копія     

                                   Справа №2-383/2008р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 листопада 2008 року   Тростянецький районний суд Сумської області

в складі: головуючої судді - Литовченко Н.О.

при секретарі - Підопригорі В.В.                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тростянець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати посилаючись на те, що з 29.10.2007року по 02.04.2008року він працював водієм у відповідача, та при звільненні йому не виплатили заробітну плату за січень-березень 2008року, в зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Уточнивши свої вимоги, позивач просив також стягнути на його користь з відповідача компенсацію за невикористану відпустку за роботу в період з жовтня 2007 року по 02.04.2008 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 1000грн у відшкодування завданої моральної шкоди. 

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача на його користь 1380грн. заробітної плати з розрахунку по 460гон за 1 місяць, як зазначено в трудовому договорі за період з 01.01.2008 року по 02.04.2008 року, компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні та 1000грн.завданої моральної шкоди.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивачу щомісячно виплачувалася заробітна плата, а  розрахунок з ним був проведений 19.04.2008року, при цьому йому в повному обсязі була виплачена заробітна та компенсація за невикористану відпустку, про що в платіжних відомостях маються його підписи.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:  

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 дійсно працював у ПП ОСОБА_2. в якості водія з 29.10.2007 року та був звільнений за власним бажанням 02.04.2008року (а.с.5,6).

Згідно Трудового договору між позивачем та відповідачем від 29.10.2008року заробітна плата позивачу встановлена в розмірі 460грн. на місяць (а.с.3).

Згідно копій платіжних відомостей за січень-березень 2008 року позивачу була виплачена заробітна плата, про що маються його підписи (а.с.34,37,40), при цьому суд не може взяти до уваги посилання позивача на те, що він у відомостях розписався, а коштів не отримав, оскільки ним не надані докази на підтвердження цих обставин.

Як вбачається з наданої відповідачем довідки, позивачу була нарахована компенсація за невикористану відпустку та заробітна плата за 4 відпрацьовані дні в березні 2008 року, але ці кошти йому були виплачені 19 квітня 2008 року, тобто затримка розрахунку при звільненні склала 13 днів (а.с.33,66).

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При таких обставинах, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Враховуючи, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становив 22грн.57коп, а затримка повного розрахунку - 13 днів, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 293грн.41коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Суд вважає, що несвоєчасним проведенням розрахунку позивачу завдана моральна шкода, оскільки він не міг в повній мірі розпорядитися своїми коштами, вимушений був звертатися до суду за захистом своїх прав, але заявлений розмір її відшкодування суд вважає необґрунтованим та вважає необхідним  стягнути її в розмірі 100грн., що буде відповідати засадам розумності та справедливості. 

На підставі ст.81 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь держави. 

На підставі ч.3 ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача судовий збір на користь держави. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,81,88,209,212, 214,215, ЦПК України, ст.ст.116,117,237¹ КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В :

     Позовні вимоги задовольнити частково. 

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 293 (двісті дев'яносто три)грн. 41 коп. компенсації за затримку розрахунку при звільненні та 100 (сто)грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2.  судовий збір в сумі 51 (п'ятдесят одну) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) грн. на користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після нього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

       Суддя                                             підпис       

Вірно: Суддя Тростянецького районного суду

              Сумської області                             Н.О.Литовченко