АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Cправа № 2029/2-1974/11

Провадження №22ц/790/2686/13

Головуючий1 інстанції: Бабенко Ю.П.

Категорія: договірні Доповідач: Гуцал Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів -Коростійової В.І., Ізмайлової Г.Н..

за участю секретаря - Варюшичевої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 07 листопада 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У липні 2011 року ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райфайзен Банк Аваль» (далі Банк) звернувся до суду з зазначеним позовом.

Посилався на те, що 17 травня 2006 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №014/2063/73/65205 за умовами якого останньому у тимчасове користування, на умовах строковості, платності та цільового характеру використання, були надані грошові кошти в сумі 8204,95 доларів США. У забезпечення зобов'язань за цим договором того ж дня між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №014/2063/73/65205/2. Відповідачі взятих на себе зобов'язань за договорами не виконують, що призвело до утворення заборгованості станом на 27 травня 2011 року в загальній сумі 20493,08 доларів США, що за курсом НБУ становить 163 401 гр. 57 коп.

Просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 17 травня 2006 року у зазначеній сумі та судові витрати по справі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 07 листопада 2011 року позов задоволено, стянуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 163 549 грн. 12 коп. та по 877 грн. 01 коп. з кожного судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, відмовивши позивачу в стягненні пені та штрафу.

Банк в письмових поясненнях проти апеляційної скарги заперечував, та пославшись на ст.6 ЦК України вважав одночасне стягнення з учасника відносин, який порушив зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, адже згідно ст.549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки (а.с.73,74).

Оскільки відповідачка ОСОБА_4 рішення суду не оскаржувала, то в частині що стосується стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4. рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядалось.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні справи районним судом встановлено, що 17 травня 2006 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/2063/73/65205. За умовами цього договору ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 8204 доларів 95 центів США на споживчі цілі з щомісячним погашенням основної заборгованості та кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 17 травня 2011 року зі сплатою 12,5 % річних (а.с.9).

Того ж дня, між Банком і ОСОБА_4 було укладено договір поруки. За умовами договору остання зобов'язалась відповідати за виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі як солідарний боржник (а.с.16).

Отримавши обумовлені договором кредитні кошти, ОСОБА_2 сплачував заборгованість лише частково. У зв'язку з порушенням відповідачами своїх зобов'язань по поверненню кредитних коштів утворилась заборгованість: сума простроченої заборгованості за кредитом 5611 доларів 06 центів США, сума простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами 1994 доларів 44 центи США, сума пені, нарахованої за порушення строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків за користування кредитом 11918 доларів 25 центів США, сума штрафу, нарахованого за порушення строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків 915 доларів 53 центи США, нараховані відсотки 53 долари 80 центів США, а всього 20 493 доларів 08 центів США, що по курсу НБУ станом на 07 листопада 2011 року складало 163 549 грн. 12 коп. Викладене підтверджується розрахунком (а.с.11).

Задовольняючи позов районний суд виходив з того, що відповідачами не виконані зобов'язання, прийняті за договорами кредиту та поруки, а тому з них на користь позивача підлягає стягненню вся сума наданих в кредит коштів з урахуванням процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій за порушення зобов'язання, передбачених умовами укладеного між сторонами договору кредиту.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Висновки суду про те, що у відповідності з вимогами ст. 526 ЦК України сторони зобов'язані виконати умови договору належним чином, у відповідності до умов договору та вимог цього Кодексу, є правильними.

Разом з тим, не можна погодитись з висновками суду щодо розміру грошових сум, які визначені кредитором як штрафні санкції та заборгованість за прострочення виконання зобов'язань.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 цієї ж статті надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через не співмірність з розміром основного зобов'язанння.

Встановивши, що сума основного боргу складає 5611, 06 доларів США (44776 грн. 26 коп.) районний суд стягнув пеню в розмірі 11 918,25 доларів США (95030 грн. 17 коп), що не співмірно з сумою боргу та більше ніж вдвічі перевищує збитки, які завдані ПАТ «Райффайзен Банк Аваль"

.

Крім того, за змістом ст. 549 ЦК України, пеня і штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, п.9 кредитного договору та розрахунком суми заборгованості за цим кредитним договором, позичальнику за порушення строків повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом одночасно нараховані пеня, а також штраф, що позивачем не заперечується (а.с.73,74).

Тобто, за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду.

При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, вимога закону щодо правомірності одночасного застосування подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення залишилася поза увагою районного суду.

З огляду на наведене, судова колегія вважає за можливе, застосувавши ст.ст. 549, ч.3 ст.551 ЦК України, рішення районного суду змінити - зменшити розмір пені до 44776 грн. 26 коп. та відмовити у стягненні штрафу за порушення строків повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом штрафу в сумі 7305 грн. 93 коп. (915, 53 доларів США).

Оскільки судовою колегією зменшено суму, яка підлягає стягненню на користь позивача, то відповідно до ст.88 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат також необхідно змінити, стягнувши на користь Банку на відшкодування судових витрат 1058 грн. 97 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., по 589 грн. 48 коп. з кожного з відповідачів.

Керуючись ст. 303, ст. 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 07 листопада 2011 року в

частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором замість 163549 грн.12 коп. - 105 897 грн. 47 коп, з яких: 44776 грн. 26 коп. сума простроченої заборгованості за кредитом, 429 грн. 32 коп. нараховані відсотки, 15915 грн. 63 коп. сума простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, 44776 грн. 26 коп.. сума пені, нарахованої за порушення строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати по 589 грн. 48 коп. з кожного замість 877 грн. 01 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді