Справа № 2-а- 236/07

ПОСТАНОВА ИМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 листопада 2007 року        м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді    - Хлюстіна Ю.М.

суддів            - АбловаЄ.В.

- Єфіменко К.С. при секретарі судового засідання       - Диновській Н.С.

за участю сторін:

від позивача представники      - ОСОБА_1 ( по довіреності)

ОСОБА_2 ( ордер,  довіреність) від відповідача представник     -       не з'явився

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщені Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_3 до Вищої ради юстиції про скасування рішення №202 від 21.03.2007 року Вищої ради юстиції про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення її з посади судді Приморського районного суду м. Одеси за порушення присяги судді,  -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулася ОСОБА_3 до Вищої ради юстиції про скасування рішення №202 від 21.03.2007 року Вищої ради юстиції про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення її з посади судді Приморського районного суду м. Одеси за порушення присяги судді,  мотивуючи це тим,  що 31 березня 2007 р. Вища рада юстиції прийняла рішення №202,  яким вирішила внести подання до Верховної Ради України про звільнення її з посади судді Приморського районного суду м. Одеси у зв'язку з порушенням присяги судді. Вважає,  що зазначене рішення Вищої ради юстиції не відповідає вимогам Конституції і законів України і підлягає скасуванню з наступних підстав.

В силу положень ст.32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» запрошення судді,  справа якого розглядається по нормі ст.32 вказаного Закону,  є обов'язковим. Це положення встановлене з метою,  щоб суддя міг особисто дати пояснення з приводу обвинувачень на його адресу,  щодо порушення присяги. Відсутність судді на засіданні Вищої ради юстиції,  який попередив заздалегідь про те,  що він відсутній по поважних причинах,  не дозволяє розглядати питання в його відсутність.

Під час розгляду питання у Вищій раді юстиції,  Вона хворіла з 14.03.2007 р. до 13.04.2007 р. і знаходилася на стаціонарному лікуванні,  що підтверджується листом непрацездатності,  і тому не могла бути присутня на засіданні Вищої ради юстиції. Про те,  що Вона знаходиться на стаціонарному лікуванні Вона інформувала Вищу раду юстиції телеграмою,  яка була отримана адресатом 20.03.2007 р.,  про що мається повідомлення про вручення.

Таким чином,  на момент початку засідання 21.03.2007 р. Вищій раді юстиції було відомо,  що Вона не може бути присутньою на цьому засіданні з поважних причин.

Оскільки присутність судді,  у відношенні якого розглядається питання на підставі ст.32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» є обов'язковим,  то розглядати питання про звільнення судді по особливих обставинах без особистої присутності і реалізації його

права на дачу пояснень колегіальному органу,  є саме по собі порушенням процедури,  передбаченої ст.32 вищевказаного Закону. Оскільки державні органи зобов'язані діяти винятково в порядку визначеному Конституцією і Законами України в межах своїх повноважень і способом,  визначеним Конституцією і законами України. Сам факт порушення порядку,  встановленого законом при ухваленні рішення тягне,  в силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України,  скасування рішення,  прийнятого з порушенням встановленого порядку.

Член Вищої ради юстиції,  працівник Генеральної прокуратури України,  вніс подання про її звільненні за порушення присяги судді,  разом з тим мотивував порушення присяги судді матеріалами порушеної відносно неї слідчим Генеральної прокуратури України кримінальної справи,  яка до теперішнього часу не закінчена досудовим слідством і по якій не винесене обвинувального вироку. Таким чином,  незважаючи на існуючу в Конституції України норму про презумпцію невинуватості,  до винесення обвинувального вироку Вища рада юстиції підтвердила на своєму засіданні її винуватість у скоєні злочину,  прийнявши на себе функції органа правосуддя,  що саме по собі суперечить нормам Конституції України.

