Справа №1-38/2008

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2008 року             Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі : головуючого - судді                         Микитчина І.М.

                  при секретарі                                    Стельмах З.В.

                  з участю прокурора                         Іванкова О.В.

                  та захисника                                      ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Стрию справу про обвинувачення ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця села Чуква Самбірського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, військовозобов'язаного, одруженого, раніше не судимого, в скоєнні злочинів, передбачених ст., ст. 364 ч. 3, 365 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Підсудний ОСОБА_2., працюючи на посаді першого заступника начальника кримінальної міліції ОСОБА_21УМВСУ у Львівській області та одночасно виконуючи обов'язки начальника ОСОБА_21УМВСУ у Львівській області, тобто, будучи працівником правоохоронного органу, в період з вересня по серпень місяць 2003 року в усній формі не дав змоги оперуповноваженому ОСОБА_21 ВКР РВ УМВСУ ОСОБА_4. з метою непорушення кримінальної справи реєструвати в КОЗП заяву ОСОБА_6. про розбійний напад на її будинок, а також скаргу адвоката ОСОБА_3. щодо укриття працівниками ОСОБА_21УМВСУ зазначеного злочину, які ОСОБА_4. отримав для розгляду в канцелярії РВ УМВСУ відповідно 02.09.2003 року та 23.09.2003 року, тобто умисно вчинив дії, які виходять за межі наданих йому законом прав та повноважень, внаслідок чого в КОЗП не було зареєстровано розбійний напад на сім'ю ОСОБА_5. та оперативні заходи, спрямовані  на розкриття даного злочину, належним чином не проводились. 

Крім цього, підсудний ОСОБА_2. в порушення ст., ст. 2, 4, 106 КПК України 19.09.2003 року в своєму службовому кабінеті без порушення кримінальної справи, прийняття такої справи до свого провадження, а відповідно без присутності понятих та складання  протоколу  організував  зустріч  віч-на-віч  потерпілого ОСОБА_5. з ОСОБА_7., в процесі чого потерпілий ОСОБА_5. підтвердив участь ОСОБА_7. в розбійному нападі на нього та його сім'ю в ніч на 21.08.2003 року. Однак, незважаючи на це, підсудний ОСОБА_2. відпустив ОСОБА_7. додому, давши вказівку заступнику начальника ОСОБА_21УМВСУ ОСОБА_14. на прохання ОСОБА_5. аналогічну процесуальну дію з ОСОБА_7. провести за місцем проживання потерпілого, що той і зробив.

            27.09.2003 року  підсудний  ОСОБА_2.,  зважаючи  на  подані  адвокатом ОСОБА_3. скарги про укриття працівниками ОСОБА_21УМВСУ даного злочину, які поступили 25.09.2003 року в УМВСУ у Львівській області та 26.09.2003 року в прокуратуру Львівської області, по яких були призначені службові перевірки, з метою створення видимості своєчасного прийняття від потерпілої сторони заяви про вчинений злочин та своєчасного реагування на цю заяву з метою розкриття злочину та порушення кримінальної справи за цим фактом, дав вказівку невстановленій слідством особі підробити від імені ОСОБА_5. заяву про вчинений на нього і його сім'ю в ніч на 21.08.2003 року розбійний напад, яка була зареєстрована  в КОЗП цього ж дня під № 740. ОСОБА_4. разом з оперуповноваженим ВКР ОСОБА_12. за допомогою невстановлених слідством осіб склали фіктивного змісту документи : протокол огляду місця події та схему до нього від 27.09.2003 року, заяву від імені ОСОБА_6. від 27.09.2003 року про дачу згоди на огляд її житлового будинку та повідомлення прокурору ОСОБА_21 району про здійснення огляду приватного володіння (житлового будинку) гр. ОСОБА_6. 27.09.2003 року без постанови судді.

Підсудний ОСОБА_2. свою винуватість у вчиненні злочину заперечив повністю та пояснив, що про розбійний напад на будинок сім'ї ОСОБА_5не знав, і в кінці серпня 2003 року до нього з цього приводу ніхто з сім'ї ОСОБА_5не заходив, а 27.09.2003 року близько обіду до  нього  в службовий кабінет прийшов потерпілий ОСОБА_5. з дружиною ОСОБА_6. і повідомив, що приніс заяву, в якій описав про обставини замаху на грабіж, що мав місце в кінці серпня 2003 року за місцем проживання його сім'ї. Під час нападу він за фізичними даними впізнав одного з грабіжників і, на його думку, ним є ОСОБА_7., який проживає недалеко від нього. ОСОБА_5. попросив знайти вказану особу і повідомити його про це. Він, прийнявши заяву від потерпілого ОСОБА_5., пообіцяв, що як тільки знайдуть ОСОБА_7., відразу його попередить. Після цього віддав отриману від потерпілого ОСОБА_5. заяву оперативному черговому для реєстрації в КОЗП, розписавши її для виконання оперуповноваженому  ВКР  ОСОБА_4.  Коли  до  нього  прийшов  у  кабінет ОСОБА_7., він повідомив ОСОБА_5., і вони наступного дня прийшли до нього в кабінет разом. Між ними виникла якась суперечка, з якої йому стало зрозуміло, що потерпілий ОСОБА_5. в обличчя не впізнав ОСОБА_7., але сказав, що може впізнати його по потилиці. На це він (ОСОБА_2.) йому відповів, що для цього буде проводитись відповідна слідча дія, а всі питання повинен вирішувати слідчий, так як на той час справа вже була порушена. Про напад на будинок ОСОБА_5дізнався тільки з дня подачі заяви ОСОБА_5. у вересні 2003 року, а до цього про це нічого не знав, оскільки оперативний черговий про факт нападу на будинок ОСОБА_5не повідомляв. Цивільний позовні потерпілого повністю заперечив та пояснив, що жодної матеріальної, а тим більше моральної шкоди потерпілому не заподіяв, а тому в задоволенні цивільного позову просить відмовити і виправдати його, оскільки жодного злочину він не вчиняв.

            Хоча підсудний ОСОБА_2. свою винуватість у скоєнні злочину заперечив повністю, однак його винуватість доведена показаннями потерпілого ОСОБА_5., свідків, іншими зібраними по справі доказам, перевіреними і дослідженими в судовому засіданні.

             Потерпілий ОСОБА_5. в судовому засіданні пояснив, що в ніч на 21.08.2003 року на їхній будинок в с.м.т. В. Синьовидне був вчинений розбійний напад невідомими особами. Близько 01 години ночі їхня сусідка ОСОБА_8з готелю „Соняшник” зателефонувала в Сколівський РВ УМВСУ, повідомивши про напад. Через годину приїхали працівники міліції ОСОБА_9.,ОСОБА_10. та ОСОБА_11, яким він все розказав про обставини розбійного нападу, а також описав особу, з якої зірвав маску.ОСОБА_10. забрав речові докази, які були знайдені в будинку, а саме : ніж та маску. По описах підозра у вчиненні злочину впала на жителя с. Межиброди ОСОБА_7., оскільки тільки він був такої комплекції. 21.08.2003 року біля 10 години разом з дружиною вони приїхали в Сколівський РВ УМВСУ. Біля приміщення РВ УМВСУОСОБА_10. розказав ОСОБА_2. про вчинений розбійний напад. Через деякий час оперуповноважений ВКР ОСОБА_12відібрав у них пояснення. 26.08.2003 року разом з дружиною подали ОСОБА_2. заяву з приводу розбійного нападу. При цьому ОСОБА_2. відмовився проставити свій підпис на копії заяви про її отримання. Раніше заяву не подавали, а подали пізніше після консультації  з  родичем-юристом.  28.08.2003 року  прийшли  в  РВ  УМВСУ  до ОСОБА_2щоб пересвідчитись, чи зареєстрована їхня заява. ОСОБА_2. показав їм зошит, пояснивши, що в цьому зошиті зареєстрована їхня заява. Заяву від 27.09.2003 року ні він, ні його дружина не писали. 27.09.2003 року працівники міліції в його будинку не були, огляду місця події не проводили. Будь-яких документів з цього приводу він з дружиною не підписували і вважає, що підсудний знав про всі обставини нападу.

ОСОБА_2. декілька разів приїжджав до нього додому і просив написати в прокуратуру заяву про те, що він будь-яких претензій до працівників ОСОБА_21УМВСУ не має з приводу нереєстрації розбійного нападу, який мав місце в ніч на 21.08.2003 року. При останній зустрічі ОСОБА_2. сказав, що якщо він подасть таку заяву в прокуратуру, то справу зможуть закрити. Також ОСОБА_2. говорив, що за цю справу вони „полетять” з роботи. На його думку, що якби адвокат не займався їхньою справою, розбійний напад так і не був би зареєстрований, а тому просить цивільний позов задовольнити повністю, а підсудного покарати відповідно до закону.

