АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1615/2204/12
Номер провадження 22-ц/786/3026/2013 Головуючий у 1-й інстанції Сьоря С.І.
Доповідач Карпушин Г. Л.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Корнієнка В.І.; за участю секретаря: Цилюрик М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 червня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих споживачу,-
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих споживачу.
Заочним рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 червня 2012 року позов ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих споживачу - задоволено.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитки у сумі 15 800,00 грн., неустойку у розмірі 261 648,00 грн. та 400,00 грн. сплачених за надання правової допомоги.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь держави 2 778,48 грн. судового збору.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржила ФОП ОСОБА_1, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповноту та неправильність встановлених обставин та оцінки доказів, та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Судове засідання проводилося за участі представника апелянта, відповідачки та її представника інших сторін, за відсутності позивачки,, яка будучи належним чином та завчасно повідомленою про час та місце слухання, справи, в судове засідання не з'явилася направивши свого представника.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 3-4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що 3 червня 2010 року ФОП ОСОБА_1 прийняла у ОСОБА_2 замовлення на поставку сантехнічного комплекту «Телма», до складу якого входить: змішувач MIS 50, мийка DO 08620, корзина, дошка, варочна панель РСТ 604 V, витяжка PC 2, духова шафа FIT 60, вартістю 14 455,00 грн., та подрібнювача DOMANSON, вартістю 1 350,00 грн., загальною вартістю - 15 805 грн., сторонами погоджено строк доставки зазначеного товару протягом 21 дня. ОСОБА_2 сплачено повну вартість товару, про що свідчать відмітки «сплачено», як на самому замовленні на поставку товару, так і на товарному чекові №118 від 3 червня 2010 року, обидва документи підписані постачальником товару та скріплені печаткою ФОП ОСОБА_1 Матеріали справи не містять документальних підтверджень виконання взятого зобовязання ФОП ОСОБА_1
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що між сторонами мав місце договір про надання послуг, який відповідачем був не виконаний, а тому виходячи з положень Закону України «Про захист справ споживачів» вимоги позивача про стягнення сплачених за договором коштів та пені за порушення зобовязання підлягають до задоволення.
Проте колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З встановлених обставин справи та наведених норм закону вбачається, що між сторонами маються правовідносини, що виникли із договору купівлі-продажу.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч.1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за
рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Беручи до уваги наведені вище обставини справи та норми закону, право вимагати повернення сплачених коштів за договором купівлі-продажу у позивачки виникає лише з моменту односторонньої відмови від договору та його розірвання. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 питання про розірвання договору у зв'язку з односторонньою відмовою від нього в поданому позові не ставилося, зобовязання між сторонами не припинилося, вимога про стягнення сплачених за договором коштів є передчасною, безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.
Пунктом 20 Постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», передбачено, що неустойка (штраф, пеня) стягуються лише тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом.
Статтями 546, 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України « Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Статтею 258 ЦК України передбачено, що позовна давність до вимог про стягнення неустойки встановлюється терміном один рік. Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Беручи до уваги наведені вище обставини справи та норми закону, колегія суддів вважає, що вимога позивачки про стягнення з відповідачки неустойки є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Про те, зважаючи на встановлений строк позовної давності, та враховуючи, що розмір пені значно перевищує вартість виробу, колегія суддів вважає за можливе зменшити її розмір до 31600 грн., що складає подвійний розмір вартості замовлення.
За таких обставин, рішення місцевого суду ухвалено з порушенням та за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції також не враховано всіх обставин справи, за підстав чого рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
У зв'язку з ухваленням нового рішення, перерозподілу підлягають понесені судові витрати шляхом стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу відповідно до частини задоволених позовних вимог (20%) у сумі 80,00 грн., та стягнення на користь держави суми судового збору у сумі 316 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 червня 2012 року скасувати, ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню у розмірі 31600 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у сумі 80 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави 316 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді:
З оригіналом згідно.