У відповідності зі ст.126 Конституції України,  суддя може бути звільнений з посади органом,  що його обрав: за власним бажанням,  у зв'язку з досягненням 65-річного віку,  за станом здоров'я,  у зв'язку зі смертю,  а також при особливих обставинах,  до яких відносяться самостійні підстави: порушення суддею присяги,  а також набрання законної сили обвинувального вироку суду щодо судді. Кожна з цих підстав,  є самостійною і передбачає особливу процедуру. Подання члена Вищої ради юстиції,  яке надійшло до Вищої ради юстиції,  мотивоване тим,  що проти неї порушено кримінальна справу і член Вищої ради юстиції наполягає на необхідність її звільнення саме тим фактом,  що відносно неї порушена кримінальна справа. Разом з тим,  сам факт порушення кримінальної справи проти особи,  ще не свідчить про його винність,  оскільки в силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню,  доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відповідно до даної норми ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Незважаючи на принцип презумпції невинуватості,  член Вищої ради юстиції мотивує саме порушенням кримінальної справи її винуватість у порушенні присяги,  а Вища рада юстиції,  не дочекавшись обвинувального вироку суду,  приймає рішення про внесення подання про звільнення,  фактично не за порушення присяги судді,  а за факт порушення відносно неї кримінальної справи. Оскільки рішення Вищої ради юстиції про її звільнення мотивована винятково матеріалами незавершеної кримінальної справи,  то при таких обставинах Вища рада юстиції фактично повинна дочекатися вироку суду і після цього приймати рішення про звільнення,  оскільки мова вже йде про іншу підставу для звільнення. В іншому випадку,  мається грубе порушення її конституційних прав,  передбачених ст.62 Конституції України. Вища рада юстиції своїм рішенням фактично визначає вирок суду та,  у порушення вимог ст.124 Конституції України,  привласнює собі функції правосуддя,  що не є компетенцією Вищої ради юстиції.

Крім того,  згідно ст.25 Закону України "Про Вищу раду юстиції",  у випадку звільнення судді по мотивах порушення присяги судді,  цій обставині повинна була відбутися перевірка з вивченням матеріалів розглянутих нею цивільних справ і складене мотивоване подання про те,  у чому конкретно вбачається порушення суддею присяги. В поданні члена Вищої ради юстиції та у рішенні Вищої ради юстиції вимога про її звільнення мотивується винятково матеріалами кримінальної справи,  а не матеріалами перевірки,  у яких би відображалися факти порушення її присяги судді. Такі вимоги до процедури звільнення суддів закріплені у ч.ч.3, 4, 5 п.б та ч.5.п.8 рішення Конституційного суду України №9-рп/2002 від 21.05.2002 року та п.п. 1.3, 5.1, 7.1, 7.2 Європейської хартії про статус суддів.

Згідно Закону України "Про Вищу раду юстиції",  при винесенні рішення про звільнення судді,  в цьому рішенні обов'язково повинні бути вказані мотиви прийнятого рішення з посиланням на докази,  а також порядок і строки оскарження рішення. Але цього в рішенні не має,  чим порушені її конституційні права.

Вища рада юстиції прийняла це рішення не зважаючи на те,  що 12 лютого 2007 р. апеляційним судом м. Києва винесена постанова про скасування постанови слідчого Генеральної прокуратури України про порушення відносно неї кримінальної справи. Враховуючи викладене і той факт,  що органи державної влади повинні діяти винятково на підставі,  у межах повноважень і способом,  передбаченим Конституцією України і законами України,  а Вища рада юстиції,  як конституційний орган не може порушувати встановлений законом порядок,  рішення ради юстиції повинно бути скасоване.

Відповідач не визнає вимог ОСОБА_3,  просить в задоволенні позову відмовити,  мотивуючи це тим,  що Вища рада юстиції заперечує стосовно адміністративного позову ОСОБА_3 і просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Правомірність прийняття Вищою радою юстиції рішення №202 від 21 березня 2007 року про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Приморського районного суду міста Одеса за порушення присяги обґрунтовується слідуючим.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,  їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України. Повноваження Вищої ради юстиції визначені статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції".

Вищій раді юстиції серед інших надані повноваження щодо внесення подання про звільнення суддів з посад,  в тому числі за особливих обставин,  однією з яких є порушення суддею присяги.

Механізм реалізації повноважень Вищої ради юстиції міститься не лише в спеціальному Законі,  а й,  зокрема,  в Рішенні Конституційного Суду України від 21 травня 2002 року № 9-рп/2002 та ст.17 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України".

Підстави,  за яких Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді до органу,  який призначив (Президенту України) або обрав (Верховній Раді України) його на посаду,  визначені у статті 126 Конституції України.

Порушення суддею присяги - є самостійною особливою підставою звільнення його з посади,  що передбачено пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Питання про звільнення судді з підстав,  передбачених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України,  Вища рада юстиції розглядає в порядку визначеному статтею 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" після надання кваліфікаційною комісією відповідного висновку або за власною ініціативою із запрошенням судді,  справа якого розглядається.

Виключно Вища рада юстиції - єдиний орган у державі,  наділений правом встановлювати факт порушення суддею присяги,  а отже ревізування по суті її відповідного рішення є перевищенням будь - яким органом своїх повноважень.

Оскаржуване позивачем рішення Вищої ради юстиції № 202 прийнято на підставі перевіреної пропозиції члена Вищої ради юстиції ОСОБА_4 із запрошенням судді ОСОБА_3 на засідання Вищої ради юстиції 21 березня 2007 року,  про що представником Вищої ради юстиції у судовому засіданні 18 вересня 2007 року суду надані відповідні докази.

Відповідно до § 3.1 Регламенту Вищої ради юстиції у випадку,  якщо особа,  яка згідно з Законом України «Про Вищу раду юстиції»,  а також з цим регламентом,  була запрошена на засідання Ради,  не з'явилася без поважних причин або причина визнана неповажною,  Рада визначається щодо можливості розгляду питання за відсутності такої особи. За результатами обговорення Рада приймає протокольну ухвалу про можливість розгляду питання за відсутності особи,  яка не з'явилася.

Як вбачається з наданого суду витягу з протоколу засідання Вищої ради юстиції від 21 березня 2007 року члени Ради були поінформовані про обставини направлення позивачці запрошення на засідання Ради та обставини її відсутності. їм було запропоновано визначитись щодо можливості розгляду питання у відсутності позивачки та щодо поважності причин її відсутності.

За результатами обговорення даного питання члени вищої ради юстиції ухвалили розглянути пропозицію члена Вищої ради юстиції ОСОБА_4 за відсутності позивачки.

Вивчивши матеріали справи,  заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача,  а також обставини,  якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення,  докази якими вони підтверджуються,  суд вважає,  що в задоволенні адміністративного позову повинно бути відмовлено у повному обсязі з таких підстав.

Судом по справ встановлені наступні факти та обставини.

Позивач - ОСОБА_3 з липня 1987 року працювала суддею Жовтневого районного суду м. Одеси. 2 березня 2000 року Верховною Радою України обрана суддею вказаного суду безстроково. У лютому 2003 року у зв'язку з ліквідацією Жовтневого районного суду м. Одеси переведена на посаду судді Приморського районного суду м. Одеси.

Відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про статус суддів» судді зобов'язані при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України,  забезпечувати повний,  всебічний та об»активний розгляд судових справ. Не допускати вчинків та будь - яких дій,  що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності,  неупередженості та незалежності.

Повноваження Вищої ради юстиції визначені статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції".

Вищій раді юстиції серед інших надані повноваження щодо внесення подання про звільнення суддів з посад,  в тому числі за особливих обставин,  однією з яких є порушення суддею присяги.

Механізм реалізації повноважень Вищої ради юстиції міститься не лише в спеціальному Законі,  а й в ст.17 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України".

Підстави,  за яких Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді,  визначені у статті 126 Конституції України.

Порушення суддею присяги - є самостійною особливою підставою звільнення його з посади,  що передбачено пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Питання про звільнення судді з підстав,  передбачених пунктами 4 - 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України,  Вища рада юстиції розглядає в порядку визначеному статтею 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" після надання кваліфікаційною комісією відповідного висновку або за власною ініціативою із запрошенням судді,  справа якого розглядається.

Оскаржуване позивачем рішення Вищої ради юстиції № 202 прийнято на підставі пропозиції члена Вищої ради юстиції ОСОБА_4 від 6.12.2005 року (аркуш справи 23-25) і це звернення не суперечить законам України та Конституції України.

Як встановлено в судовому засіданні і не заперечувалось самими сторонами,  ОСОБА_3 запрошувалася на засідання Вищої ради юстиції,  в тому числі і на засідання Вищої ради юстиції 21 березня 2007 року і не з'являлася на ці засіданні з різних обставин.

Вказане підтверджується відповідними телеграмами,  листами,  наказами (аркуші справи 20-22,  79- 88)

ОСОБА_3 не з'явилася на засідання Вищої ради юстиції 15 березня,  17 травня 2006 року,  21 березня 2007 року.

Відповідно до § 3.1 Регламенту Вищої ради юстиції у випадку,  якщо особа,  яка згідно з Законом України «Про Вищу раду юстиції»,  а також з цим регламентом,  була запрошена на засідання Ради,  не з'явилася без поважних причин або причина визнана неповажною,  Рада визначається щодо можливості розгляду питання за відсутності такої особи. За результатами обговорення Рада приймає протокольну ухвалу про можливість розгляду питання за відсутності особи,  яка не з'явилася.

Судом встановлено,  що відповідно до протоколу засідання Вищої ради юстиції від 21 березня 2007 року ( аркуш справи 89-90) члени Вищої ради юстиції були поінформовані про обставини направлення позивачці запрошення на засідання Ради та обставини її відсутності.

За результатами обговорення даного питання члени Вищої ради юстиції ухвалили розглянути пропозицію члена Вищої ради юстиції ОСОБА_4 за відсутності ОСОБА_3

Судом також враховується,  що рішення №202 від 21.03.2007 року (аркуші справи 10-14, 91-93) Вищою радою юстиції прийняте більше ніж понад рік після надходження 7.12.2005 року до Вищої ради юстиції пропозиції її члена ОСОБА_4

Таким чином,  Вища рада юстиції прийняла оскаржуване рішення відповідно до регламенту Вищої ради юстиції та в межах повноважень,  визначених Законом України «Про Вищу раду юстиції» та вимог статті 32 цього Закону.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про статус суддів» присяга судді є такого змісту: «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді,  здійснювати правосуддя,  підкоряючись тільки закону,  бути об'єктивним і справедливим»

У відповідності зі ст.126 Конституції України,  суддя може бути звільнений з посади органом,  що його обрав: за власним бажанням,  у зв'язку з досягненням 65-річного віку,  за станом здоров'я,  у зв'язку зі смертю,  а також при особливих обставинах,  до яких відносяться самостійні підстави: порушення суддею присяги,  а також набрання законної сили обвинувального вироку суду щодо судді.

Позивач в своєму позову вказує на ті обставини,  що член Вищої ради юстиції,  працівник Генеральної прокуратури України,  вніс подання про її звільненні за порушення присяги судді,  разом з тим мотивував порушення присяги судді матеріалами порушеної відносно неї слідчим Генеральної прокуратури України кримінальної справи,  яка до теперішнього часу не закінчена досудовим слідством і по якій не винесене обвинувального вироку. Таким чином,  незважаючи на існуючу в Конституції України норму про презумпцію невинуватості,  до винесення обвинувального вироку Вища рада юстиції підтвердила на своєму засіданні її винуватість у скоєні злочину,  прийнявши на себе функції органа правосуддя,  що саме по собі суперечить нормам Конституції України.

Подання члена Вищої ради юстиції,  яке надійшло до Вищої ради юстиції,  мотивоване тим,  що проти неї порушено кримінальна справу і член Вищої ради юстиції наполягає на необхідність її звільнення саме тим фактом,  що відносно неї порушена кримінальна справа.

Оскільки рішення Вищої ради юстиції про її звільнення мотивована винятково матеріалами незавершеної кримінальної справи,  то при таких обставинах Вища рада юстиції фактично повинна дочекатися вироку суду і після цього приймати рішення про звільнення.

Крім того,  згідно ст.25 Закону України "Про Вищу раду юстиції",  у випадку звільнення судді по мотивах порушення присяги судді,  цій обставині повинна була відбутися перевірка з вивченням матеріалів розглянутих нею цивільних справ і складене мотивоване подання про те,  у чому конкретно вбачається порушення суддею присяги. В поданні члена Вищої ради юстиції та у рішенні Вищої ради юстиції вимога про її звільнення мотивується винятково матеріалами кримінальної справи,  а не матеріалами перевірки,  у яких би відображалися факти порушення її присяги судді.

Судом встановлено,  що Генеральною прокуратурою України розслідується кримінальна справа №052200500030 порушена стосовно ОСОБА_3,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6 та інших осіб. 4.09.2007 року з вказаної кримінальної справи виділена в окреме провадження кримінальна справа №49-2229 стосовно ОСОБА_3 за ознаками злочинів,  передбачених ч.5 ст. 27,  ч.4 ст. 190,  ч.2 ст.190,  ч.3 ст. 358,  ч.2 ст. 364,  ч.2 ст.366 КК України.

Не може судом братися до уваги постанова апеляційного суду м. Києва від 12.02.2007 року про скасування постанови слідчого від 8.11.2005 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 (аркуші справи 15-19)

В судовому засіданні представники позивача вказали,  що вказано постанова суду скасована,  що підтверджується також листом Генеральної прокуратури України від 8.10.2007 року.

Як вказано в листі заступника начальника слідчого відділу Генеральної прокуратури України,  у кримінальній справі 15.11.2005 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченої у вчиненні злочинів. Закінчити досудове слідство стосовно ОСОБА_3 не видається можливим,  оскільки Вона,  використовуючи наданий законом статус недоторканості судді,  ігнорує виклики до Генеральної прокуратури України. З викладених

 причин пред'явити обвинувачення ОСОБА_3 станом на 8.10.2007 року не виявилось за можливе (аркуш справи 98)

Відповідно до прийнятого Вищою радою юстиції рішення №202,  Рада вважає,  що з боку судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 має місце порушення присяги судді.

З урахуванням вказано,  суд вважає,  що не може братися до уваги пояснення та думка позивача,  про те,  що спочатку повинно бути   розгляд судом порушеної кримінальної справи,  винесення рішення судом по цій справі,  а вже після цього розгляд Вищою радою юстиції пропозиції члена Ради ОСОБА_4,  з урахування того,  що є помилковою.

Як вже було вказано вище,  що відповідно ст.126 Конституції України,  суддя може бути звільнений з посади органом,  що його обрав також при особливих обставинах,  до яких відносяться самостійні підстави: порушення суддею присяги,  а також набрання законної сили обвинувального вироку суду щодо судді.

В рішенні Ради від 21.03.2007 року не йде мова про подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_3 з посади судді у відповідності з набранням законної сили обвинувального вироку суду щодо судді.

Вищою радою юстиції,  як вказано в протоколі №5 від 21.03.2007 року рішення відносно позивача приймалося в присутності 14 членів Ради. При голосуванні член Вищої ради юстиції Кудрявцев В.В. не брав участь (аркуші справи 89-90)

Судом встановлено,  що при прийнятті Вищою радою юстиції 21.03.2007 року рішення,  були вивчені та прийняті до уваги обставини відносно розгляду позивачкою цивільних справ за позовом ОСОБА_6 Сама ОСОБА_3 надала Раді пояснення. Радою також враховувався при прийняті рішення висновок секції з питань  підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад від 1.02.2006 року.

В рішенні (аркуш справи 13) вказано,  що: «...згідно з повідомленням суду та документами слідства,  ОСОБА_3 довгий час тримає в себе потрібні слідству документи. Постійно перебуває на лікарняному,  на виклики слідчого не з'являється. Слідство позбавлене можливості пред'явити їй обвинувачення»

Таким чином,  суд вважає,  що Вища рада юстиції на підставі вимог Закону України «Про Вищу раду юстиції» у відповідності до вимог ст.131 Конституції України та Закону України «Про статус суддів» прийняла рішення №202 від 21.03.2007 року про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади суддю Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 і судом не встановлено,  що це рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Керуючись Законом України «Про Вищу раду юстиції»,  Законом України «Про статус суддів»,  ст.ст. 126, 131 Конституції України,  ст.ст. 158-163 КАС України,  суд,  -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 до Вищої ради юстиції про скасування рішення №202 від 21.03.2007 року Вищої ради юстиції про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення її з посади судді Приморського районного суду м. Одеси за порушення присяги судді.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.