КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2013 р. Справа№ 39/5005/2047/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Гончарова С.А.
Яковлєва М.Л.
за участю представників:
від позивача: представник - Осаволюк Р.В. - за довіреністю,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: не з'явився,
від відповідача-3: не з'явився,
від відповідача-4: не з'явився,
від відповідача-5: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р.
у справі №39/5005/2047/2012 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей", м. Дніпропетровськ
до 1. Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,
2. Державної казначейської служби України,
3. Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області,
4. Петриківської районної державної адміністрації,
5. Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську
про стягнення індексу інфляції та трьої відсотків річних в розмірі 89 821,06 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому просив суд стягнути з державного бюджету України в особі відповідача індексацію у розмірі 34 482,16 грн. за період з березня по грудень 2011 року та три відсотки річних у розмірі 55 338,90 грн. з 22.02.2011р. по 22.02.2012р.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. залучено до участі у справі інших відповідачів: Лобойківську сільську раду Петриківського району Дніпропетровської області, Петриківську районну державну адміністрацію та Державну податкову інспекцію у м. Дніпродзержинську.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р. у справі №39/5005/2047/2012 позов задоволено частково, стягнуто з державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" 11 089 грн. 93 коп. інфляційних втрат та 14 100 грн. 05 коп. трьох відсотків річних, в решті позову відмовлено, стягнуто з Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" 598 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору, стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" 598 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору, стягнуто з Петриківської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" 598 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині задоволення вимог позивача скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий господарський суд не всебічно дослідив обставини справи і помилково дійшов висноку, що саме з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області необхідно стягнути інфляційні витрати та три відсотки річних за прострочене виконання рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей", також не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р. виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" індексацію в сумі 34 482,16 грн., три відсотки річних в сумі 55 338,90 грн., а також витрати на судовий збір в сумі 1 796,42 грн., а всього 91 617,48 грн.»
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що нарахування сум індексації та трьох відсотків річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України може мати місце тільки з 22.11.2011 р. не відповідає діючому законодавству України, а також фактичним обставинам справи.
Відзивів на апеляційні скарги до Київського апеляційного господарського суду не надходило.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, проти доводів апеляційної скарги відповідача-1 заперечував.
Відповідачі явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка представників відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2011р. Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 40/195-10 (13/30-10 (33/140-09 (6/278-08 (А11/37 (А6/18 (14/140))-07) прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ з ІІ „Галілей", яким: визнано недійсним рішення Лобойківської сільської ради від 28.01.2003р. №106-6-ХХІV з врахуванням змін, внесених рішенням від 23.03.2004р. №323-13-ХХІV "Про визнання майна безхазяйним"; визнано недійсним розпорядження Голови Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 04.02.2003р. за №30-р-03 "Про визнання майна безхазяйним"; стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь ТОВ ІІ "Галілей" 1 844 629,89 грн. збитків.
Дане рішення набрало законної сили 22.02.2011р. та на його виконання Господарським судом Дніпропетровської області було видано накази від 22.02.2011р.
Позивач надав копію супровідного листа вих. № 19/06 від 23.05.2011р., яким було направлено оригінал наказу від 22.02.2011р. для виконання до Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області.
В позовній заяві позивач вказав, що виконавчі документи ним були подані на виконання 21.11.2011р.
Рішення № 40/195-10 (13/30-10 (33/140-09 (6/278-08 (А11/37 (А6/18 (14/140))-07) було виконано належним чином 25.05.2012р., що підтверджується відміткою Державної казначейської служби України на наказі (с. 89 том І справи).
Згідно приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Визначення грошового зобов'язання закріплено в ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Даною нормою закріплена можливість виникнення грошового зобов'язання не лише з цивільно-правових договорів, але і з інших передбачених законом підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Зазначена норма прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Дану правову позицію визначено Верховним Судом України у постанові від 05.12.2011 року у справі № 3-125гс11.
Позивач нараховує та просить суд стягнути інфляційні втрати у розмірі - 34 482,16 грн. (період нарахування з березня 2011 року по грудень 2012 року) та три відсотка річних у розмірі - 55 338,90 грн. (період нарахування з 22.02.2011р. до 22.02.2012р.).
Суд першої інстанції обґрунтовано перерахував інфляційні втрати та три відсотка річних, оскільки, позивачем було невірно визначено період нарахування.
За правильним розрахунком місцевого господарського суду три відсотка річних складає - 14 100,05 грн. (період нарахування з 22.11.2011р. по 22.02.2012р.) та інфляційні втрати - 11 089,93 грн. (період нарахування з грудня 2011р. по 31.01.2012р.). Дані періоди наведені з урахуванням дати пред'явлення наказу для виконання.
Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, позов є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей"залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі № 39/5005/2047/2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 39/5005/2047/2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Куксов В.В.
Судді Гончаров С.А.
Яковлєв М.Л.