Справа № 2а-195/08 р.

   П О С Т А Н О В А

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 жовтня 2008 року

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді                   Діброви О.В.

з секретарем                              Савченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Народичі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира про стягнення коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути на її користь з управління праці та соціального захисту населення Корольовської  районної ради м.Житомира не виплачені кошти за період з 12.11.02  по 31.12.07, що передбачені ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в сумі 33807,31 грн., мотивуючи тим, що вона проживає в смт.Народичі, яке віднесено до зони безумовного обов'язкового відселення, працює в управлінні Державного казначейства  у Народницькому районі. За період роботи їй вилачувались компенсація та доплата, що встановлені в Законі, не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96, що призвело до порушення її прав. Розмір невиплачених коштів за ст.ст.37 і 39 Закону становить вказану вище суму.

Позивач в судове засідання не з'явилась, але просить справу розглядати без її участі.

Представник відповідача був повідомлений належним чином, але в судове засідання не з'явився і від нього не надійшло повідомлень про причини неявки.

Дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов слід  задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач має право на відповідні компенсації, доплати та допомоги, які отримував згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96 в конкретних розмірах, а зокрема за ст.39 - в сумі 13,2 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(надалі Закон) передбачені наступні виплати:

          ст.39 Закону - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні безумовного обов'язкового відселення - 3 мінімальні заробітні плати.

Зазначеною вище постановою усупереч Закону № 796-ХІІ, який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законом, встановлено конкретні розміри таких компенсацій і, зокрема:

для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні безумовного обов'язкового відселення - 1320 тис. крб. (13,2 грн. за гр. реф.).

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

  Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз'яснення порядку застосування цього Закону, якими є постанови КМ № 987 від 20.06.00, №936 від 20.09.05 та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян, визначені останнім, застосування зазначеної постанови неможливе.

Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в частині, що стосується виплат в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, була зупинена, однак, 09.07.07 Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп (справа про соціальні гарантії громадян) п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" та п.3 резолютивної частини даного Рішення Суду вищевказаний п.30 ст.71 Закону, що стосується неможливості застосування мінімальної заробітної плати, оголошений не чинним і втратив чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.

На підставі викладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню за виключенням періоду часу з січня 2006 року  по червень 2007 року.

Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України №106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.93, смт.Народичі відноситься до зони безумовного обов'язкового  відселення.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:

з 1.07.2000р. - 118 грн.,  

з 1.01.2002р. - 140 грн.,      

з 1.07.2002р. - 165 грн.,  

з 1.01.2003р. - 185 грн.,  

з 1.12.2003р. - 205 грн.,

з 1.09.2004 р. - 237 грн.,

з 1.01.2005 р. - 262 грн.,

з 1.04.2005 р. - 290 грн.,

з 1.07.2005 р. - 310 грн.,

з 1.09.2005 р. - 332 грн.,

з 1.01.2006 р. - 350 грн.,

з 1.07.2006 р. - 375 грн.,

з 1.12.2006 р. - 400 грн.,

з 1.04.2007 р. - 420 грн.,

з 1.07.2007 р. - 440 грн.,

з 1.10.2007 р. - 460 грн.,

В зв'язку  з викладеним, розмір невиплачених коштів позивачу становить:

по ст.39 Закону:

- за 2002 рік з листопада місяця: 165 x 3 x 2-54,06=935,94 грн.;

- за 2003 рік: 185 x 3 x 11+205 x 3-158,4=6561,6 грн.;

- за 2004 рік: 205 x 3 x 8+237 x 3 x 4-158,4 = 7605,6 грн.;

- за 2005 рік: 262 x 3 x 3+290 x 3 x 3+310 x 3 x 3+332 x 3 x 3-150,54 = 10595,46 грн.;

- за 2007 рік з липня місяця: 8100-57,29 = 8042,71 грн.;

а всього 33741,31  грн.

Позивачем не надано доказів щодо отримання нею у відповідача коштів, передбачених ст.37 Закону, а тому, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю.

Статтею 62 Закону визначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.00 № 987, та п. 2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 936 від 20.09.05, розпорядниками коштів є управління праці та соціального захист у населення, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

Посилання у своїх запереченнях відповідачем на строк позовної давності є безпідставним, оскільки зазначена виплата провадиться працюючим на територіях радіоактивного забруднення, тобто входить в структуру оплати праці (ст.100 КЗпП), то відповідно до ст.233 КЗпП по позовах щодо порушення законодавства про оплату праці строк позовної давності не обмежений.

На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що при нарахуванні коштів, передбачених ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач діяв всупереч вимогам Закону, а тому, у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог та визнає дії відповідача протиправними.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.ст. 8-11, 18, 71, 160, 161,  162 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира щодо виплати ОСОБА_1коштів, передбачених ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у фіксованому розмірі, протиправними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира на користь ОСОБА_1  доплату до заробітної плати (ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”) в сумі 33741,31 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

На постанову суду до апеляційного адміністративного суду через Народицький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга у такому ж порядку протягом 10 днів з дня проголошення постанови або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження з направленням копії скарги до апеляційного адміністративного суду.

СУДДЯ: