АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33/793/201/13 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ч.1 ст.172-6 КУпАП Русаков Г.С.
Доповідач в апеляційній інстанції Охріменко І.К.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2013 р. суддя апеляційного суду Черкаської області Охріменко І.К., з участю прокурора та особи відносно якої відмовлено в порушенні адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, розглянувши матеріали адміністративної справи за протестом Канівського міжрайонного прокурора Кожушко О. на постанову судді Канівського міськрайонного суду від 19.08.2013 року,-
встановив:
Постановою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19.08.2013 року відмовлено в притягненні ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення та провадження по справі закрито.
Згідно протоколу від 25 червня 2013 року про вчинення адміністративного корупційного правопорушення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 займаючи посаду завідувача районного методичного кабінету відділу освіти Канівської районної державної адміністрації, являючись посадовою особою публічного права, згідно п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» являється суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, на якого покладено обов'язок, подачі у строк до 01.04.2013 року декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, що передбачено п. 1 ст. 12 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», станом на 25.06.2013року не подала декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2012 рік до відділу освіти Канівської районної державної адміністрації у вказаний строк, чим порушила вимоги п.1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції в Україні».
Відмовляючи в притягненні ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП суд вказав про необґрунтованість протоколу про вчинення адміністративного корупційного правопорушення від 25.06.2013 року відносно ОСОБА_3, навівши відповідні мотиви свого рішення.
Не погоджуючись з постановою судді, прокурор подав протест, в якому просить постанову суду скасувати та винести рішення, яким притягнути ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
В обґрунтування свого протесту, прокурор зазначає, що Положення про відділ освіти Канівської районної державної адміністрації, затверджене розпорядженням голови Канівської РДА №33 від 25.02.2013 року, в якому зазначено, що відділ утворений як юридична особа публічного права. Крім того, законом не передбачено вивішувати вище зазначене розпорядження, а також під підпис ознайомлювати з ним працівників відділу освіти Канівської РДА. Згідно Посадової інструкції завідувач районного методичного кабінету ОСОБА_3 являється посадовою особою юридичної особи публічного права так, як зокрема, має в підпорядкуванні підлеглих працівників, наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками. Таким чином, своїми діями ОСОБА_3 допустила порушення вимог фінансового контролю, передбаченого п. «1» ст..12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», так як будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, не зважаючи на неодноразові нагадування з боку керівника відділу та працівника відповідального за кадрову роботу, не подала в установлений строк декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Заслухавши думку прокурора, який підтримав протест, пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 , які заперечували проти протесту прокурора і просили постанову суду залишити без змін, перевіривши доводи протесту прокурора та матеріали справи, вважаю, що він не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхиленням їх районним судом.
Крім того, за змістом ст.ст.252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне
правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх
сукупності та з'ясувати чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у
його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші
обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.172-6 КУпАП передбачено стягнення за неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченого Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції».
Так, відповідно до п «а» ч.1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в п.1 ч.1 цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету.
Суд прийшов до вірного висновку про те, що в діях ОСОБА_3 відсутні ознаки корупційного діяння за які передбачена відповідальність за ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Так, відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або усвідомлювала настання цих наслідків.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що дії ОСОБА_3 не є корупційними, оскільки вона не мала умислу щодо неподання декларації про майно за 2012 рік, вважаючи, що вона не є державним службовцем і не вправі подавати декларацію.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до наказу від 15.08.2007 року № 97-К (а.с.7) переведена на посаду завідувача районного методичного кабінету з 16.08.2007 року і відповідно працює по теперішній час.
Відповідно до Положення про відділ освіти районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Канівської РДА №33 від 25.02.2013 року (а.с.25), відділ освіти Канівської міської районної державної адміністрації, де працює ОСОБА_3 набув статус юридичної особи публічного права лише 25.02.2013 року.
Отже, до 25.02.2013 року відділ освіти Канівської державної адміністрації Черкаської області керувався Положенням про відділ освіти Канівської державної адміністрації Черкаської області від 22.12.2010 року № 585, і не являвся юридичною особою публічного права, а тому ОСОБА_3 декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру не подавала.
Виходячи з наведеного, такий обов'язок у ОСОБА_3 виникає подати зазначену декларацію за 2013 рік до 01.04.2014 року.
Разом з тим суд вірно зазначив про те, що невідомо коли розпорядження голови Канівської РДА № 33 від 25.02.2013 року, згідно якого відділ освіти, де працює ОСОБА_3 набув статус юридичної особи публічного права надійшов у відділ освіти до 01.04.2013 року чи після зазначеної дати, а також відсутні дані про те, що вищезазначене Положення пройшло реєстрацію змін до установчих документів у державного реєстратора.
Тому, аналізуючи вище викладене, погоджуюсь з висновком судді першої інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_3 ознак корупційного діяння за які передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, який є обґрунтованим і відповідає матеріалам адміністративної справи та вимогам закону.
Крім того, як засвідчують дані протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, в них відсутнє будь-яке обґрунтування суб'єктивної сторони (умисел, недбалість, мотив, спеціальна мета) цього складу адміністративного правопорушення. Поскільки, ОСОБА_3 не було відомо про зміни юридичного статусу відділу освіти і з прийняттям нового розпорядження голови Канівської РДА від 25.02.2013 року з даним розпорядженням її ніхто не ознайомлював та на дошці оголошень дана інформація була відсутньою.
Враховуючи наведене, постанова районного суду від 19.08.2013 року є законною та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення протесту прокурора суд не вбачає.
Разом з тим, прокурор оскаржуючи постанову судді місцевого суду назвав свій процесуальний документ поданням, а не протестом, як це зазначено в ст. ст. 290,292,293 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
постановив:
Протест прокурора залишити без задоволення.
Постанову Канівського районного суду Черкаської області від 19.08.2013 року, якою в притягненні ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАп відмовлено за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення залишити - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя