№ справи:115/4426/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Дахневич О.Д.

№ провадження:22-ц/190/5962/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Харченко І.О.

суддів:Філатової Є.В. Дралла І.Г.

при секретарі:Почотовій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Іванівської сільської ради АР Крим, ОСОБА_11 про визнання незаконним рішення 8 сесії 24 скликання Іванівської сільської ради від 06 червня 2008 року та державного акту,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_11 - ОСОБА_12, діючого на підставі довіреності, на ухвалу Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

12 серпня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову. Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_11 здійснює будівництво паркану по АДРЕСА_1. Своїми діями ОСОБА_11 порушує право власності на земельну ділянку та жилий будинок, оскільки даний паркан позбавить ОСОБА_6 єдиного проходу до її земельної ділянки та житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1. Ніякої необхідності зводити такий паркан у ОСОБА_11 не має, вона це робить для того, щоб нашкодити ОСОБА_6 Просила заборонити ОСОБА_11 проводити будівельні роботи по зведенню паркану, який перегороджує вихід до АДРЕСА_1, на земельній ділянці, площею 0,0660 га, розташованій в с. Іванівка Сакського району АР Крим, та належній на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 531440 від 18 травня 2009 року.

Ухвалою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2013 року заява ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволена.

Заборонено ОСОБА_11 проводити будівельні роботи по зведенню паркану, який перегороджує позивачам вихід на АДРЕСА_1, на земельній ділянці, площею 0,0660 га, розташованій в с. Іванівка Сакського району АР Крим та належній на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 531440 від 18 травня 2009 року ОСОБА_11.

З вказаною ухвалою суду не погодився представник ОСОБА_11 - ОСОБА_12, діючий на підставі довіреності, та подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою в забезпеченні позову відмовити. Зокрема, апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що судом були порушені норми статті 152 Цивільного процесуального кодексу України та суд постановив ухвалу про забезпечення позовних вимог без урахування співмірності заходів забезпечення позову до самих позовних вимог.

Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності сторін та/або їх представників, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до наступного.

Положеннями Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (стаття 151 Цивільного процесуального кодексу України).

Позов забезпечується, у т.ч. забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (стаття 152 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами Цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як убачається зі змісту позовної заяви, між сторонами існує спір щодо проходу до земельної ділянки та будинку позивачів. Також позивачка ОСОБА_6 посилається на не неможливість не тільки проходу, але й під'їзду «Швидкої допомоги» через встановлення відповідачкою паркану.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність прийняття такого виду забезпечення позову, як заборона проводити будівельні роботи по зведенню паркану на період розгляду зазначеної цивільної справи по суті, оскільки невжиття таких заходів на цій стадії може в подальшому утруднити або привести до додаткових матеріальних витрат сторін для знесення такого паркану, якщо позов буде задоволено та скасовані рішення щодо виділення спірної земельної ділянки відповідачці у власність й відповідного державного акту, виданого на її ім'я.

Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що позивачка у своїй заяві не навела причин для застосування заходів забезпечення позову, оскільки він спростовується, як текстом поданої заяви про забезпечення позову, так і змістом позовної заяви.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до критики змісту позовної заяви й долучених до неї документів та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги процесуального закону судом першої інстанції не порушені, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний

суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 312, 314-315, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_11 - ОСОБА_12, діючого на підставі довіреності, - відхилити.

Ухвалу Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

І.О.Харченко Є.В.Філатова І.Г.Дралло