ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" вересня 2013 р.Справа № 915/1028/13
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Поліщук Л.В., Туренко В.Б.
(Склад судової колегії змінений розпорядженням заступника голови суду №674 від 06.09.2013р.)
при секретарі судового засідання Філончук Т.М.,
за участю представників:
від позивача - Коломійчук І.О., посвідчення №005250 від 22.09.2013р.;
від відповідача -Бондар В.А., довіреність №1571/02.02.01-22/01/14/13 від 09.07.2013р.;
від третьої особи - Сметаненко Р.В., довіреність №123 від 21.12.2012р.; Чуб Т.В., довіреність №122 від 21.12.2012р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
заступника прокурора Миколаївської області
на рішення господарського суду Миколаївської області від 08.08.2013 року
у справі №915/1028/13
за позовом: прокурора м. Миколаєва
до відповідача: Миколаївської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: державної установи „Держгідрографія"
про визнання протиправним та скасування пункту 8 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №19/29 від 21.08.2012р.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м. Миколаєва звернувся до Миколаївської міської ради з позовом про визнання протиправним та скасування пункту 8 розділу 1 рішення останньої №19/29 від 21.08.2012, яким державній установі "Держгідрографія" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4093 кв.м., за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою передачі у постійне користування для обслуговування адміністративно-виробничого комплексу гідрографічного призначення по вул. Каботажний мол,1.
За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №915/1028/13.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.07.2013 р. у справі №915/1028/13 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державну установу «Держгідрографія» (а.с.87).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.08.2013 р. у справі №915/1028/13 (суддя М.В. Мавродієва) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись прийнятим рішенням, заступник прокурора Миколаївської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 08.08.2013 р. у справі №915/1028/13 скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні 24.09.2013р. представник прокуратури вимоги апеляційної скарги підтримав, представники відповідача та третьої особи проти її задоволення висловили заперечення (а.с. 180-181).
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Державна установа «Держгідрографія» заснована на державній власності і належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (а.с.59-77, 120-135).
Пунктом 8 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №19/29 від 21.08.2012р. державній установі "Держгідрографія" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення додаткової земельної ділянки орієнтовною площею 4093 кв.м, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою передачі у постійне користування для обслуговування адміністративно-виробничого комплексу гідрографічного призначення по вул. Каботажний мол,1 (а.с.12).
Із матеріалів справи (а.с.16,19, 49) також вбачається, що земельна ділянка, згода на розроблення проекту землеустрою якої надана відповідачем третій особі, віднесена до земель водного фонду (акваторія Бузького ліману).
Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі водні об'єкти на території України становлять її водний фонд. До водного фонду належать: поверхневі води: природні водойми (озера); водостоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
Води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (стаття 6 Водного кодексу України).
До земель водного фонду згідно зі статтею 4 Водного кодексу України та статтею 58 Земельного кодексу України належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лесами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель зайнятих лісами; зайняті гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них, а також береговими смугами водних шляхів.
Згідно зі статтею 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
За таких обставин, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо помилковості твердження позивача про те, що вкрита водою земельна ділянка не може бути об'єктом земельних правовідносин. Правомірно відхилено господарським судом Миколаївської області і доводи прокурора стосовно визнання недійсним оспореного пункту рішення з підстав неможливості встановлення меж спірної ділянки в натурі, оскільки відповідно до положень частини п'ятої статті 55 Закону України "Про землеустрій" у разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.
Водночас колегія суддів апеляційного господарського суду вважає хибним висновок суду першої інстанції щодо правомірності та законності прийняття Миколаївською міською радою пункту 8 розділу 1 рішення №19/29 від 21.08.2012 р. з огляду на таке.
Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (частина перша статті 85 Водного кодексу України).
Право на землі водного фонду визначено статтею 59 Земельного кодексу України, згідно якої землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Частина друга цієї статті передбачає випадки передачі земель водного фонду у власність; частина третя - у постійне користування; частина четверта - на умовах оренди.
Відповідно до частини третьої статті 59 Земельного кодексу України у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо надаються державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно положення державної установи «Держгідрографія» (а.с.59-77, 120-135) остання не є водогосподарською організацією, а відтак у відповідності до положень чинного земельного законодавства не може мати у постійному користуванні землі водного фонду.
У відповідності до приписів частини другої статті 85 Водного кодексу України у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.
Аналогічне положення містить порядок користування землями водного фонду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996р. №502, що визначає механізм користування землями водного фонду, виконання комплексу водоохоронних заходів і проведення експлуатаційних робіт для створення сприятливих умов утримання цих земель.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що в державній установі «Держгідрографія» створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами та підтриманню їх у належному стані. Чинне положення державної установи «Держгідрографія» не містить відомостей щодо напрямків діяльності третьої особи у сфері догляду за водними об'єктами.
Вказане свідчить про неможливість передання земельної ділянки водного фонду в постійне користування особі - державній установі «Держгідрографія», яка не є водогосподарською організацією та на якій не створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами та підтриманню їх у належному стані.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами преамбули Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Частиною третьою статті 24 цього Закону унормовано, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваного рішення) до повноважень сільських, селищних, міських ради відносилось передання земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно приписів пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Як зазначалося вище земельна ділянка, згода на розроблення проекту землеустрою якої надана відповідачем третій особі, віднесена до земель водного фонду (акваторія Бузького ліману).
Відповідно до довідки Миколаївського обласного управління водних ресурсів від 03.06.2013 р. (а.с.181) Бузький лиман відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення.
Статтею 5 Водного кодексу України визначено, що до об'єктів загальнодержавного значення належать внутрішні морські води та територіальне море. Із змісту постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. №431 вбачається, що внутрішні морські води України- це води заток, бухт, лиманів, гаванів і рейдів, береги яких повністю належать Україні. Відтак, Бузький лиман у відповідності до зазначеної статті 5 Водного кодексу України належить до водних об'єктів загальнодержавного значення та відповідно не включений до переліку річок і водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству №41 від 03.06.1997 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.01.1998 р. за №2/2442.
В силу частини третьої статті 84 Земельного кодексу України, у редакції чинній на час прийняття оспореного пункту рішення, до земель державної власності належать, зокрема, землі під водними об'єктами загальнодержавного значення. Зазначена норма також містить заборону на передачу земель під водними об'єктам загальнодержавного значення у комунальну власність.
Ні положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ні норми статей Земельного кодексу України не містять повноважень міських рад щодо можливості розпорядження землями державної власності.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні").
У відповідності до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Оспорений пункт 8 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №19/29 від 21.08.2012р. не відповідає вимогам статей 59, 84 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття зазначеного рішення), статті 85 Водного кодексу України та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
За таких обставин, рішення господарського суду Миколаївської області від 08.08.2013 р. підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а позовні вимоги з огляду на викладені вище обставини та норми права - задоволенню.
Посилання третьої особи та відповідача, які були враховані місцевим господарським судом при винесенні оскарженого рішення, стосовно того, що з 01.01.2013 р. частина третя статті 84 Земельного кодексу України виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VІ від 06.09.2012 р., не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки суд перевіряє відповідність оспореного акту органу місцевого самоврядування вимогам чинного на момент його прийняття законодавства та визначеній законом компетенції.
Витрати по сплаті судового збору у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 08.08.2013р. у справі №915/1028/13 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 8 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №19/29 від 21.08.2012р., яким державній установі „Держгідрографія" надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення додаткової земельної ділянки орієнтованою площею 4093 кв.м., за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою передачі в постійне користування для обслуговування адміністративно-виробничого комплексу гідрографічного призначення по вул. Каботажний мол,1.
Стягнути з Миколаївської міської ради в дохід Державного бюджету України 1147 грн. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Миколаївської міської ради в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ: 37607526, банк отримувача: ГУДКС України в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002) - 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст складено та підписано 25. 09.2013р.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.В. Поліщук
Суддя В.Б. Туренко