267 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Враховуючи те, що посилання апелянта в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягаює відхиленню, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 4 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :