АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа №2020/12642/12 Головуючий

Провадження №22-ц/790/5395/2013 1-ї інстанції: Богдан М.В. Категорія: стягнення суми Доповідач: Трішкова І.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Трішкової І.Ю.,

суддів: Пилипчук Н.П., Борової С.А.,

при секретарі - Асєєвій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Завод ім.Малишева" на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 3 липня 2013 року по справі за позовом Державного підприємства "Завод ім.Малишева" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму 11454,46 гривень основного боргу, 707,92 грн. інфляційних витрат та 3% річних в сумі 1032,79 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що 29.10.1999 року між ОСОБА_2 та ДП «Завод імені В.О. Малишева» укладено Договір позики №944/99-3/34, за яким відповідачу надано цільову позику на загальну суму 51750,00 грн. та визначено порядок її повернення. 01.12.1999 року між відповідачем та позивачем укладено додаткову угоду №1 до Договору, за якою відповідачу додатково надано цільову позику на загальну суму 56033,87 грн. та визначено порядок її повернення. На підставі заяви ОСОБА_2 від 01.12.1999 року позивач перерахував 56033,87 грн. на поточний рахунок ЖБК «ЖБК-98» для здійснення капітального будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п. 4 додаткової угоди №1 відповідач зобов'язана повертати суму позики, вказану у п. 1 Додаткової угоди наступним чином: щомісячно рівними частками, шляхом утримання адміністрацією позивача грошових коштів із заробітної плати відповідача або шляхом внесення відповідачем грошових коштів у головну касу позивача. Строк виконання зобов'язань за договором №944/99-3/34 та додаткової угоди до договору №944/99-3/34 визначено у додатку №2. Станом на 01.11.2012 року заборгованість за додатковою угодою №1 від 01.12.1999 року до Договору за період з жовтня 2009 року по листопад 2012 року становить 11454,46 грн. За період з 01.10.2009 року по 01.11.2012 року зобов'язання щодо внесення грошових коштів в касу підприємства не виконувалось, тим самим відповідачем порушені умови договору. 13.12.2011 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію №16/1952 з вимогою до 31.12.2011 року погасити заборгованість в загальній сумі 8049,08 грн. шляхом внесення вказаної суми в касу підприємства. Відповіді на дану претензію не надходило. Згідно розрахунку, що наведений в додатку №5 до позову, інфляційні нарахування на суму боргу за додатковою угодою №1 до Договору за період з жовтня 2009 року по листопад 2012 року становлять 707,92 грн., 3% річних - 1032,79 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин справи, на які він посилається, як на підставу свої вимог.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 3 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ДП «Завод імені В.О. Малишева» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом повно та всебічно досліджені обставини справи, дана їм належна оцінка та згідно встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.212-215 ЦПК України.

З наданих позивачем суду першої інстанції документів вбачається, що між позивачем - Державним підприємством «Завод ім. В.О. Малишева» та відповідачем - ОСОБА_2 29.10.1999 року було укладено договір № 944/99-3/34 (надалі за текстом - «Договір»), за умовами якого позивач зобов'язаний надати відповідачу в розпорядження грошові кошти на строк, для цілей і на умовах, визначених Договором, або виділити матеріали, автотранспорт, машини і механізми на суму рівну розміру позики (п. 1.1. Договору). Розмір позики, яку позивач надає відповідачу, згідно п. 2.1. Договору, становить 51750 грн. Згідно п. 3.1. Договору позивач зобов'язаний надати відповідачу позику шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ЖБК «ЖБК-98» або шляхом передання останньому матеріалів, автотранспорту, машин і механізмів, а також шляхом виконання необхідних для відповідача робіт.

Згідно п. 4.1. Договору відповідач зобов'язаний розпорядитися наданою йому позикою не інакше, як з метою будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Статтею 5 Договору визначено, що позика має бути надана відповідачу на протязі строку будівництва житлового будинку, строком на 20 років, а строк надання позики вважається таким що почався з моменту підписання Договору.

Також до Договору 01.12.1999 року було укладено Додаткову угоду № 1 (надалі за текстом - «Додаткова угода»), яка є невід'ємною частиною Договору і згідно умов якої позивач надає відповідачу додаткову позику на загальну суму 56033,87 грн. строком на двадцять п'ять років з відстрочкою у погашенні додаткової позики строком на 10 років з моменту укладення Договору .

На підтвердження обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, в якості доказів позивач надав суду Договір та Додаткову угоду; заяву від імені відповідача, датовану 01.12.1999 року з проханням перераховувати додаткову позику у розмірі 56 033,87 грн. на розрахунковий рахунок ЖБК «ЖБК-98» для здійснення капітального будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та щомісячно утримувати щомісячні утримання грошових коштів з її зарплатні; додаток № 1 до Додаткової угоди з розрахунком погашення позики заводу; та претензію від 13.12.2011 року про сплату грошових коштів за Додатковою угодою на суму 8 049,08 грн.

Крім цього, позивач надав суду письмове повідомлення, що з огляду на нормативно визначені терміни зберігання бухгалтерської та іншої документації у три роки будь-які документальні підтвердження виконання ним Договору, як то платіжні доручення про перерахування грошових коштів; відомості надання товарі чи послуг тощо ним знищені та відновленню не підлягають.

Позивачем не надано до суду платіжних доручень про перерахування грошових коштів на ім'я ОСОБА_2, які передбачені відповідним нормативним актом, чинним на момент укладення Договору, - Інструкцією № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженої Постановою Правління НБУ від 02.08.1996 р. № 204 та належні виписки по банківському рахунку ЖБК «ЖБК-98» про зарахування цих коштів.

Посилання ж позивача на знищення ним самим бухгалтерської та іншої фінансової документації, яка мала б підтверджувати факт виконання ним умов Договору, через сплив строків зберігання такої документації, як на підставу звільнення від обов'язку доказування обставин позову є необгрунтованим.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

Підстав для скасування чи зміни рішення не має.

Керуючись ст.ст.303,307,308,314.319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод ім.Малишева" відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 3 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий:

Судді: