АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
справа № 11/774/1380/13 категорія ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України
головуючий в суді І інстанції суддя Новікова Є.В.
доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кислого М.М.,
суддів Литвиненка О.О., Васецької В.В.,
за участю прокурора Грамма О.А.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2013 року, -
В с т а н о в и л а:
цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянство України, судимий:
- 19.06.2009 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу в сумі 850 грн. Постановою Нікопольського міськрайонного суду від 14.03.2011 року штраф замінений на 100 годин громадських робіт (покарання не відбуте);
- 10.01.2011 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 190 КК України до громадських робіт у розмірі 120 год. (покарання не відбуте);
- 25.02.2011 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 190 ч. 2 КК України до штрафу в сумі 850 грн. (штраф не сплачено),
засуджений:
- за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 72, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання частково приєднане не відбуте покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.06.2009 року і не відбуте покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.01.2011 року та остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 10 днів позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
03.05.2011 року близько 15.00 години, ОСОБА_1, знаходячись біля приміщення міської лікарні № 1, розташованої по вул. Краснодонській, 2-а, у м. Нікополі Дніпропетровської області, підійшов до ОСОБА_2, у якого, за викладених у вироку обставин, діючи умисно, повторно, шляхом обману, з корисливих мотивів, заволодів мобільним телефоном «СамсунгЕ1360М», вартістю 225 грн., з сім картою вартістю 10 грн., чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 235 грн. Викрадений таким чином телефон продав, а гроші витратив на особисті потреби.
Крім того, ОСОБА_1, 10.05.2012 року, близько 01.00 години ночі, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився біля 3-го під'їзду будинку № 75 по вул. Шевченко у м. Нікополі Дніпропетровської області, де за викладених у вироку обставин, діючи умисно, повторно, відкрито викрав мобільний телефон «Самсунг» вартістю 50 грн., із сім картою вартістю 10 грн., що належить ОСОБА_3, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 60 грн.
Далі, ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, 10.05.2012 року, приблизно о 06.00 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на заволодіння чужим майном, по мобільному телефону подзвонив громадянці ОСОБА_4, якій, завівши її в оману, повідомив про необхідність сплатити йому гроші в сумі 200 грн., після чого приблизно в 06 годин 10 хвили, перебуваючи в домоволодінні, розташованому по АДРЕСА_1 шляхом обману, діючи повторно, з корисливих мотивів заволодів грошима потерпілої ОСОБА_4 в сумі 200 грн. , яка не знала про те , що останній її обманює, в результаті чого їй було завдано матеріальну шкоду на вказану суму.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений просить вирок скасувати, у зв'язку із односторонністю та неповнотою досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам, суттєвими порушеннями норм кримінально-процесуального закону, внаслідок чого його було незаконно засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України. Просить направити справу на новий судовий розгляд в той же суд, в тому же складі, та змінити йому міру запобіжного заходу. В обґрунтування своїх доводів стверджує, що судом не були допитані усі свідки по справі і судово-медичний експерт, не вирішені всі клопотання, заявлені ним в суді, а обвинувачення побудоване на припущеннях та суперечливих доказах (т. 2 а.с. 181, 184-190, 206-207, 209-212, 220, 222-223, 247, т. 3 а.с. 10, 13, 17, 19, 21, 23-24).
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який вважав за необхідне вирок суду залишити без змін, пояснення засудженого на підтримку своїх апеляційних вимог, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом засудженого, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, які в апеляціях не оскаржуються і в силу ст. 365 КПК України 1960 року апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за який його засуджено, на думку колегії суддів, вони відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, зазначеними у вироку і перевіреними в апеляції, зокрема:
- показаннями потерпілого ОСОБА_3, який суду підтвердив обставини, за яких 10 травня 2012 року в нічний час ОСОБА_1 відкрито заволодів його мобільним телефоном і на вимогу повернути майно, побив його (т. 2 а.с. 157, 166 - 167);
- показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка суду пояснила, що вранці 10 травня 2012 року їй зателефонував ОСОБА_1 і повідомив, що син забрав у племінника засудженого телефон, тому необхідно сплатити за телефон 200 грн. При цьому він сказав, що він сина трохи «пом'яв», після чого передала йому гроші у сумі 200 грн. Пізніше з'ясувалось, що ОСОБА_1 увів її в оману (т. 2 а.с. 157);
- на показаннях допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, яка підтвердила суду, що 10 травня 2012 року приблизно о 06.00 годині, їй зателефонував незнайомий чоловік і сказав, що брат побитий і він возить його в багажнику, і що якщо немає грошей, щоб дала телефон матері. Потім мама подзвонила і повідомила, що брата привезли побитого і в крові (т. 2 а.с. 158).
Таким чином, показання потерпілого прямо вказують на те, що засуджений відкрито викрав його телефон із застосуванням насильства і встановлені досудовим слідством і судом обставини спростовують твердження засудженого про те, що він не вчиняв злочин у відношенні ОСОБА_3
Окрім показань потерпілих та свідків вина засудженого також підтверджується письмовими доказами по справі, які були досліджені в ході судового слідства, а саме - протоколом усної заяви ОСОБА_3 про вчинений ОСОБА_1 у відношенні нього злочин (т. 1 а.с. 4).
