№ справи:122/13245/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Домнікова М.В.
№ провадження:22-ц/190/5532/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Дралла І.Г.,
суддів:Білоусової В.В., Іващенко В.В.,
при секретарі:Почотовій Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договорів дарування недійсними, за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_9, ОСОБА_6 про визнання договорів дарування недійсними, за апеляційними скаргами ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_10 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22 липня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_9 в інтересах своїх неповнолітніх на той час дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про визнання договорів дарування недійсними.
Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які на час звернення до суду з позовом були неповнолітніми, проживають у АДРЕСА_1 з народження, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1. У цій квартирі з 1 липня 1994 року зареєстрований їх батько ОСОБА_9, а з 25 липня 2000 року їх мати ОСОБА_9, яка є позивачкою у справі. Зазначена квартира раніше належала ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, але 21 лютого 2007 року ОСОБА_10 подарував квартиру своєму синові ОСОБА_9 за договором дарування. ОСОБА_10 згоди на відчуження квартири в органах опіки та піклування не отримав чим порушив права неповнолітніх дітей на житло. У липні 2007 року ОСОБА_9 пішов з сім'ї та став проживати окремо, фактично шлюбні відносини між ними припинилися. Щоб ОСОБА_6 не вимагала від ОСОБА_9 сплати аліментів на утримання дітей, останній передав спірну квартиру в дар позивачці, про що свідчить договір дарування від 27 липня 2007 року. При укладанні цього договору не було отримано згоди органу опіки та піклування чим були порушені права неповнолітніх дітей. Крім того цей договір був складений за умови, що позивачка не буде вимагати сплати аліментів. 26 вересня 2009 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_9 був розірваний в судовому порядку. ОСОБА_9 з двома неповнолітніми дітьми залишилася проживати у спірній квартирі. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вважали, що мають на спірну квартиру також право власності. Однак у жовтні 2012 року дізналися, що спірна квартира оформлена за договором дарування тільки на матір. 4 жовтня 2012 року державним виконавцем Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим був накладений арешт на спірну квартиру та обмежено право користування нею. Описане майно передано на відповідальне зберігання сторонній особі. Фактично стала реальна загроза позбавлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 законного права користування квартирою та проживати в ній. Просить суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 21 лютого 2007 року між ОСОБА_10 і ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_12, визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 27 липня 2007 року між ОСОБА_9 і ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_12
ОСОБА_10 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_6 про визнання договорів дарування недійсними.
Вимоги мотивовані тим, що він як член ЖБК НВО «Ефіролія», який сплатив пай, придбав у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. До набуття права власності на дану квартиру він вселив у неї свого сина ОСОБА_9 з невісткою ОСОБА_9, у яких ІНФОРМАЦІЯ_1 народилося два сина, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які проживали у спірній квартирі з часу народження та були зареєстровані в ній 25 липня 2000 року. 21 лютого 2007 року ОСОБА_10 подарував квартиру своєму сину ОСОБА_9 за договором дарування. Він передав квартиру з власною волею, однак за умови, що вона передається в дар не лише синові, а й усій його родині, в тому числі й онукам. Підготовкою документів займався ОСОБА_9, який переконав ОСОБА_10, ввівши його в оману, що зручніше оформити у нотаріуса договір дарування лише між ними, а діти та дружина і так матимуть на квартиру право власності. Проте що при оформлені договору дарування необхідно отримати згоду органу опіки та піклування позивач не знав, а нотаріус такої згоди не вимагав. Також вказує, що договір дарування квартири був укладений ним під впливом помилки. Просить суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 21 лютого 2007 року між ОСОБА_10 і ОСОБА_9, визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 27 липня 2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_9
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відмовлено за необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які досягли повноліття, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги їх матері у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема апелянти посилаються на те, що договорами дарування квартири порушені їх житлові права, як неповнолітніх.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_10 в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема апелянт посилається на те, що договори дарування спірної квартири не відповідають чинному законодавству, а також волі дарувальника ОСОБА_10, який мав намір передати квартиру у власність всій сім'ї сина.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_10, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не обґрунтовані та не засновані на законі. Судом першої інстанції встановлено, що 21 лютого 2007 року між ОСОБА_10 та його сином ОСОБА_9 був укладений договір дарування квартири, за яким ОСОБА_10 подарував а ОСОБА_9 прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1. 27 липня 2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 був укладений договір дарування квартири, за яким ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_6 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1. На час укладання оспорюваних договорів дарування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були неповнолітніми і зареєстровані в зазначеній квартирі з 25 липня 2000 року.
Статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Однак оскільки у даному випадку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є онуками ОСОБА_10, а не його дітьми, і не мають частки у спірній квартирі, то він міг розпоряджатися належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 без попереднього дозволу органу опіки та піклування на проведення відчуження. Також чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того, чи мають право на користування ним інші особи, зокрема неповнолітні, якщо власник не є їх батьком або ж особою, яка замінює батьків. Відповідно до договорів укладених 21 лютого 2007 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 власником спірної квартири став батько неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а за договором укладеним 27 липня 2007 року власником спірної квартири стала мати неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8, у зв'язку з чим права неповнолітніх дітей ніяк не бели порушені. При укладенні договору дарування квартири від 27 липня 2007 року права та інтереси малолітніх осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не змінювались, оскільки майно відчуждалося їх батьком на користь їх матерії, а не на користь сторонній особи. При цьому право користування спірною квартирою, як членів сім'ї власника, за неповнолітніми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 збереглося.
Також в судовому засіданні не було надано належних та допустимих доказів з боку ОСОБА_10 у підтвердження того, що договори дарування були вчинені ОСОБА_10 під впливом помилки, оскільки договір дарування був посвідчений нотаріально і не було перешкод подарувати квартиру всім членам сім'ї ОСОБА_9.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_10 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
Так, довід апеляційних скарг щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки цей довід є необґрунтованим. Судом повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам у справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права. Суд першої інстанції правильно та обґрунтовано врахував всі обставини справи і дійшов вірного висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не засновані на законі.
Посилання апелянтів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на те, що порушені їх права, оскільки при укладанні договорів дарування спірної квартири не було отримано згоду органу опіки та піклування, суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки вони не мають права власності на частки у спірній квартирі, у зв'язку з чим ОСОБА_10, як власник спірної квартири, не мав обов'язку отримати згоду органу опіки та піклування. Житлові права неповнолітніх дітей не були порушені, оскільки право власності на квартиру він дідуся перейшло до батька апелянтів, а потім до їх матері, і вони, як члени сім'ї своєї матері, мають право користуватися квартирою. Від угоди щодо спірної квартири між батьками неповнолітніх дітей, їхні права щодо користування квартирою не змінилися.
Довід про те, що на квартиру звернено стягнення та вона описана державним виконавцем, у зв'язку з боргом ОСОБА_6 перед банком «Фінанси та кредит» в сумі 1 683 052 гривні 48 копійок, суд до уваги прийняти не може, оскільки ця обставина не є підставою для скасування рішення суду і визнання недійсними договорів дарування з наведених у позовних заявах підстав.
Довід ОСОБА_10 про те, що він подарував квартиру сину внаслідок помилки, оскільки мав намір подарувати квартиру всім членам сім'ї сина, суд до уваги взяти не може, оскільки ОСОБА_10 не довів свої позовні вимоги належними, допустимими та переконливими доказами. Договір дарування він уклав 21 лютого 2007 року, а з позовом до суду звернувся у лютому 2013 року після того, як квартира була арештована та описана державним виконавцем. До цього часу він не вважав свої права порушеними достовірно знаючи, що квартиру він подарував тільки сину.
Довід апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема Закон України «Про охорону дитинства», статті 16, 29, 203, 215, 227-230, 717 ЦК України, закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» тощо.
Посилання апелянтів на норми міжнародного права та Конституцію України, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції достовірно встановлено, що житлові права ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не порушені, права власності у спірній квартирі вони не мали та не мають, а питання щодо звернення стягнення на спірну квартиру не є підставою для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційних скарг щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки згідно правил статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.
У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.
Інших доводів, які б свідчили про те, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційні скарги не містять.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційних скарг.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_10 - відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
Дралло І.Г. Білоусова В.В. Іващенко В.В.