Свідок ОСОБА_6. в судовому засіданні дала аналогічні показання і ствердила, що підсудний знав про всі події злочину.

Свідок ОСОБА_9. в судовому засіданні показав, що він у складі оперативної групи, яка чергувала в цей день, дійсно вночі виїжджав у смт. В. Синьовидне, оскільки згідно повідомлення відповідального по ОСОБА_21 було скоєно напад на будинок. У складі групи були він, слідча ОСОБА_11, ОСОБА_10та водій. Після прибуття на місце події слідча ОСОБА_11залишилася оформляти процесуальні документи, а решта членів групи поїхали в інше село до ОСОБА_7, оскільки, зі слів ОСОБА_5., він впізнав по фізичному вигляду одного з них. Після прибуття в райвідділ доповіли черговому ОСОБА_13про обставини злочину, однак не пригадує, чи говорили про напад або крадіжку підсудному ОСОБА_2. Особисто він ні про що не доповідав, оскільки вважав, що це повинен робити черговий. Його особисто ніхто нічого не просив фальсифікувати.

Свідок ОСОБА_14. в судовому засіданні показав, що підсудний ОСОБА_2. та ОСОБА_16попросили його бути присутнім у будинку потерпілого ОСОБА_5. Під час відтворення обстановки та обставин події з участю потерпілого та ОСОБА_7. він відібрав пояснення від ОСОБА_7. з приводу даної події, які пізніше передав ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_15в судовому засіданні показав, що дійсно під час його чергування поступив 21.08.2003 року в 00 год. 20 хв. дзвінок про “шум“ в будинку біля кафе “Соняшник“, що в смт. В. Синьовидне ОСОБА_21 району. Дзвінок обірвався, однак він одразу направив працівників міліції ОСОБА_9, ОСОБА_10та ОСОБА_11на місце події. Повернувшись, працівники міліції жодних рапортів не подавали. Наступного дня доповів підсудному ОСОБА_2., як саме : чи про напад, чи  про хуліганство, чи інакше не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_7. в судовому засіданні показав, що його в міліцію привела його тітка ОСОБА_16, яка сказала, що він нібито вчинив напад на будинок ОСОБА_5. Дійсно він був у кабінеті ОСОБА_2де також був присутній ОСОБА_14. Йому особисто ОСОБА_2. нічого не казав.

Свідок ОСОБА_12. в судовому засіданні показав, що дійсно протокол огляду місця події складав під диктовку ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_13в судовому засіданні показала, що дійсно 21.08.2003 року в складі оперативної групи разом зі ОСОБА_10та ОСОБА_9 виїжджала до будинку ОСОБА_5 в смт. В. Синьовидне. Показання, дані нею на досудовому слідстві, підтримала.

СвідокОСОБА_10. в судовому засіданні показав, що 21.08.2003 року в складі оперативної  групи  із  ОСОБА_11  та  ОСОБА_9  виїжджав до будинку ОСОБА_5 в смт. Верхнє Синьовидне  за  вказівкою  чергового  ОСОБА_15В  будинку  були ОСОБА_5., його дружина та син, які повідомили про напад на них 3-4 невідомими особами, які були в масках. При цьому ОСОБА_5. вказав на ОСОБА_7. як на особу, що вчинила напад на його будинок. З будинку жодних речових доказів не вилучав. Скло вхідних  дверей було розбите. Через деякий час ОСОБА_5. особисто приніс йому в кабінет маску та ніж, які він передав слідчій ОСОБА_11.

Свідок ОСОБА_17в судовому засіданні показав, що 21.08.2003 року працівники міліції шукали його сина у зв'язку з нападом на будинок ОСОБА_5. 

З висновку № 710 судово-почеркознавчої експертизи від 26.03.2004 року вбачається, що рукописний текст заяви на ім'я начальника ОСОБА_21УМВСУ ОСОБА_2. від 27.09.2003 року від імені ОСОБА_5. виконаний не ОСОБА_5., а іншою особою. Вказаний  рукописний  текст  виконаний  не  ОСОБА_6.,  не ОСОБА_2., не ОСОБА_11, не ОСОБА_12., не ОСОБА_4., не ОСОБА_10., а іншою особою, цифровий запис : „ 27.09.” в  заяві від 27 вересня 2003 року на ім'я начальника ОСОБА_21УМВСУ у Львівській області ОСОБА_18. від ОСОБА_6., розташований в нижній частині заяви, виконаний ОСОБА_12., підписи від імені ОСОБА_5. в заяві від 27 вересня 2003 року на ім'я начальника ОСОБА_21УМВСУ ОСОБА_2. та в протоколі огляду місця події від 27 вересня 2003 року, а також від імені ОСОБА_6. в заяві на ім'я начальника ОСОБА_21УМВСУ у Львівській області ОСОБА_18. від 27 вересня 2003 року виконані відповідно не ОСОБА_5., не ОСОБА_6., а іншою особою з наслідуванням їх справжніх підписів. Встановити, ОСОБА_2., ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_4., ОСОБА_10. чи іншою особою виконані вказані підписи, не виявилося можливим. Підпис від імені ОСОБА_6.  в  протоколі огляду місця події від 27 вересня 2003 року виконаний не ОСОБА_6., а іншою особою.

З висновку додаткової судово-почеркознавчої експертизи № 1402 від 17.05.2004 року (т. 3 а.с. 211-213) вбачається, що підписи від імені ОСОБА_19в протоколі огляду місця події від 27.09.2003 року та схемі до цього протоколу виконані не ОСОБА_19.

З висновку додаткової судово-почеркознавчої експертизи № 1541 від 17.05.2004 року (т. 3 а.с. 215-216) вбачається, що підпис від імені ОСОБА_2. в повідомленні прокурору ОСОБА_21 району про здійснення огляду приватного володіння (житлового будинку) ОСОБА_6. № 740 від 27.09.2003 року виконаний не ОСОБА_2., а іншою особою.

Винуватість підсудного ОСОБА_2. також доведена заявою ОСОБА_5. від 27.09.2003 року (т .2 а.с. 27), що він не заперечує про огляд житла, хоча такої зави потерпілий не підписував ; показаннями свідка ОСОБА_20який в протоколі допиту (т. 4 а.с. 118-119) чітко вказав, що дійсно 23.09.2003 року згідно “Журналу вхідної кореспонденції“ ОСОБА_21отримав для розгляду скаргу  адвоката ОСОБА_3з резолюцією ОСОБА_2з якою зразу ж зайшов у кабінет до ОСОБА_2залишивши її на робочому столі ОСОБА_2. за його вказівкою. Про подальшу долю скарги йому нічого не відомо.

         Суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_2. в частині невизнання ним своєї  винуватості,  оскільки  вони спростовуються показаннями свідків ОСОБА_6., ОСОБА_9., ОСОБА_14., ОСОБА_15ОСОБА_12., ОСОБА_21., ОСОБА_10., ОСОБА_20 які є послідовні, об'єктивно підтверджують одні одних, а тому суд надає їм віри, а показання підсудного розцінює як неправдиві, дані ним з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

         Аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає винуватість підсудного ОСОБА_2. в скоєнні ним злочину, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України, доведеною в судовому засіданні повністю, оскільки він перевищив службові повноваження, тобто, будучи службовою особою, умисно вчинив дії, що явно виходять за межі наданих повноважень, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян.

         Судом не здобуто достатніх доказів про обвинувачення підсудного  ОСОБА_2. за ст. 364 ч. 3 КК України, а його винуватість заперечується показаннями самого підсудного та  матеріалами  справи, зокрема : показаннями свідка ОСОБА_20(т. 1 а.с. 44, 158-161, т. 2 а.с. 17-18, 145-147, т. 3 а.с. 8-21, 41-47, 90-91), який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань,  жодного разу не  повідомив  органи попереднього слідства про тиск на нього з боку підсудного ОСОБА_2. і тільки в своїх показаннях (т. 4 а.с. 118-119, 28-238) через 5 місяців після початку слідства повідомив органи попереднього слідства про те, що ОСОБА_2. сказав йому думати з цього приводу і швидше порушити кримінальну справу, так як вже “видзвонюють“ з УМВСУ“ (т. 4 а.с. 235), хоча в усіх попередніх показаннях стверджував, що проводив певні слідчі дії, що свідчить про неналежне виконання самим свідком своїх посадових обов'язків, незнання ним посадової інструкції, що також доводиться наказом начальника ОСОБА_21№ 7 від 14.01.2004 року (т. 4 а.с. 43-44), відповідно до якого ОСОБА_4. оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків ; постановою  слідчого СУ УМВСУ у Львівській області про зупинення досудового слідства по справі про вчинення розбійного нападу на сім'ю ОСОБА_5. у зв'язку з невстановленням осіб, які вчинили даний злочин, хоча сам потерпілий ОСОБА_5. наполягає, що даний злочин вчинив свідок по справі ОСОБА_7. ; показаннями свідка ОСОБА_12. (т. 1 а.с. 162-165), з яких вбачається, що саме свідок ОСОБА_4. попросив його допитати ОСОБА_5. ; п. 2 функціональних обов'язків помічника начальника відділу-оперативного чергового ОСОБА_21УМВСУ майора міліції ОСОБА_13. (т. 2 а.с. 209-210), який 21.08.2003 року був оперативним черговим по ОСОБА_21, відповідно до яких саме на нього покладені обов'язки по забезпеченню реєстрації і оперативного реагування на заяви та повідомлення про злочини та пригоди та який несе персональну відповідальність за реєстрацію всіх поступлених заяв, повідомлень про злочини та пригоди. Думка обвинувачення, що нереєстрація даного розбійного нападу в КОЗП вплинула би на показник розкриття злочинів, спростовується довідкою начальника ОСОБА_21№ 6307 від 13.12.2004 року (т. 6 а.с. 231), згідно з якою в разі нереєстрації одного тяжкого злочину відсоток розкриття по тяжких злочинах знизився б на 0,4%, що суттєво не вплинуло б на загальний показник по розкриттю злочинів зазначеної категорії.

         Крім того, в судовому засіданні не здобуто жодних доказів зловживання підсудним владою або службовим становищем з корисливих мотивів чи в інших інтересах з використанням  службовою  особою  влади  чи  службового  становища,  а  тому  ОСОБА_2. за ст. 364 ч. 3 КК України слід виправдати, так як судом не здобуто достатніх доказів про обвинувачення його за даною статтею і його вина заперечується показаннями самого підсудного та матеріалами справи.

         Обираючи міру та вид покарання підсудному ОСОБА_2., суд враховує  характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, обтяжуючі вину обставини не встановлені, пом'якшуючі вину обставини : хвороба підсудного (т. 6 а.с. 12), його особу, який раніше не судимий, характеризується позитивно, пенсіонер, а тому суд вважає, що підсудному ОСОБА_2. слід обрати покарання у виді позбавлення волі із застосуванням щодо нього вимоги ст. 75 КК України.

         Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2  в  користь  ОСОБА_5  10000 грн. моральної шкоди, 100 грн. вартості проїзду, 1440 грн. втраченого заробітку за 24 дні участі в судових засіданнях та 2000 грн. витрат на юридичну допомогу, а всього 13540 грн.

         Стягнути з ОСОБА_2 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 1089 (одну тисячу вісімдесят дев'ять) грн. 60 коп. за проведення комп'ютерно-технічної експертизи.

         Стягнути з ОСОБА_2 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 581 (п'ятсот вісімдесят одну) грн. 20 коп. за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

         Стягнути з ОСОБА_2 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 508 (п'ятсот вісім) грн. 55 коп. за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

         Речові докази по справі : заява ОСОБА_6. від 27.09.2003 року на ім'я начальника ОСОБА_21УМВСУ, заява ОСОБА_5. від 27.09.2003 року про вчинений розбійний напад, протокол огляду місця події та схема до нього від 27.09.2003 року; повідомлення прокурору ОСОБА_21 району про здійснення огляду приватного володіння без постанови судді /т. 2 а.с. 27-30, т. 4 а.с. 227/ слід залишити при  справі.

         Керуючись ст., ст. 323-324 КПК України, суд       

ЗАСУДИВ :

         ОСОБА_2 за ст. 365 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 1 (один) рік.

         ОСОБА_2 за ст. 364 ч. 3 КК України виправдати.

         Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного основного покарання з випробувальним терміном строком на 1 рік.

         Згідно ст. 76 п., п. 3, 4 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця свого постійного проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

         Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу - підписку про невиїзд з постійного місця проживання - залишити без змін.

         Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2  в  користь  ОСОБА_5  10000 грн. моральної шкоди, 100 грн. вартості проїзду, 1440 грн. втраченого заробітку за 24 дні участі в судових засіданнях та 2000 грн. витрат на юридичну допомогу, а всього 13540 грн.

         Стягнути з ОСОБА_2 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 2179 грн. 35 коп. за проведення судових експертиз.

         Речові докази по справі : заява ОСОБА_6. від 27.09.2003 року на ім'я начальника ОСОБА_21УМВСУ, заява ОСОБА_5. від 27.09.2003 року про вчинений розбійний напад, протокол огляду місця події та схема до нього від 27.09.2003 року; повідомлення прокурору ОСОБА_21 району про здійснення огляду приватного володіння без постанови судді залишити при  справі.

         Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб.

                        Суддя                                                       І.М.Микитчин