Згідно висновку судово-медичного експерта № 249 від 15.05.2012 року у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Давність заподіяння тілесних ушкоджень може відповідати терміну 3-5 діб до моменту огляду, що не виключає можливість їх утворення в термін вказаний в постанові слідчого, тобто вони могли утворитися 10.05.2012 року (т. 1 а.с. 21-22). Дана обставина узгоджується з показаннями потерпілого про застосування ОСОБА_1 насильства при заволодінні телефоном.
Як вбачається з протоколу очної ставки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, 11.05.2012 року потерпілий наполягав на своїх показаннях, в яких викривав засудженого у відкритому викраденні мобільного телефону, при цьому пояснював, що останній наніс йому близько п'яти ударів в обличчя, після того, як просив повернути належний йому телефон ( т. 1 а.с. 61).
Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що органом досудового слідства було вжито всі можливі заходи для встановлення особи свідка, яка нібито знаходилась разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також для встановлення місця знаходження мобільного телефону, викраденого у ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 79, 81), за результатами яких складені відповідні рапорти (т. 1 а.с. 80, 82).
Крім того, з протоколу судового засідання, вироку вбачається, що суд прийняв заходи до виклику і допиту потерпілих і свідків, ретельно дослідив всі зібрані по справі докази, розглянув усі доводи та клопотання засудженого.
Колегія суддів також не вбачає суттєвих порушень вимог кримінально-процесуального закону у відмові в задоволенні клопотання про допит експерта і проведення додаткової експертизи, оскільки у відповідності до вимог ст. 311 КПК України 1960 року, - допит експерта проводиться у випадках необхідності роз'яснення і доповнення його висновку, крім того, судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про проведення додаткової судово-медичної експертизи, через необґрунтованість та надуманість заявленого клопотання. Відтак, у суду відпала необхідність допиту експерта з підстав відсутності розбіжностей у показаннях потерпілого ОСОБА_3 з приводу отриманих тілесних ушкоджень та наявним в матеріалах справи висновком судово-медичної експертизи № 249 від 15.05.2012 року (т. 2 а.с. 118-120).
Доводи засудженого про те, що йому не надали останнього слова при розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, колегія суддів також вважає надуманими, оскільки з протоколу судового засідання (т. 2 а.с. 168) вбачається, що суд надав ОСОБА_1 можливість виступити і той реалізував своє право на останнє слово, просив оголосити його останнє слово, викладене ним письмово (т. 1 а.с. 151), що і було оголошене судом. Крім того, у своєму виступі з останнім словом просив суд винести справедливий вирок т. 2 а.с. 168).
Відтак, доводи засудженого ОСОБА_1 в апеляції, про те, що його вина не підтверджена достатніми доказами, спростовуються, як правильно вказав суд першої інстанції, дослідженими доказами, які суд визнав законними і допустимими. Дії засудженого ОСОБА_1 по епізоду відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.
Доводи в апеляції засудженого про те, що судом не з'ясовано повно і об'єктивно всі обставини на підтвердження його невинуватості, оскільки не допитаний свідок ОСОБА_6, на думку колегії суддів є також необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи.
Так, із протоколу судового засідання вбачається, що судом відмовлено в задоволенні клопотання захисника про виклик свідка ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що згідно довідки Нікопольського ГУМВС України в Дніпропетровській області свідок ОСОБА_6 разом із ОСОБА_1 утримувалися в один період на ІТТ м. Нікополя і доставлялись одним етапом 18.08.2012 року (т. 2 а.с. 159).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що всі докази, викладені у вироку, є допустимими, належними, достовірними і достатніми для встановлення об'єктивної істини у справі і правильного його вирішення. Суд ретельно і повно дослідив всі докази, доводи засудженого, вирішив відповідно до закону всі клопотання, дав у вироку оцінку показаннями усіх допитаних у судовому засіданні осіб, іншим доказам, виніс у справі законний і обґрунтований вирок.
Неповноти та однобічності при проведенні досудового та судового слідства не встановлено. Висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не містять протиріч. Тому, доводи апеляції засудженого в частині неповноти досудового і судового слідства, невідповідності висновків суду встановленим фактичним обставинам справи і недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, задоволенню не підлягають.
За таких обставин, суд, після перевірки всіх доказів, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєних злочинах, у тому числі і у відкритому викраденні чужого майна у ОСОБА_3, поєднаного з насильством що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, а невизнання вини є його позицією захисту.
Що стосується покарання, то слід зазначити, що суд першої інстанції відповідно до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, сукупність всіх обставин у справі, дав їм правильну оцінку і визначив покарання, необхідне і достатнє для виправлення засудженого, в межах санкцій статей КК України. Крім того, суд вірно призначив покарання засудженому за правилами ст. 71 КК України, частково приєднавши не відбуту покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.06.2009 року і не відбуте покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.01.2011 року.
Призначене покарання не суперечить вимогам закону.
Тому колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення засудженого можливе тільки за умови ізоляції його від суспільства.
Отже, підстав для зміни чи скасування вироку не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2013 року щодо нього залишити без змін.
Судді апеляційного суду: