АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/6211/13 Головуючий 1-ї інстанції

Справа № 2010/2-1249/11 Якименко Л.О.

Категорія : житлові Доповідач - Швецова Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Малінської С.М., Даниленка В.М.,

при секретарі - Каменській Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 серпня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Акціонерної компанії «Харківобленерго» про поновлення порушеного права власності та про усунення порушеного права власності та про усунення перешкод у його здійсненні , -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого посилався на те, що йому на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2010 року на праві власності належить житловий будинок літ. А-2 у цілому за адресою : АДРЕСА_1. Проте, у кімнатах № 7, 8, 9 належного йому житлового будинку, без будь-яких правових підстав, фактично мешкають відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Вказані кімнати відповідачам у користування ніколи та ніким не надавалися. Договір між позивачем, як власником будинку, та відповідачами про користування його майном не укладався. Будь-яких інших підстав для володіння його майном у відповідачів немає. Таким чином, відповідачі є недобросовісними володільцями його майна, які заволоділи ним та утримують його в своєму володінні (безпосередньому користуванні) без будь-яких правових підстав.

За таких обставин, позивач вважає, що вказаними протиправними діями відповідачів порушуються його право, як власника, а саме: право користування, володіння та розпорядження майном.

До того ж, АК «Харківобленерго» без згоди позивача було незаконно укладено з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договір на постачання їм до кім № 7,8,9 належного позивачу житлового будинку АДРЕСА_1 своїх послуг на постачання електричної енергії.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_3 просив суд поновити його порушене право власності шляхом витребування та виселення відповідачів з будинку шляхом визнання недійсним договору укладеного відповідачами з АК «Харківобленерго» про надання послуг електропостачання.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19 серпня 2013 року - позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Поновлено порушене право власності ОСОБА_3, шляхом витребування кімнат № 7, 8, 9 у будинку АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння та усунуто перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_3 шляхом виселення ОСОБА_2 з кімнат № 7, 8, 9 у будинку .АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовлено.

Не погодившись вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить вказане рішення в частині виселення його, ОСОБА_2 з кімнат № 7,8,9 в гуртожитку АДРЕСА_1 скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу ОСОБА_3 в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 безпідставно вселився до спірного житлового приміщення без дотримання встановленого порядку, не набувши законного права користування житлом, що тягне за собою виселення без надання іншого житла, відповідно до ч. 3 ст.116 ЖК України.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду та знаходить його таким, що ґрунтується на повно і всебічно досліджених доказах, наданих сторонами, є таким що відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України.

Так, по справі достовірно встановлено, що будівля гуртожитку літ. А-2 у цілому, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2010 року, належить на праві власності позивачу - ОСОБА_3 Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав за № 27986478 від 12.11.2008 року, право власності на вказаний гуртожиток зареєстровано Дергачівським комунальним підприємством технічної інвентаризації «Інвенрос» за ОСОБА_3

Крім того, по справі таж встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач ОСОБА_2 вселився та мешкає у кімнатах № 7,8,9 у будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що таке право на проживання у вказаному гуртожитку він отримав ще до придбання цього гуртожитку позивачем ОСОБА_3

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Право громадян на житло передбачено ст. 1 Житлового кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Так, ст. 127 Житлового кодексу передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Порядок надання жилої площі в гуртожитках визначено ст. 128 Житлового кодексу та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 9 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. При цьому ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу (ст. 129 ЖК, п. 10 Примірного положення про гуртожитки).

Як встановлено по справі, відповідно до акту від 15 березня 2011 року у кімнатах № 7,8,9 належного ОСОБА_3 будинку літ. «А-2» фактично мешкає громадяни ОСОБА_2 Відповідач не зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1, а згідно даних СГІРФО Дергачівського РВ ГУМВС України в Харківській області від 06 квітня 2011 року № 6510 відсутня інформація про місце його реєстрації. Крім того, за довідкою адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Харківській області ОСОБА_2 зареєстрованим також не значиться.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що проживає у вказаному гуртожитку вже більше десяти років, жодних вимог протягом цих років попередній власник гуртожитку - ТОВ «Галлан ЛТД» до нього не пред?являв. За таких обставин апелянт вважає, що ОСОБА_3 придбав право власності на вказаний вище гуртожиток, разом з його мешканцями, у зв'язку з цим він має обов'язок виконувати ті ж самі зобов'язання пере його мешканцями, які були у попереднього власника гуртожитку.

Вказані доводи судова колегія не приймає до уваги, оскільки, матеріали справи не містять будь-яких доказів стосовно того, що відповідач ОСОБА_2 звертався з відповідною заявою до адміністрації колишнього власника гуртожитку ТОВ «Галлан ЛТД» про надання йому жилого приміщення в гуртожитку по АДРЕСА_1, на підставі якої було вирішено питання щодо забезпечення його житлом у вищезазначеному гуртожитку в установленому законом порядку.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2, наведених на її обгрунтування про те, що відповідно до даних його паспорту він зареєстрован по АДРЕСА_1 з 12.11.2008 року, то ці доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, обґрунтовано поновив порушене право власності ОСОБА_3, шляхом витребування кімнат № 7, 8, 9 у будинку АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння та усунув перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_3 шляхом виселення ОСОБА_2 з кімнат № 7, 8, 9 у будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті цивільно-правового спору, не спростовують і не дають| підстав для висновку| про неправильне| застосування| судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий -

Судді -