Справа №- 2-437\2007

І м е н е м  У к р а ї н и

Р І Ш Е Н Н Я

Бережанський районний суд Тернопільської області

14 травня 2007 року

 в складі: головуючого  судді                                           Німко Н.П.

 при секретарі                                                     Юрків О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бережани справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2про стягнення аліментів на утримання  неповнолітнього сина. Позивачка посилається на те, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають одну дитину - сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1народження. В даний час відповідач не надає жодної допомоги на утримання сина, що і змусило позивачку звернутися до суду із згаданим позовом.

В судове засідання позивачка не з'явилася, від неї в адресу суду надійшла письмова заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги вона підтримає і просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав, не заперечує проти його задоволення.

Суд, заслухавши пояснення відповідача , дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав:

Згідно із ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.

Відповідно до ч.3 ст. 181, ст. 183  СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини( аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і ( або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку( доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка є матір'ю, а відповідач - батьком ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який проживає разом із матір'ю - позивачкою ОСОБА_1. і перебуває на її утриманні.  В судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що відповідач  добровільно не  виконує свій обов'язок про належному утриманню неповнолітньої дитини. При вирішенні даного спору, судом враховується матеріальний стан та стан здоров'я дитини, також матеріальний стан позивачки та відповідача .

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1. щодо стягнення в її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1\4 частини від всіх видів та заробітку відповідача щомісячно  і до повноліття дитини підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України рішення суду підлягає обов'язковому негайному виконанню в справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.180, 181, 183  Сімейного Кодексу України,  ст.ст. 10,60,212, 215, 224-233, ч.1ст. 367 ЦПК України,  суд ,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Зобов'язати ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, жителя АДРЕСА_1 сплачувати в користь ОСОБА_1аліменти на утримання однієї неповнолітньої дитини -  сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  в розмірі 1\4 частини від всіх видів доходу та заробітку щомісячно, починаючи з 07 травня 2007 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2судовий збір( держмито в користь держави) в розмірі 51( п'ятдесят одна) гривня.

Стягнути з ОСОБА_2витрати на інформаційно-технічне забезпечення суду в розмірі 7( сім) гривень 50 коп.

Рішення підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.

На рішення суду  може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя

Бережанського районного суду

Тернопільської області                                                             Н.П.Німко