АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа № 619/132/13-ц Головуючий
Провадження№22-ц/790/5450/2013 1-ї інстанції: Остропілець Є.Р. Категорія: житлові Доповідач: Трішкова І.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Трішкової І.Ю.,
суддів: - Борової С.А., Пилипчук Н.П.,
при секретарі - Асєєвій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною ОСОБА_4 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 9 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що відповідно до рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13.06.2012 року договір дарування домоволодіння з господарськими та побутовими спорудами і будівлями та земельної ділянки площею 0, 1290 га, розташованих в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 був визнаний недійсним. Зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повернути ОСОБА_4 домоволодіння з господарськими та побутовими спорудами і будівлями та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1.
ОСОБА_5 не проживає у його домоволодінні з весни 2011 року. Будь-якої домовленості про збереження за ОСОБА_5 житлової площі за період її не проживання не існує. Відповідачка до цього часу зберігає реєстрацію. Оскільки збереження реєстрації змушує ОСОБА_4 нести додаткові витрати по оплаті послуг, перешкоджає вільному користуванню та розпорядженню належним майном, він змушений звернутися до суду і просити усунути порушення його прав.
Представник відповідача проти позову заперечувала і пояснила, що ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі із сином позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 з 03.06.2006 року по 19.09.2011 року. 19.11.2009 року ОСОБА_5, як член сім'ї позивача, як невістка, була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1. В домоволодінні, яке складається з 2-х будинків, а саме, в будинку літ.Б-1 знаходяться її особисті речі, та предмети домашнього обігу, меблі і т.і.
З позивачем ОСОБА_5 проживала однією сім'єю, опікувалася ним, здійснювала за ним нагляд, готувала їжу, прала одежу. Після квітня 2011 року, коли її відносини з чоловіком погіршилися, її вимусили залишити будинок. На той час вона була власником будинку Б2.
Вважає, що оскільки відповідачка є колишнім членом сім'ї власника, вселилася, як член сім'ї ОСОБА_4, вона не може бути позбавленою прав користування житловим приміщенням.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 9 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом було встановлено, що ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі із сином позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 з 03.06.2006 року по 19.09.2011 року. 19.11.2009 р. вона була зареєстрована, як член сім'ї, як невістка, у житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1, власником якого на той час був позивач ОСОБА_4
За договором дарування домоволодіння з господарськими та побутовими спорудами і будівлями та земельної ділянки, розташованих в АДРЕСА_1, засвідченого 20 серпня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, ОСОБА_5 стала власницею 75/100 частин домоволодіння з господарськими та побутовими спорудами і будівлями та земельної ділянки, зокрема будинку Б2.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13.06.2012 року вищезазначений договір дарування домоволодіння з господарськими та побутовими спорудами і будівлями та земельної ділянки, розташованих в АДРЕСА_1, був визнаний недійсним. Зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повернути ОСОБА_4 домоволодіння з господарськими та побутовими спорудами і будівлями та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 проживає в іншому місці із-за конфліктних ситуацій, які виникають із-зі домоволодіння.
З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки зроблений у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Права власника житлового будинку ( квартири) визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання та проживання інших осіб і розпоряджатися житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку ( квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Згідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю сторін між ним і власником житла або законом.
Статтею 72 Житлового кодексу України передбачає, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені стоки, провадиться у судовому порядку.
Як встановлено в судовому засіданні і не заперечується сторонами, що ОСОБА_5 не проживає у спірному домоволодінні з квітня 2011 року.
Дана обставина підтверджена рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13.06.2012 року, де зазначено в поясненнях ОСОБА_5, що з квітня 2011 року вона не проживає у спірному будинку.
З наданих суду постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від26.02.2012 року та від квітня 2012 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_5 перестала мешкати у спірному будинку навесні 2011 року.
Доказів про те, що відповідачці хтось перешкоджає проживати у спірному будинку суду не надано.
Посилання представника відповідачки на те, що вона є власницею частини спірного домоволодіння, спростовується наданою суду копією рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16.08.2012 року, згідно якого ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні позову про визнання права власності на частину спірного домоволодіння.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Таким чином вбачається, що позивач ОСОБА_4 надав достатньо доказів того, що відповідачка ОСОБА_5 добровільно залишила місце проживання у спірному домоволодінні, не проживає у ньому більше року, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 9 липня 2013 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим будинком з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір на користь держави у сумі 114 ( сто чотирнадцять) грн.70 коп.
Рішення судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий:
Судді: